Не юридична зброя Департаменту політичних переслідувань

Не юридична зброя Департаменту політичних переслідувань

Нещодавно, завдяки колишньому заступнику Генерального прокурора України Олексію Баганцю, в Укрінформі, на засіданні круглого столу говорили про дотримання правоохоронними органами конституційних прав і свобод громадян. Де-факто, згідно зібраної статистики кожну третю особу було затримано незаконно! Хіба такого очікували учасники Революції Гідності?

Висновки невтішні, особливо, коли їх роблять колишні колеги. Однак, статистика вперта річ і підтверджує відсутність у реаліях сьогодення належного виконання своїх безпосередніх обов’язків та недотримання основних принципів діяльності усіма ланками правоохоронної системи. Мова не йде ні про дотримання юридичної рівності та справедливості, ні про відповідність діяльності правоохоронців принципам верховенства права та законності, поваги до прав і свобод людини і громадянина, прозорості діяльності, позапартійності та деполітизації. Дискусія підтвердила актуальність піднятих питань, було приділено особливу увагу на неефективність та незадовільний стан реформованих правоохоронних органів, відсутність реальної відповідальності за перевищення повноважень та відверті зловживання з боку правоохоронців за наслідками недотримання конституційних прав і свобод громадян.

Ми маємо чисельні приклади порушень з боку правоохоронних органів права на захист, невиконання судових рішень, створення перешкод у діяльності захисників. Поряд з цим, доповнюють невтішну картину досудових розслідувань провокації злочинів, створення штучних доказів вини, які не відповідають критеріям допустимості та належності доказів з боку всіх правоохоронних органів.

Серед іншого «особливо відзначено» Управління спеціальних розслідувань ГПУ – або ж як його ще називають «Департамент політичних переслідувань». Під час здійснення досудового розслідування у так званій справі «щодо захоплення у 2010 році державної влади шляхом зміни Конституції України».

Так, група слідчих Управління спеціальних розслідувань ГПУ під час проведення досудового розслідування обставин прийняття суддями Конституційного суду України рішення від 30.09.2010 № 20‑рп/2010 щодо повернення дії Конституції України 1996 року після чотирьох років слідчої роботи, знайшла крайніх з числа співробітників Мінюсту, які зареєстрували та надрукували Рішення Конституційного Суду України, яке вступило в силу з моменту його оголошення судом і було негайним до виконання. Більше того, це рішення діє і нині.

Вдаючись до чисельних порушень, слідчі так і не змогли у встановлений законом спосіб вручити підозру нашому колезі, адвокату Володимиру Богатирю та не дивлячись на майже два десятки зобов’язань суду не допускають захисників до участі і ознайомленні з матеріалами кримінального провадження. Знаючи, що адвокат за межами України слідчі направили матеріали всюди, окрім місця його реєстрації, хоча мали б відкликати його з відрядження у встановлений законом 60-денний термін. Очевидно, що порушення права на захист сьогодні є основним елементом Департаменту політичних переслідувань.

При цьому, на питання чому серед вказаних осіб відсутні судді Конституційного суду України «Управління самих чесних» відповіді не надає вже близько року. Можливо, незручно шановному пану Горбатюку С.В. визнавати, що судді, які прийняли вказане рішення, продовжують у тому числі трудитись у Конституційному суді України та, що головне, продовжують приймати рішення.

Можливо з цих причин, щоб не задавали незручні питання та не розхитували «революційно» доцільне кримінальне провадження, з боку слідчих Управління спеціальних розслідувань ГПУ іґноруються норми КПК України щодо участі у кримінальному провадженні захисників Богатиря В.В., не виконуються ухвали слідчих суддів з приводу допуску та ознайомлення з матеріалами провадження, не надаються матеріали, які обґрунтовують клопотання, подані прокурором суду, неправомірно залучаються адвокати з системи БПД.

Разом з тим, Управління спеціальних розслідувань ГПУ перебуває у тренді, оскільки під «справи Януковича В.Ф.», з чим би вони не були пов’язані, можна проштовхнути з обвинувальним актом до суду, що завгодно і з ким завгодно. А якщо судді будуть незговірливими, рецепт від Управління спеціальних розслідувань ГПУ простий, спочатку викликати суддю на допит, подати скаргу до Вищої ради правосуддя, а якщо і це не допомагає, – порушити кримінальне провадження.

При цьому, методи розслідування вказаних обставин, якими користуються підлеглі очільника Управління спеціальних розслідувань ГПУ Горбатюка С.В., не витримують жодної критики. Відповідну оцінку такій роботі слідчих вже дав Печерський районний суд м. Києва, задовольняючи заяви адвоката Богатиря В.В. про відвід усієї групи слідчих у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, органом досудового розслідування не доведено в діях Богатиря В.В. наявності складу злочину, оскільки рішення КСУ № 20‑рп/2010 є чинним та не скасовано по сьогоднішній день. Зокрема ЄСПЛ від 19.10.2000 у справі «Włoch v. Poland» зазначив, що: «не може бути розумної підозри, якщо дії чи обставини, що ставляться в провину особі, не складали злочину в той час, коли вони відбувались».

