Як українців залишать без грошей

Чергова проголошена реформа може виявитися черговим обманом. У пенсійної реформи вже не залишається шансів на реалізацію в 2019 році

Передісторія

• У жовтні 2017 року українцям хитро підвищили вік виходу на пенсію. Вимоги до необхідного страхового стажу для її отримання підняли до 35 років. Якщо в 60 років такої «вислуги» не буде, доведеться працювати до 63 або до 65 років. Уже після запровадження так званої параметричної пенсійної реформи в Мінсоцполітики підрахували, що через десять років лише 55% 60-річних українців зможуть вийти на пенсію.
• Пігулку спробували підсолодити, і рік тому, разом з узгодженням реформи, в законодавстві прописали, що з 1 січня 2019 року набуде чинності наступний етап пенсійної реформи – обов’язковий накопичувальний.
• Це означає, що частину свого заробітку, спочатку 2%, з підвищенням до 7%, люди будуть відкладати на власні накопичувальні пенсійні рахунки. При цьому солідарний рівень, коли всі, хто працює, сплачують 22% єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду, ніхто не скасовує.
• Ось тільки чим ближчий до закінчення 2018 рік, тим очевидніше, що обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи не буде. На розгляді в парламенті є депутатський законопроект №6677, який навіть не розглянули в першому читанні. Ще один документ, над яким працювала Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку ще тільки узгоджується.
• Але законопроект мало ухвалити та перетворити на закон. Нові норми повинні запрацювати, а на це буде потрібно кілька місяців. До 1 січня 2019 року з цим уже точно не вдасться впоратися. Висновок: реформу провалено.

Ось тільки відсутність законопроекту – проблема, але не біда тривалої епопеї під назвою пенсійна реформа. Навпаки, проблеми виникнуть, якщо обов’язковий накопичувальний рівень запустять саме зараз. Річ у тім, що крім пенсійної, ігнорують і решту реформ, без яких накопичення сьогоднішніх молодих працівників не можна буде примножити, зберегти, захистити. Які ж зміни необхідні?

Демографія

• Зараз в Україні 10 працівників утримують 11 пенсіонерів. Солідарна система може функціонувати в тому разі, якщо співвідношення максимум 1 до 1, тобто ми вже вийшли за критичну позначку.
• Працівники сплачують 22% ЄСВ до Пенсійного фонду, і мінімальні збої дають затримки у виплаті пенсій. Виникає касовий розрив, який відчули на собі українські пенсіонери в липні 2018 року.
• Зменшується кількість працівників щодо пенсіонерів – скорочуються внески до Пенсійного фонду. В результаті падає один із ключових пенсійних показників – коефіцієнт заміщення: це співвідношення середньої зарплати і середньої пенсії в країні. Зараз в Україні середня пенсія становить 33% від середньої зарплати. При цьому мінімальний поріг – коефіцієнт на рівні 40%. Але далі більше. Прогноз для солідарної системи: зниження коефіцієнта до 20%.
• У такій ситуації потрібно скорочувати кількість пенсіонерів і збільшувати кількість працівників. В Україні зважилися на параметричну пенсійну реформу і вибрали найпростіший шлях – українці просто повинні довше працювати. Але є й інші ресурси для збільшення кількості працівників: від стимулювання народжуваності до боротьби з відтоком робочої сили.
• Офіційна статистика не в змозі навіть показати реальну кількість українських трудових мігрантів. Експертні оцінки – від 2 до 10 млн осіб.
• Списати відтік української робочої сили на загальносвітову тенденцію не вийде. Справді, чехи, поляки, словаки, росіяни теж залишають рідні місця. Їх замінюють зокрема й українці. Так інші країни вирішують питання з робочою силою і сплатою податків. Але в Україну трудові мігранти з інших країн не їдуть. Тобто заробітчан фізично нікому замінити.
• Скорочення народжуваності – інший стабільний український тренд. І є те, що об’єднує його з трудовою міграцією: в українців немає горизонту планування.

Що це означає?

Якщо солідарна система продовжить своє існування і демографічна ситуація не зміниться, сьогоднішня молодь, коли отримає свої 35 років страхового стажу і вийде на пенсію в 60-65 років, буде отримувати в середньому одну п’яту частину від середньої зарплати.

Повернути заробітчан і стимулювати народжуваність можна розширивши горизонт планування. Для цього мало просто запровадити обов’язковий накопичувальний пенсійний рівень і додатково вилучати з зарплати 2-7% на пенсійний рахунок. Необхідно пояснити, що з цими грошима буде далі.

