Який він буде,

наш наступний дзвін?!

Л.Костенко

Війною Росії проти України Кремль вирішує певні зовнішньополітичні та внутрішньополітичні завдання. Цим Росія планує зміцнити сферу впливу своєї країни та консолідувати суспільство навколо ідеї російської понад державність. Проте ситуація з кожним роком змінюється і російська експансія наштовхується на все більший опір українських воїнів героїв та українське суспільство.

Мета всіх тих, хто колись починав війну, завжди полягала в тому, щоб збагатитися самим і зробити ворога біднішим. Війна збагачує ту державу, яка розбиває ворога вщент і навпаки, війна збіднює того, хто не може, навіть у разі перемоги, знищити ворога. Зрештою, все життя ґрунтується на примиренні, на компромісі. Війна, це абсурдний стан, не може довго тривати, вона відмирає і народжується у цій смертельній кризі. Щось нове і сильне: нові люди, люди буревісники духу, бо лідер країни існує тільки в особистості. Тільки ці люди можуть принести країні мир та незалежність.

Для того щоб на переговорах з Росією про примирення зберегти рівновагу – потрібно знайти компроміси в протиріччях. Це зможе відкинути будь-який однобічний радикалізм.

Потрібні розумні, талановиті, дипломати, переговорники, які прагнутимуть правдивості і це може призвести до завершення війни та миру.

Кожній людині призначено виконати свою місію на землі відповідно до її можливостей – життя має свій сенс, свою мету, свої кошти.

Нагадаю девіз Макіавеллі: «Добрі порядки народжують щасливу долю, а вона щастить у всіх починаннях»!

Керувати державою означає розуміти сили, що рушать світом, і регулювати їх. Державний діяч – це людина, яка вміє виміряти ці сили, оперувати ними та підкоряти своїм цілям. Люди, які покладаються лише на силу, керувати не зможуть. Потрібна ще обережність, тобто розум, розрахунок, уміння оперувати силами, які керують державою. Уми бувають трьох пологів: один - все осягає сам, інший - може зрозуміти те, що спіткав перший, третій - сам нічого не осягає і осягнутого іншими зрозуміти не може. Перший – розум видатний, другий – значний, третій – непридатний.

Що жде тебе, народе?

Куди тобі брести?

Ліна Костенко.

Журналіст Павло Іллюша