Про зняття депутатської недоторканності з окремих депутатів, дії Генеральної прокуратури щодо плівок Онищенка та олігархічну змову в Україні розповів гість Politeka Online Віктор Чумак, народний депутат України, позафракційний.
Про можливість зняття недоторканності з депутата з “Опозиційного блоку” Сергія Дунаєва та інших
Нічого про це не знаю. Чув, що була перевірка за неповноту подання інформації. Зняття недоторканності не тягне за собою фатальних наслідків, тим паче для наших депутатів. У нас без недоторканності ходять Розенблат, який із втратою недоторканності втратив і статус обвинуваченого, Новинський, Поляков та інші. Недоторканність, як бачимо, не панацея. Панацеєю є можливість домовитися для людей, які можуть бути причетними до злочинів. Закон застосовується вибірково: щодо одних із повною жорсткістю, щодо інших – ніяк.
Якщо частково знімуть недоторканність, різниця буде лише в тому, що хтось зможе домовитися з Порошенком, Луценком, а хтось обере інший шлях. У нас закон не є обов’язковим до виконання, а невідворотність покарання – це взагалі не той принцип, про який можна говорити в українському суспільстві.
Чи будуть голосувати люди за тих, хто вказав недостовірні дані? Будуть. Зараз нікого не налякаєш зняттям недоторканності. Усі чудово розуміють, що це вибіркова процедура. Якщо хтось хоче Дунаєва прищемити, він це зробить. Але Дунаєв може піти домовитися. Згадайте, скільки було подань щодо несплати податків. Пішли комусь заплатили – і на цьому закінчилося. Можливо, і Дунаєв домовиться ще до того, як буде подання до Верховної Ради.
Мелькали прізвища у Верховній Раді. Я навіть не намагався запам’ятати. Напевно, ви думаєте, що депутати дуже серйозно ставляться до зняття з когось недоторканності. Абсолютно ні. Це стосується лише тих, із кого знімають або безпосередньо фракцій. Або будуть захищати до кінця, як Ляшко Лозового, або не будуть – ніхто ж не захищає Лещенка.
У кулуарах народні депутати говорять про ті закони, які ухвалюють. Або про певні політичні події, які відбуваються в країні. Але зняття недоторканності точно не подія у парламенті. На сьогодні 13 чи 15 людей ходять, із яких було знято недоторканність.
Про важливість плівок Онищенка
Закон абсолютно різний для різних людей. Плівки Онищенка – це реальне повідомлення про злочин. На це питання не може не реагувати Генеральна прокуратура. Генеральний прокурор зобов’язаний реагувати на звинувачення, які лунають у пресі. Він має їх перевірити, а потім сказати, чи є склад злочину. Але вони закрили очі, заснули голову в пісок і кажуть, що нічого тут не було.
Генеральний прокурор мав сказати, що порушує кримінальне провадження. Не проти президента, не проти Злочевського, а за фактом повідомлення про злочин пана Онищенка.
А далі робити перевірку. Це його обов’язок. Це не просто так записано у законі, але закон неписаний, особливо для генерального прокурора. Там було порушено питання щодо корупції. Парламент мав створити Спеціальну слідчу комісію. Не задля імпічменту, а хоча б для того, щоб розібратися. Йдеться про депутатів, політиків, міністрів. Але це нікого не цікавить, навіть суспільство. Ми могли б, як румуни, вийти на вулиці наступного дня та сказати, що щось не те діється, ми повинні щось робити. Але ЗМІ мовчать.
Ніхто не боїться. А хто власник “5 каналу”? Петро Олексійович Порошенко. А хто власник “Інтеру”? Фірташ. Хто власник “України”? Ахметов. ICTV? Пінчук. “1+1”? Коломойський. Хто ці п’ятеро людей? Це українські олігархи, які вирішують із Порошенком усі свої проблеми. На них тримаються найбільші медіахолдинги країни. ЗМІ мовчать, бо головний олігарх опинився під прицілом. А якщо він під прицілом, то під прицілом і вся олігархічна система. Можливо, Коломойський домовлявся з президентом чи генеральним прокурором щодо “Привату”. Про щось домовлялися Пінчук, Ахметов. У останнього в перші роки були проблеми з бізнесом, а коли він із друзями президента поділив свій бізнес – усе стало нормально. Петро Порошенко є гарантом олігархічного консенсусу. Якщо він гарант олігархічного консенсусу, а не наших із вами прав, то всі ЗМІ мовчатимуть.