Разом з тим, Апеляційний суд міста Києва на підставі тих же матеріалів, якими обґрунтовувалося підозра Богатирю В.В., відмовив у задоволенні клопотання про тримання під вартою Лавриновичу О.В. з підстав відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні Міністром юстиції України Лавриновичем О.В. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 109 КК України та помилковості тверджень сторони обвинувачення про вчинення Лавриновичем О.В. злочинних дій щодо повернення в неконституційний спосіб дії Конституції України від 08.06.1996 року, які полягали у незаконному внесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та опублікуванні тексту Конституції 1996 року в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» Міністерства Юстиції України, що потягло за собою набуття Президентом України Януковичем В.Ф. у непередбачений Конституцією України спосіб додаткових повноважень, закріплених в редакції Конституції 1996 року, які на час його обрання Президентом України відносилися до повноважень Верховної  Ради України, тобто в захопленні державної влади.

Однак, незважаючи на численні рішення судів, слідчі Управління спеціальних розслідувань ГПУ при сприянні процесуального керівництва прокурорів ГПУ за відсутності належних та допустимих доказів, які б доводили обґрунтованість підозр, з метою задоволення кар’єрних орієнтацій керівника Управління спеціальних розслідувань ГПУ, продовжують вчиняти протиправні умисні дії, якими порушуються права Богатиря В.В. на захист, порушується принцип презумпції невинуватості. З боку слідчих та прокурорів прослідковується постійне іґнорування положень КПК України, штучно створюються неналежні та недопустимі докази обвинувачення шляхом залучення у позапроцесуальний спосіб науковців для підготовки зручних досліджень.

Так, за підписами Козюбри М.І., Коліушка І.Б., Савчина М.В. та Василенка В.А. складено висновок фахівців-правознавців (спеціалістів) щодо запитань, поставлених слідчими ГПУ. Разом з тим, чи не єдиний доказ сторони обвинувачення виявився при детальному аналізі неналежним, оскільки не відповідає вимогам КПК України та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, щодо порядку призначення та проведення судових експертиз.

Нагадаю, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів, якими аж ніяк не користуються правники. Разом з тим, питання викладені у висновку розкриваються в науково-правовій площині та мають теоретичне і політичне підґрунтя. При цьому, КПК України не передбачає право спеціаліста на викладення свого дослідження у формі висновку.

Таким чином, за свої змістом та формою даний висновок фактично є висновком експерта, оскільки в ньому досліджуються об’єкти, явища і процеси, які містять відомості про обставини вчинення ймовірного кримінального правопорушення. Більше того, даним висновком розглянуто та досліджено ряд питань у сфері права, попри те, що законодавством встановлена пряма заборона щодо вирішення питань з права та надання оцінки законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Однак, не тільки форма має дефекти, але і зміст також. Дефектності висновку спеціалістів додає непослідовність позиції Козюбри М.І., Коліушка І.Б. та Василенка В.А., яка діаметрально відрізняється від їх же позиції, але у іншому висновку, який підписали шановні науковці будучи членами Національної Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права на третьому пленарному засіданні Комісії від 27.12.2005.

Таким чином, усі ці дії підтверджують факт штучного створення доказів обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні, підробки документів, з метою незаконного притягнення Богатиря В.В. та інших до кримінальної відповідальності за надумане кримінальне правопорушення.

Аналізуючи обставини, які передували повідомленню про підозру Богатирю В.В., є всі підстави вважати, що переслідування адвоката Богатиря В.В. здійснюється суто за політичною доцільністю, а головною метою є звинувачення особи у причетності до попереднього політичного режиму, незважаючи при цьому на відсутність обґрунтованої підозри і власне того, що при тому ж режимі він і був скорочений, не дивлячись на досвід роботи в трьох урядах під час каденції двох президентів.

Безперспективність досудового розслідування за підозрою Богатиря В.В. очевидна вже сьогодні, однак питання відповідальності за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності залишається відкритим.

Завершу прямою мовою з круглого столу Олексія Баганця,  – нині адвоката, а в минулому заступника Генерального прокурора України: «За ці чотири роки склалась кризова ситуація, коли конституційні права та свободи учасників процесу та інших осіб систематично, відверто порушуються. Аналізуючи інформацію за всіма правоохоронними органами, приходжу до висновку, що протягом 2017 року, згідно зі статичними даними Генпрокуратури, судами було виправдано як мінімум 431 особу, із яких щонайменше 81 особа трималась незаконно під вартою. За відсутністю події та складу злочину, а також недостатністю доказів вини вчинення злочину слідчими усіх органів було закрито 761 тис. 673 кримінальних провадження. Фактично незаконно на стадії досудового розслідування було затримано без дозволу суду як мінімум 5 тисяч 12 осіб, які в подальшому були звільнені з-під варти».

Олександр ПЛАВАН, Партнер, Адвокат Адвокатського об’єднання «Богатир та партнери»

матеріали рубрики
Наративи нахабної та зухвалої брехні Путіна на G20 Блоги
Наративи нахабної та зухвалої брехні Путіна на G20
Біль у душі Блоги
Біль у душі
Боялася, але грішила Блоги
Боялася, але грішила