У травні 2014 го, відразу після подій на Майдані і в Криму, участь Медведчука в президентських виборах була просто неможливою. Тепер же на тлі наростання протестних настроїв в Україні та поголовної критики нинішньої влади його час може прийти
Про це йдеться в матеріалі ДетекторМедіа.
На думку видання, варто враховувати, що електоральні симпатії двох умовних електоральних таборів – проєвропейського і проросійського – в нашій країні приблизно рівні.
«В активі «проєвропейців»- повноцінна присутність у владі … в пасиві – постійний розбрат між лідерами політичних угруповань, … і це неминуче веде до безперспективної війни всіх з усіма. В результаті електорат «майданократів» розділиться на десяток не зовсім рівних частин, тому навряд чи хтось із них зможе перемогти вже в першому турі», – прогнозує видання.
У той же час в активі «реваншистів» – дисциплінований виборець старшого покоління, який дружно піде голосувати за дружбу з Росією.
«У пасиві – відсутність харизматичного лідера, який би зміг повести за собою це численне електоральне військо. Але як тільки з Кремля ткнуть пальцем в персону, за яку потрібно буде віддати голоси, будьте впевнені, колишні прихильники комуністів, регіоналів і нинішні адепти «опоблоківців» дружно потопають до виборчих урн і проголосують. І така кандидатура, як мінімум, має всі шанси пройти до другого туру», – йдеться в статті.
«Саме такою об’єднуючою фігурою для «реваншистів» всіх мастей може стати Віктор Медведчук – керівник руху «Український вибір – Право народу», а за сумісництвом кум колишнього, теперішнього і майбутнього президента Росії», – пише ДетекторМедіа.
Недооцінювати «сірого кардинала» часів Кучми, стверджує видання, не варто.
«Той факт, що в особі Медведчука «проєвропейці» не бачать конкурента і вважають його «суцільним втіленням зла», – це слабка втіха, якщо загалом не самообман. Медведчук є найбільш прийнятною і зрозумілою кандидатурою для Кремля на президентських виборах. Можливо, саме тому йому дається карт-бланш на широко розрекламовану зустріч з Путіним і патріархом Кирилом для вирішення питання щодо звільнення/обміну заручниками. До цього факту можна по-різному ставитися, але для електорату «реваншистів» це знакове явище. Не забуваємо також, що другий етап обміну заручниками/полоненими повинен початися 18 січня, і він теж буде проходити за найактивнішою медійною участю керівника «Українського вибору»», – підкреслив автор статті.
У травні 2014 го, відразу після Майдану і анексії Криму, участь Медведчука в президентських виборах було просто неможливою.
«Тепер же на тлі наростання протестних настроїв в Україні та поголовної критиці існуючої влади – його час може прийти. І до цього проєвропейським силам потрібно бути готовими», – застерігає видання.
Як відомо, найбільша італійська газета ILCorriere Nazionale, в статті, присвяченій обміну полоненими, написала, що вміння Медведчука швидко вирішувати питання такого рівня дає йому безліч електоральних привілеїв «під час виборів до Верховної Ради України, оскільки він показав себе як людина, яка результативно вирішує гострі питання».
