Попри те, що українські політики, на відміну від європейських, не бояться конфліктів і вкрай рідко втрачають через них посади, 2016 рік став кульмінацією публічних скандалів навколо посадовців. Ще одна суто українська риса: усі вони супроводжуються корупцією, яку або не розслідують, або заговорюють штучними інформаційними вкидами.

Важкий шлях до мрії: Гаврилюк, Соболєв, Ляшко та інші нардепи про третю річницю Майдану

Відставка уряду Арсенія Яценюка

Перший постмайданний Кабмін потримався в кріслах сумарно понад два роки. Попри те, що експерти пророкували відставку «кулі в лоб» ледь не з першого дня призначення через посилення конфлікту з президентом, піти у відставку Арсенію Яценюку довелося з інших причин.

Лютий почався для українців із гучної заяви міністра економічного розвитку й одного з найпомітніших «технократів-реформаторів» Кабміну Айвараса Абромавічуса.

«Я відмовляюся працювати в такій системі. Ні я, ні моя команда не готові слугувати прикриттям для поновлення старих і створення нових схем в інтересах окремих політичних та бізнес-гравців», – заявив він.

Але найголовнішим стала не стільки сама відставка міністра, скільки пряме звинувачення соратника президента Порошенка Ігоря Кононенка у контролі над корупційними потоками в державних підприємствах. До того ж Кононенко намагався призначити заступником Абромавічуса Андрія Пасішника, який мав відповідати за всі держпідприємства нафтогазової галузі.

Арсеній Яценюк тримав удар до останнього: повернув до Кабміну міністрів, що пішли у відставку раніше, перекидав відповідальність за викриття Абромавічуса на Банкову та проводив регулярні «п’ятихвилинки з прем’єром» в Youtube. Не допомогло. 10 квітня прем’єр пішов у відставку.

Станом на кінець 2016 року, після безрезультатної перевірки звинувачень Абромавічуса в НАБУ, Кононенко не лише не постраждав, а став заступником голови фракції БПП у Верховній Раді. Його протеже Пасішник, попри гучний скандал, після відставки уряду Яценюка став першим заступником гендиректора компанії «Укртранснафта». Щоправда, поки чиновнику доводиться поєднувати роботу на державу з допитами в НАБУ, де проти нього порушили справу за «втручання в діяльність державного службовця», що загрожує йому двома роками ув’язнення. До речі, Пасішник – взагалі перший підозрюваний за цією статтею КПК за весь час її існування.

Панамські офшори

3 квітня 2016 року стало початком справжнього пекла для сотень чиновників по всьому світу: міжнародний консорціум журналістів-розслідувачив одночасно в 80 країнах опублікував документи юридичної компанії Mossack Fonseca, яка займалася реєстрацією офшорів кілька десятків років. Серед власників понад 200 тисяч прихованих від декларацій фірм опинилися сотні відомих політиків, 12 чинних лідерів держав та два десятки українців.

Одним із найпомітніших фігурантів скандалу став президент України Петро Порошенко. Попри те, що через офшори президента проведено лише $5 тис., це завдало непоправної шкоди його репутації. На обкладинках провідних світових ЗМІ Порошенко опинився «в компанії» з президентом Росії Володимиром Путіним, президентом Сірії Башаром Асадом, королем Саудівської Аравії аль-Саудом та іншими сумнівними особами.

Банкова відреагувала миттєво: офшор Порошенка з’явився для продажу компанії «Рошен», жодних протизаконних дій у цьому не було. Від розслідування справи відразу відмовилися НАБУ, ГПУ та Нацбанк, а шоколадна імперія залишається у власності президента і досі.

Поки внаслідок скандалу у відставку пішов прем’єр-міністр Ісландії, зірка футболу Леонель Месі давав свідчення французський прокуратурі, а в Колумбії знайшли та забрали в бюджет $90 корупційних мільонів, українська влада відмовилася навіть перевірити наявність російського паспорту в мера Одеси Геннадія Труханова, який він засвітив у «панамських паперах».

