Владислав Каськів народився на Тернопільщині. На початку 90-х навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. На другому курсі його відрахували. Каськів стверджував, що це сталося з політичних мотивів, бо він був учасником студентської Революції на граніті. У ВНЗ пояснювали, що відрахували студента Каськіва за регулярні прогули.

Вищу освіту Владислав Володимирович здобув із другої спроби, закінчивши у 1997 році історичний факультет Київського педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

Паралельно з навчанням Владислав Каськів працював координатором програм Міжнародного Фонду «Відродження». Після закінчення вишу організував Школу молодих політиків та керував Центром розвитку комунікацій.

«ПОРА»

На початку 2000-х років Каськів почав будувати політичну кар’єру. Він очолював громадську організації «Свобода вибору». Був членом правління та співвласником асоціації «Україна – розвиток через Інтернет» та позаштатним радником тодішнього міністра економіки Василя Рогового. Входив до контактної групи Світового банку.

Надія Савченко: секс по телефону, переговори з терористами і синдром в’язня

У 2004 році Владислав Каськів керував Координаційним центром громадянської кампанії «ПОРА», яка брала активну участь у Помаранчевій революції. Тоді виник перший гучний скандал, у якому він фігурував. Йшлося про зникнення коштів, зібраних під час Майдану, а також перебої із фінансуванням «ПОРИ». Владислав Володимирович усі звинувачення заперечував.

Після перемоги «помаранчевих» Каськів близько року був позаштатним радником президента Віктора Ющенка. «ПОРА» тоді стала політичною партією.

У 2007 році на позачергових парламентських виборах Владислав Каськів пройшов до парламенту за списками блоку «Наша Україна – Народна самооборона». Очолював громадську організацію «Інститут політичного розвитку».

Через два роки став радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з питань іноземних інвестицій.

Співпраця з Януковичем

Після обрання президентом Віктора Януковича, Владислав Каськів перейшов у його команду. Спочатку він керував робочою групою Комітету з економічних реформ і національних проектів. 23 грудня 2010 року Янукович призначив його головою новоствореного Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.

У вересні 2011 року Владислава Каськіва виключили з НУНС, а через п’ять місяців позбавили депутатського мандату через «сумісництво», адже він був одночасно і нардепом, і главою Держагентства.

Скандали в Держінвестпроекті

Очолюючи Держагентство з інвестицій та управління нацпроектами, Владислав Каськів «відзначився» кількома гучними скандалами.

У жовтні 2011 року Агентство уклало дві угоди вартістю 25 млн грн на послуги з розміщення інформації про інвестиційні можливості України. У тендерах на ці послуги брали участь лише дві компанії. У результаті вони розділили перемогу між собою. ТОВ «Космополіт менеджмент» отримало підряд на рекламу в закордонних ЗМІ вартістю близько 12 млн грн, а громадська організація «Розмай» – майже 13 млн грн за розміщення реклами в Україні. Як згодом стало відомо, «Космополіт менеджмент» заснував Андрій Матюханов – однопартієць Владислава Каськіва з «ПОРИ». Директором «Розмай» виявився кінорежисер Вадим Кастеллі, якого називали особистим перекладачем Януковича.

Того ж року Янукович ініціював розпочати національний проект «Олімпійська надія-2022». За розробку та подачу заявки відповідало Держагентство Каськіва.

Для проведення зимової Олімпіади 2022 року було заплановано створити гірськолижний курорт на Боржавському хребті. Як виявилося, власником землі, на якій планували проводити Олімпіаду, був двоюрідний брат Владислава Каськіва – Олександр Матківський.

Утім, найбільше Владислав Володимирович запам’ятався через скандал із будівництвом терміналу з прийому скрапленого газу. Проект LNG-терміналу вартістю 856 млн євро планували реалізувати за кошти потенційного інвестора, який у результаті мав отримати 75% у його капіталі. Таким інвестором нібито погодилася стати іспанська компанія Gas Natural Fenosa.

У листопаді 2012 році Владислав Каськів у присутності тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова та міністра енергетики Юрія Бойка підписав відповідну угоду на $1,1 млрд із представником іспанської компанії, якого ідентифікували як Джорді Сарда Бонвеї.