Інструменти для заробітку

• У концепції обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи передбачено, що спочатку 2%, з поступовим підвищенням до 7%, від зарплати українці будуть зберігати на своєму рахунку в певному Накопичувальному пенсійному фонді. На відміну від ЄСВ, який отримали і віддали, ці гроші повинні працювати і примножуватися під чуйним керівництвом акредитованих при державному фонді приватних керуючих компаній.
• Працювати ці гроші можуть на обмеженій кількості майданчиків. Це банківський і фондовий ринки.
• Вітчизняний фондовий ринок малий. На ньому ще можна працювати з ОВДП (облігаціями внутрішньої державної позики), які ще можна вважати інструментом для заробітку. Але акції вітчизняних підприємств неліквідні. Вихід – запустити його роботу.
• 3 вересня 2018 року в Верховній Раді зареєстрували законопроект №9035 про нові фінансові інструменти та залучення інвестицій. За ідеєю, законопроект повинен дати стимул нашому фондовому ринку. Це запуск нових видів цінних паперів, хеджування валютних ризиків, процедура дефолту облігацій тощо.

Що це означає?

Нинішній перелік фінансових інструментів для примноження майбутніх пенсій украй малий. Із нього можна викреслити банківські депозити. Це спосіб, який можуть освоїти самі українці, для цього необов’язково ставити прокладки у вигляді Накопичувального пенсійного фонду та керуючих компаній.

Від моменту появи законопроекту про фондовий ринок до його запуску має минути чимало часу. Але навіть після появи нових надійних інвестиційних інструментів і старту пенсійних накопичень необхідно забезпечити їм захист.

Захист заощаджень

• Для пенсійних заощаджень повинен працювати аналог Фонду гарантування вкладів фізосіб або ж під цю структуру необхідно прописати відповідний функціонал.
• Окрім державних гарантій, необхідно передбачити відповідальність тих, хто працює з пенсійними накопиченнями. Після старту обов’язкового накопичувального етапу список осіб, які матимуть до них стосунок, розшиться. Крім Мінсоцполітики та Пенсійного фонду за них відповідатимуть іще держчиновники Накопичувального пенсійного фонду, керівництво керуючих компаній.

Що це означає?

Відповідальність осіб, які мають стосунок до пенсійних заощаджень громадян, повинна бути максимально суворою. Лише про адміністративні стягнення не може йтися – необхідна кримінальна відповідальність із жорсткими тюремними термінами.

Необхідно визначитися з відомством, яке гарантуватиме пенсійні заощадження, та сумою, яку покриє держава в разі фінансових проблем. Зараз гарантована державою за банківськими вкладами сума – 200 тис. грн. Такі гроші може за 25 років накопичити той, хто буде отримувати 9170 грн (середня зарплата за липень 2018 року) і відкладати по 7% щомісяця. Але потенційних пенсіонерів більше, ніж банківських вкладників, а зарплата зростатиме. Тобто гарантувати потрібно не 200 тис. грн, а значно більшу суму і для широкого кола людей. У держави зараз на це немає ресурсів.

Економічне зростання

• Щоб дати фінансову подушку для пенсійних накопичень українців, потрібні економічні підстави – тобто зростання економіки.
• Однак нинішні 3,4% зростання ВВП – поліпшення для України сумнівне. Незважаючи на те, що економіка не падає, а в процентному вираженні зростає, вона не встигає за сусідніми країнами. Для порівняння: прогнозний показник зростання ВВП Польщі на 2018 рік – 4,8%. У першому кварталі 2018 року ВВП Чехії зріс на 4,4%. Тобто ми відстаємо від сусідів. Не кажучи вже про те, що на скромні 3% ми виростемо після серйозного падіння 2014-2015 рр.
• Іще один надважливий економічний показник – обсяг прямих іноземних інвестицій. Він говорить про якість української економіки краще за всі слова. У 2017 році ПІІ становили 2,2 млрд дол. Це один із найгірших показників за останні десять років. Гіршою ситуація була тільки в 2014 році – 410 млн.

Що це означає?

Без економічного зростання не буде виконано дві ключових умови для зростання пенсійних накопичень: не збільшуватимуться доходи громадян і не буде демографічних поліпшень.

Тобто нинішній стан справ у економіці вже зараз ховає чинну солідарну пенсійну систему і не залишає шансу для обов’язкового накопичувального рівня.

У результаті українці опинилися на роздоріжжі. У країні запровадили жорсткі вимоги до страхового стажу, які або повністю позбавляють нинішню молодь шансів на пенсію від держави, або лишають їм мінімальні виплати. Але при цьому не дали альтернативи спільному котлу Пенсійного фонду і навіть не створили передумов для її появи.

Ганна Гончаренко