Для багатьох моїх співгромадян смерть російського диктатора стане шоком в поганому сенсі цього слова. І зовсім не тому, що між Україною і Росією все стане інакше, як раз навпаки. Нічого не зміниться. Від слова «зовсім». Без жартів – справа зовсім не в Путіну. Він просто висловлює думку більшості. Зрозумійте мене правильно, я не бажаю йому здоров’я і довгих років життя, зовсім навпаки. І коли він помре, я куплю пляшку дорогого коньяку і відсвяткую цей знаменний день. Прекрасно розуміючи, що за великим рахунком для України нічого не змінюється.
Путін дав наказ на окупацію Криму? Так цілком вірно. Путін послав російські війська на Донбас, коли створені практично з нуля ЗСУ і добробати ганяли сепарів мало не мокрими рушниками в напрямку кордону і звільняли по місту в день? Так, це його злочин. Його вина. Ну а російський народ, російський виборець що в цей час робив? Нарікав? Обурювався? Вимагав припинити агресію по відношенню до України? Ні. Російський народ, як завжди в таких ситуаціях радів і підтримував вождя. Писав захоплені пости в соцмережах і пишався захопленим Кримом.
Токсичний російський газ та смачні «сірі гроші»Потрібно зрозуміти і прийняти просту істину – з відходом Путіна відносини з РФ для нас не зміняться. Ніяка Собчак із вибаченнями не забере російські війська з Криму і не віддасть під суд військових злочинців. Це не особисте рішення Путіна – це позиція 86% росіян. 86% – як мінімум. України не існує, право на стороні сильного і можна насильно повернути нашу країну в «братську сім’ю». Так що головний біль з таким сусідом у нас надовго і прізвище президента РФ значення не має. Тобто стіна на кордоні, рів з кислотою, візовий режим і сильна армія. Тільки так можна відбитися від нав’язливих «братніх обіймів». Ще інформаційна гігієна, без неї теж ніяк.
Росія завжди буде думати про окупацію України, незалежно від того, хто у них буде царем. Сьогоднішнє Ху@ло або нове – не має значення. Вони в масі своїй не можуть змиритися з правом України бути незалежною. Їх корчить від самого факту. Вони завжди будуть дивитися на нас, як на потенційну жертву. Рівноправними партнерами ми не будемо, що б не розповідали нам представники Опоблоку та інші агенти впливу. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще.
Кирило Сазонов, блогер
