Наша знов оновиться країна,
наш народ продовжиться в роду.
Павло Тичина
У листопаді 2018 року минає 85 років пам’яті жертв голодомору в Україні.
У 1932 – 1933 рр. Сталін і його оточення умисно організували голод в Україні, який забрав у «мирний час» за найскромнішими оцінками, більше людських життів, ніж втратили всі ворогуючі сторони, разом узяті в першу світову війну. Липневий Указ, який встановив цифри держпостачань зерна для України, був підкріплений новим указом від 07 серпня 1932 року, який забезпечував законність санкцій на підтримку конфіскації зерна у селян.
Указ ухвалював, що колгоспна власність, така як худоба і зерно, відтепер прирівнювалася до державної власності, «священною і недоторканою». Винних в посяганні на неї будуть засуджувати до розстрілу. Селяни, підібрати кілька колосків пшениці на колгоспному полі, отримували від 5 до 10 років в’язниці.
Указ вимагав того, щоб селяни України вимирали разом зі своїми маленькими дітьми.
Житомирська область, в селі Новосільське, один селянин був розстріляний за те, що у нього виявили 10 кг пшениці, зібраної на полі, його 10-річною дочкою. Жінку засудили до 10 років в’язниці за те, що вона зрізала кілька качанів нестиглої кукурудзи зі свого власного городу, за два тижні до цього її чоловік помер від голоду.
Після Сталінського Указу, за один тільки місяць в Харківському міському суді було винесено 1500 смертних вироків. Офіційні представники повідомляли, що при відвідуванні сіл, де нікого не залишилося в живих або проживало кілька людей, вони знаходили в будинках безліч трупів. Село Машюкі Полтавської області з двома тисячами будинків втратило половину свого населення. Хутори і села тієї ж області, що складалися з розвинених одноосібних господарств, були стерті з лиця землі – це Сороки, Лебеді, Твердохліби, Малалітка.
У селі Яреськи, розташованому на березі Ворскли, де часто знімали радянські фільми, населення зменшилося з 1500 до 700 осіб. У містах – Харкові, Одесі, Дніпропетровську вранці збирали на вулицях міст трупи. У Полтаві підбирали в день по 150 трупів, те ж відбувалося і в Києві.
Ще один приклад психопатії сталінізму говорить про те, що ні пресі, ні будь-якому джерелу інформації не дозволено було згадувати про голод. За спробу сказати правду про цю трагедію десятиліттями розстрілювали, саджали в тюрми, висилали, щоб у свідомості людей стерти пам’ять про це злодіяння проти українського народу. Це небажання визнати правду про геноцид українського народу комуністичною партією було складовою частиною генерального сталінського плану і його оточення.
Їх багато, багато, багато…
Темні зморшки на лицях худих,
Тих скалічено, тих лиш підтято,
Тих убито, а мучено — всіх
Максим Рильський
Павло Ільюша, журналіст
Нагадаємо, чи вважають українці Голодомор геноцидом: з’ясована правда.
Як повідомляла Politeka, Росія засекретила документи про жахливу українську трагедію.
Також Politeka писала, що в церкві під час служби, присвяченій Голодомору, відбулося божественне диво: Знак для України.