На початку грудня Україну включили до списку 7 країн світу, де жодних розслідувань внаслідок «панамського скандалу» не проводили.

Чорна каса Партії регіонів

Плітки про «амбарну книгу» колишньої партії влади ширились в Україні одразу після захоплення Межигір’я та підпалу офісу ПР у центрі Києва. І там, і там учасники подій знайшли документи, які частково розшифровували самі, частково передали до Генпрокуратури.

Першим про наявність «амбарної книги», в яку записували всі неофіційні платежі партії політикам, журналістам та експертам, заявив колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак. 30 травня електронну версію частини цієї «книги», яка опинилася також у нардепа Сергія Лещенка, опублікувала “Українська правда”.

Менше ніж за шість місяців 2012 року «регіонали» витратили на неофіційні потреби понад $66 млн. Найцікавішими були дані про виплати членам Центральної виборчої комісії, Комуністичній партії та “Нашій Україні” Віктора Ющенка та мільойонні виплати провідним телеканалам. Згодом у цьому списку з’явилося прізвище американського політтехнолога Пола Манафорта, який цьогоріч очолював виборчу кампанію переможця американських президентських виборів Дональда Трампа.

Після тривалого розслідування, в НАБУ підтвердили справжність «амбарної книги», а днями саме через цей скандал голові ЦВК вручили підозру в скоєнні злочину – отриманні $16,7 тис. із «чорної каси» Партії регіонів. Розкривати документи про отримання ним ще $145 тис. слідчі НАБУ збираються в суді.

Символично, що Петро Порошенко в піку журналістських розслідувань не просто не відправив у відставку скандального голову ЦВК, повноваження якого закінчилися ще два роки тому, а й нагородив його наприкінці червня (через місяць після публікації розслідування) орденом Ярослава Мудрого V ступеня! Аби не відставити в майстерності тролінгу від начальника, заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна 1 грудня придбала в центрі Києва квартиру за 3,2 млн грн.

Електронні декларації

30 жовтня в Україні сталося те, у що мало хто вірив: 120 тисяч чиновників здали електронні декларації. Попри тривалий шалений спротив у Верховній Раді, Кабміні, Національному агентстві з запобігання корупції (НАЗК), під тиском міжнародної спільноти та громадянського суспільства держслужбовці показали все майно та активи, які вони мають, під страхом кримінального переслідування за брехню в цих деклараціях.

Саме публікація, а не просто передання декларацій відповідним органам, була необхідна для перевірки та переслідування чиновників, які не зможуть пояснити свої статки. Поки що в Україні за це переслідують одного-єдиного чиновника – військового прокурора зони проведення АТО Костянтина Кулика. За майже рік роботи на посаді чиновник купив у Києві квартиру в 250 кв. м, два паркомісця, два автомобілі та тричі з’їздив за кордон на дорогий відпочинок.

Загальний шок від перегляду декларацій складно передати: мільйони гривень готівкою, приватні колекції картин, ікон, святих мощей та навіть церков у людей, які більшу частину життя були на державній службі.

Здавалося б, перевірка підозрилих «багатіїв» – ідеальний привід почистити українську політичну еліту від корупціонерів. Але поки НАЗК сперечаються з Мінюстом щодо порядку проведення перевірок поданих декларацій, керівник спеціалізованої прокуратури Назар Холодницький пояснив, що депутати самі себе від цього захистили заздалегідь.

«Щоб зайти до будинку нардепа, суд повинен прийняти відповідну ухвалу лише після зняття депутатської недоторканності Верховною Радою, – сказав він. – Щоб парламент прийняв відповідне рішення, окремому нардепу треба оголосити підозру. А отже, зібрати докази про неправомірність отримання таких коштів. Це ж неможливо без доступу до помешкання. Отож, коло замикається».

«Записи» Онищенка

Депутат-мажоритарник Олександр Онищенко, який минулого разу обирався до Верховної Ради за списком Партії регіонів, став одним із перших крупних «клієнтів» Національного антикорупційного бюро. За півроку роботи слідчі зібрали кілька томів доказів його причетності до крадіжки на «газових схемах» майже 3 млрд грн. за 2014-2016 роки.

