Млосно і хтиво довгоочікувана «Кремлівська доповідь», яку скрупульозно підготувала низка ключових відомств США і, зокрема, найвпливовіший Мінфін, нарешті побачила… очі своїх облікових «героїв». І почала слухати їх істеричні терки – «а як воно працюватиме? Що перевірятимуть? Які арешти активів і коли нам світять?». Більш того, довірені човники-посередники вже борознять кабінетики деяких європейських політсвітил, намагаючись намацати загальну «стратегію мінімізації наслідків». Все тільки починається. Зрозуміло, ніякої особливої сенсації не сталося – в переліку зібрані найбільш популярні «політики і олігархи» з темного гуртка Володимира Путіна. Записні друзі. Російські «царі» і «боги». Чисто функціонально публікація списку – поки ніщо. Запал, не більше. Публічна озвучка такого собі конкретного «списку прокажених». Тих, з ким не можна буде вести білий бізнес, кредитувати-інвестувати, ходити на одні й ті ж «віденські бали», сидіти в одних офісах. Не секрет, що глобальна бюрократична машинка повільно набирає хід. Але після – вже не розвертається.
Зовнішнє управлінняМожна довго і солодко розповідати про власну крутизну на власних телеканалах. Але кого це хвилює за межами Садового кільця? 96 осіб, кожен вартістю від мільярда, ідеально дізнаються, що таке глобальна бюрократія і що таке реальний фінмоніторинг. Хлопці дійсно отримали своєрідні мітки. Це зовсім не означає, що вони не зможуть їздити на Мальдіви або купувати лакшері презенти. Але це означає, що робота з ними і на них буде коштувати набагато дорожче. Швидко почне наростати так звана «ризикова премія». Працювати-то можна, але премія буде з’їдати прибутковість, збільшуючи витрати. Все це називається дуже витончено – «істотне ускладнення будь-якої життєвої і бізнесової логістики». Будь-то купівля чергового Bugatti Veyron або акцій лондонського ФК «Арсенал». Списочники – класичні «токсичні контрагенти». Для них: різке подорожчання будь-яких ресурсів, включаючи кредитні гроші, відмова білих бізнесменчиків від спільних проектів. Тільки сірі та чорні схеми, що означає тотальний інтерес з боку національних прокуратур. Цілодобовий моніторинг будь-яких покупок (навіть найнезначніших). Арештні обтяження. Будь-які бізнес-покупки рано чи пізно будуть можливі тільки через посередників, що знову ж роздмухує ціну.
І так, я б на місці місцевих «крутих хлопців» не сильно-то радів російському «списку 210». Вся східноєвропейська клептократія, включаючи наших молодоолігархів, особливо післяреволюційних, які за лічені роки перетворилися в утриманців власних дружин-олігархес, потрапляє під в’їдливі usa-мінфінівські софіти. Подвійні, потрійні перевірки. Звідки гроші? Що в деклараціях? Хто в контрагентах? «Хочете купити собі невеликий будиночок в Майамі, а хто ви такий?». Тим більше що наші-то і маскуватися особливо не вміли.
Михайло Подоляк, політтехнолог
