Ви думали, зайняті співгромадяни і байдикуючі співвітчизники, що на минулих виборах позбулися олігархічної влади Петра Порошенка, забезпечивши йому спасенні бесіди з психотерапевтами, роль яких у нас виконують слідчі з особливо важливих справ?
А ось вам націонал-патріотична дуля від Петра Олексійовича: з політики він, категорично відкинутий суспільством, все одно не йде, та ще й має намір повернути собі президентське крісло всього через рік!
Як там в завзятих комсомольських маршах – «И вновь продолжается бой»… І для ПОПа це не психологічне самолікування, а наміри всерйоз.
Ось цими своїми гординею і несмиренністю (головні християнські гріхи, між іншим!) ПОП, з одного боку, гарантує нам максимальну турбулентність при передачі влади, з іншого – напрошується на серйозні неприємності. Тому що він звик діяти по беззаконню, без правил, не гребуючи у виборі союзників і інструментів. Значить, ризикує нарватися на відповідь. У тому випадку, звичайно, якщо Володимир Зеленський має намір отримати реальну владу, а не тільки «шашечки».
Порохолюби продовжують фейкометство і поливання Зеленського і його оточення добірним брудом. Вони не зробили перерви навіть на те, щоб випити не цокаючись за упокій другого президентського терміну ПОПа. Причому, діють гранично підло – наприклад, сконцентрувалися на дружині Зеленського, так як помітили, що для нього це болючіше.
Я знаю багатьох помітних пропагандистів Порошенка: ці «ідейні» люди за безкоштовно навіть не почешуться. Значить, фінансування пропагандистських і організаційних структур Порошенка триває. Фінансування велике і, в основному, тіньове. А якщо Порошенко, який увійшов в легенди своєю скупістю, не скупиться, то він отримав серйозні запевнення в підтримці його авантюрної боротьби проти українського суспільства.
Хто міг пообіцяти йому таку підтримку? Дональд Трамп, Ангела Меркель, Сі Дзіньпін, Еммануель Макрон – все ті, хто ще до офіційних результатів привітали з перемогою Зеленського?
Ні, підтримку в знищенні позасистемного Президента України Порошенко міг отримати тільки від Володимира Путіна. Тому що грайливі висловлювання Володимира Зеленського, до речі, вельми популярного в РФ, мовляв, «вчіться у нас і не дрейфьте, тому що можливо все», лякають Кремль куди більше, ніж мільйон спічів Петра Порошенка про те, що він створив найсильнішу армію в Європі.
Ми вже бачимо, що Порошенко, який фактично контролює ЦВК і Ради, максимально затягнув термін інавгурації Президента Зеленського. Зараз він організовує затягування по ключових призначеннях новообраного глави держави. Можливо, спробує зробити так, щоб Рада пішла на парламентські вибори – дострокові чи чергові, без різниці – так і не затвердивши призначення Генпрокурора, голови СБУ, міністрів оборони і закордонних справ.
При цьому порохолюби будуть цинічно голосити, що Зеленський не справляється, завалює роботу, країна залишилася без оборони та зовнішньої політики… А на виборах це біснування досягне апогею.
Треба розуміти, що наша олігархічна система абсолютно точно вловлює будь-які загрози своєму всевладдю. Оскільки позасистемний Президент – саме така загроза, то проти нього об’єднається олігархат незалежно від політичної мімікрії.
За наявною інформацією, існує ситуаційна домовленість між Петром Порошенком і Віктором Медведчуком про взаємодію на майбутніх парламентських виборах.
На ділі це буде така боротьба нанайських хлопчиків між порошенківською «Солідарністю» (або як там її назвуть) і відновившим свою цілісність Опоблоком. Будуть лякати один одного узгодженими акціями – «бандерівськими» і пропутінськими, мобілізуючи свій електорат, що вигідно обом сторонам. Але одночасно все більше роздираючи Україну на два непримиренно ворогуючі табори, що категорично не влаштовує тих, кому доля України не є байдужою.
Оппоблок відкрито демонструє свій зв’язок з Кремлем, вважаючи це своєю передвиборчою фішкою. Виходить, що заради свого міфічного реваншу ПАП готовий співпрацювати не просто з колишніми українськими регіоналами, а за фактом з нинішніми агресорами?
До речі, відхід у львівську містечковість – що це як не відродження того самого регіонального підходу, засновником якого в 1997 році був Петро Порошенко разом з Віктором Януковичем, Миколою Азаровим, Леонідом Черновецьким та іншими?
Відповідно, щоб виправдати очікування виборців, Володимиру Зеленському належить діяти рішуче і нестандартно. Саме рішучість нової влади зараз оцінюють за кордоном і наші союзники, і наші вороги.
Нічого іншого щойно обраний Президент пред’явити не може. Але рішучість при масовій підтримці народу – це саме те, з чим рахується світ. Корейський вождь Кім Чен Ин, звичайно ж, не зразок для наслідування, але погляньте, як сильні світу хороводять навколо нього. І справа не в ядерній зброї – північнокорейські ракети нікуди толком не долетять, справа в готовності до останнього відстоювати свої національні інтереси.
В ідеалі Президент Зеленський повинен під будь-яким приводом зібрати Верховну Раду, оточити її натовпом мирних, але непривітних мітингувальників і дати депутатам двадцять чотири години – нехай це стане фірмовим стилем – на прийняття найважливіших законів і постанов. Не відходячи від каси, треба провести інавгурацію і призначення президентських креатур. А завершитися все повинно постановою ВР про саморозпуск, підкріпленою відповідним Указом вже повноважного Президента про призначення дати позачергових парламентських виборів.
Розумію, що це більше для телесеріалу. Але відсутність такої Ради і такого Кабміну значно краще, ніж їхнє функціонування собі на кишеню і всупереч позиції українців, заявленій в президентську кампанію.
Як мінімум, слід під тиском народу сформувати в Раді конструктивну більшість і переформатувати уряд, вичистивши звідти рев, тук, коболєвих і інших гройсманів.
Такі або подібні дії виб’ють грунт з-під ніг і новоявленого реваншиста Петра Порошенка, і куди більш небезпечних адептів «рускога міра».
З ПОПом залишаться тільки ті блаженні, які продовжують щиро вірити, що він особисто відродив армію, зупинив Путіна в ДАПі, Іловайську і Дебальцевому, дарував Україні мову і автокефальну церкву, а в проміжках встиг провести півтори сотні успішних реформ. За будуть також ті циніки, хто все розуміють, але переконані, що мета виправдовує засоби, «повирішувати» важливіше за закон, якщо не попався, то значить, і не вкрав. А їх разом не буде і 10%.
А з Опоблоком перебуватиме їхній ядерний електорат розміром до 15%, що пережити можна.
З колишніми регіоналами давно все ясно, а от чи розуміє сам Порошенко, що продовжуючи програну боротьбу із Зеленським, він насправді діє проти України? Проти всього того, чому він так часто присягає публічно? Хоча куди важливіше, чи розуміють це українці.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, Микола Томенко прояснив ситуацію у Верховній Раді: «у політиків місячні».
Як повідомляла Politeka, Порошенко витратив на вибори в чотири рази більше Зеленського: сума вражає.
Також Politeka писала, що Зеленський ошелешив запрошенням для Путіна: “Зі спільного у нас залишилося одне”.