Під час процедури розгляду зняття недоторканості закритий до цього для преси Онищенко роздавав інтерв’ю, в яких запевняв, що доказів проти нього недостатньо, він нікуди тікати не збирається. Щоправда, в день зняття недоторканості нардеп опинився в Лондоні, звідки почав роздавати вже скандальні інтерв’ю.

Спочатку Онищенко заявив, що записував розмови в кабінеті президента Порошенка на диктофон, який сховав у ручному годиннику. Попри заяви Банкової про відсутність таких записів, депутат-утікач заявив, що він вже передав їх американським спецслужбам. Про зустрічі з американцями з приводу надання свідчень про корупцію в оточенні президента на день пізніше заявив і нардеп Сергій Лещенко.

Першим записом, який оприлюднив Онищенко, стала його розмова з депутатом Лесем Довгим, де вони у незрозумілих висловах обговорюють умови мовчання скандального нардепа.

Кілька днів тому пролунали серйозніші звинувачення: Онищенко заявив, що передав депутату БПП та давньому другу Порошенка Давіду Жванії $6 млн за реєстрацію кандидатом у депутати до ЦВК. Йти на вибори газовому бізнесмену відмовляли через брак терміну проживання в Україні (не менше ніж 5 років), він програв два суди, але врешті не лише став кандидатом, а й виграв вибори на Київщині за відсутності конкурентів від провідних партій.

«Він зі свого номеру набрав мене, сам президент особисто зі свого мобільного, і сказав: зустрінься зі Жванією. Жванія тоді взяв у мене $6 млн на передвиборчу кампанію. Наступного дня Петя викликав мене до себе і сказав: щойно у мене був голова ЦВК Охендовський, іди до нього, він усе зробить. Я прийшов, він потиснув мені руку і сказав: здавай документи, завтра у тебе все буде добре», – шокував нардеп-утікач своїми зізнаннями.

Реакція нардепів на скандальне зізнання Онищенка

Що далі?

«Під ялинку» 2016 року стає зрозумілим: заплямованим чиновникам, на чолі з президентом Петром Порошенком, буде дедалі важче утримуватися від реакції на звинувачення. Порівняно з ситуацією до 2014 року «проблеми» гаранту створює НАБУ, яке йому фактично непідконтрольне. Але чи вистачить у них сил та наполегливості довести резонансні розслідування проти Онищенка та Охендовского до логічного завершення? І головне: коли і як може розв’язатися клубок скандалів між політичними силами?

Політичний аналітик Тарас Чорновол вважає, що скандали надто різноманітні, кожен варто аналізувати окремо. Але більшість із них поєднує відсутність практики розслідування складних справ.

«Більшість цих скандалів – віртуальні, а навіть початі розслідування – дуже складні для будь-якої країни і тривають роками, – пояснює Чорновол. – Оскільки в Україні таких розслідувань взагалі не проводили, то у НАБУ з ГПУ, по суті, немає методології збору доказів корупційних злочинів, представлення їх у суді належним чином та логічного завершення бодай якихось очевидних кейсів. От як знайти докази злочину, коли людина не залишила підписів? В США для цього працює ціла система підзаконних актів і велика практика. Поки у нас схожих законів не приймуть, уся ця велетенська маса слідчого матеріалу ніколи не матиме юридичних наслідків».

А от негативний вплив скандалів на репутацію особисто президента Петра Порошенка експерт відкидає і прогнозує стабільність ниншньої вертикалі влади принаймні на півроку-рік.

«Політичних наслідків цих скандалів практично не буде. Коли паралельно з реальними звинувачення вкидають багато фейків – це дає зворотній ефект – в якийсь момент шквал звинувачень просто перестає бити по репутації політика, – каже Чорновол. Перше, друге, третє вбивство – це трагедія, а далі починається статистика. Саме тому шквал звинувачень особисто Порошенка призвів до того, що скандали просто перестали впливати на його репутацію, а рейтинги, хай і повільно, почали зростати».

Ілля Лукаш