Підписання угоди про будівництво LNG-терміналу

Згодом у Gas Natural Fenosa заявили, що з Україною жодних угод не підписували, адже Сарда Бонве ніколи не був представником їхньої компанії. Насправді він був лижним інструктором та фігурував як генеральний директор української філії компанії Grupo Hera, профільна діяльність якої – утилізація відходів.

Після скандалу Владислав Каськів стверджував, що готовий написати заяву про відставку, але цього так і не зробив. Кабінет міністрів створив комісію з розслідування щодо цієї справи, однак жодних результатів не було.

Іще одним безрезультатним проектом Держінвестпроекту було будівництво так званого «Повітряного експресу» – швидкісної електрички від аеропорту «Бориспіль» до Києва. У 2013 році Експортно-імпортний банк Китаю відкрив кредитну лінію на $372 млн для його будівництва, але воно так і не почалося. Згодом правоохоронці з’ясували, що землю для реалізації проекту купували за завищеною вартістю, а кошти розміщували на рахунках підприємств, які мали ознаки фіктивності та збанкрутілого банку.

Звинувачення та екстрадиція

У березні 2014 року Владислав Каськів за власним бажанням звільнився з посади голови Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами та виїхав у Австрію.

Ігор Мосійчук: арешти, хабарі та замах

Після цього почала з’являтися інформація про корупційні схеми Каськіва на держслужбі. За інформацією МВС, за час його керівництва Агентством державі було завдано збитків на суму близько 2 млрд грн. 255 млн грн він вивіз із України, вивівши їх на латвійські рахунки кіпрських компаній. Також ім’я Владислава Каськіва фігурувало у розслідуванні провадження щодо махінацій у компанії Ostchem олігарха Дмитра Фірташа. У березні 2016 року Каськіва оголосили в розшук. Владислав Володимирович усі звинувачення відкидав.

Торік 18 серпня генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив, що екс-чиновника затримали в Панамі. Каськів інформацію спростував. Заявив, що його навіть немає в базі розшуку Інтерполу. Проте в Генпрокуратурі це заперечили.

У вересні стало відомо, що Панама дозволила тимчасовий арешт Каськіва. Однак він попросив політичного притулку, і його екстрадиція за скороченою процедурою стала неможливою.

У березні 2017 року Панама офіційно відмовила українському екс-чиновнику в статусі політичного біженця, після чого в Україні знову заговорили про його екстрадицію. Однак сталося це лише 1 листопада. Печерський районний суд Києва відразу ж заарештував Каськіва на два місяці з альтернативою внесення застави у розмірі 160 тис. грн, зобов’язав здати всі наявні закордонні паспорти та за першою вимогою з’являтися до слідчого і повідомляти про місце свого перебування.

За інформацією Генпрокуратури, відповідне рішення ухвалили з огляду на те, що захист Владислава Каськіва надав довідку про повне відшкодування завданих державі збитків. Із зали суду екс-чиновника відпустили на волю.

Біографія Владислава Каськіва

Дата народження: 1 грудня 1973 року

Місце народження: смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області

Освіта:

2006 – Педагогічний університеті ім. М. Драгоманова, історичний факультет.

2010 – Національна академія державного управління Президента України, магістр управління суспільним розвитком.

Кар’єра:

1990-1992 – позаштатний кореспондент у газеті «Молодий Буковинець».

1992 – керівник Буковинського студентського братства.

1993-1994 – заступник директора, керівник Фонду розвитку в Центральному союзі українського студентства.

1995 – керівник організаційного комітету в Конгресі молодих реформаторів Східної і Центральної Європи.

1994-1997 – координатор програм у Міжнародному фонді «Відродження».

1997 – організував Школу молодих політиків.

1997-1999 – керівник Центру розвитку комунікацій.

2000 – співзасновник та член правління асоціації «Україна – розвиток через Інтернет».

2000-2001 – позаштатний радник міністра економіки України.

1999-2004 – координатор коаліції українських громадських організацій «Свобода вибору».

Квітень-грудень 2005 року – радник президента України.

2005 – член Громадянського об’єднання «ПОРА», голова політичної ради.

2005-2009 – член Наглядової Ради при Міжнародному центрі перспективних досліджень.

2007-2012 – народний депутат Верховної Ради VI скликання.

2009-2010 – радник прем’єр-міністра з питань іноземних інвестицій.

2010-2014 – голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами.