В середині квітня президент України Петро Порошенко після свого візиту на Фанар і зустрічі з Вселенським патріархом Варфоломієм оголосив про те, що незабаром Українській православній церкві буде даровано Томос про автокефалію. Його слова подарували надію мільйонам українських віруючих, які мріють про єдину православну Церкву в країні
Президент обіцяв нам, що ми отримаємо автокефалію до 28 липня 2018, до 1030-им роковинам Хрещення Русі-України, однак у Фанара були на то інші плани, пише Без Табу.
Незважаючи на слова підтримки з боку ієрархів Вселенського патріархату і самого патріарха Варфоломія, ніяких реальних дій зроблено не було. Лист Варфоломія, зачитаний і вручений Президенту 27 липня, на кшталт як підкреслює, що намір Фанара – «відновити єдність православних віруючих України», а обдарування автокефалії – це лише «кінцева мета», без певної дати. А коли ця «кінцева мета» буде досягнута – загадка.
Наша влада і священнослужителі докладають усіх зусиль для того, щоб український народ нарешті зробив величезний крок до церковної і державної незалежності, але Константинополь все мовчить. Чому нам не кажуть, що відбувається? Як там справи у комісії, яка повинна була відвідати Помісні церкви? Що вирішили щодо п’ятої колони Москви – філії РПЦ під назвою УПЦ МП? Хто буде предстоятелем нової церкви в Україні? Чому все це тримається в таємниці?
На Дні Хрещення України-Русі виступив митрополит Гальський Еммануїл. У своїй довгій великій промові він багато говорив про Україну і її долю, але так і не сказав нічого конкретного. Мабуть, це такий стиль древніх візантійських політиків – ми вам за все обіцяючи їм, але робити не будемо.
У пресі зараз обговорюється питання про те, що представники патріархату приїжджали до Києва не просто привітати українців, а обговорити з владою тему власності. Що ж, невже для Фанара будівлі важливіше віруючих? Чому не можна чітко і ясно заявити, коли буде автокефалія, а потім вже вирішувати свої фінансові та житлові питання?
Тут ще раптом з’являється новина: 31 серпня патріарх Варфоломій зустрінеться з російським КГБшниками Кирилом (Гундяєвим). Як це розуміти взагалі? Ви вірите, що здорова розумом людина може спочатку міркувати про незалежну і вільну Україну, а потім зустрічатися з агентами російських спецслужб. Москва в безсилій люті в черговий раз намагається натиснути на Константинополь – це ж очевидно …
Головне для нас зараз – щоб процес отримання томосу не заглох, як це було в 2016 році, коли Верховна Рада звернулася до патріарха Варфоломія з проханням про автокефалію.
Не варто чекати біля моря погоди. Необхідно домогтися свого у Константинополя, наростити зусилля. Перш за все, треба збільшити тиск на керівництво Вселенського Патріархату і особисто патріарха Варфоломія, якому, мабуть, не вистачає сміливості прийняти рішення. Можливо, він чогось боїться (втім, в його віці фобії – це нормально), і нам варто допомогти йому. Може бути, його розум затуманила дружба з католиками? Що в даний момент може бути важливіше питання автокефалії Української православної церкви, від якої залежить доля мільйонів віруючих і майбутнє цілої держави?
Втім, якщо Константинополь відмовить канонічно обґрунтованого прохання УПЦ, може, нам варто взяти справу в свої руки і не озиратися на нерішучий Фанар? Українське православ’я неодмінно має отримати те, що належить йому по праву!
