Про це пише політолог Володимир Цибулько у своєму блозі на порталі Коментарі. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

З початком повномасштабного вторгнення схема роботи одеських податківців зазнала значної трансформації. Порти, які завжди були основним джерелом доходу, зупинили свою роботу. Потік «чорного налу» миттєво вщух. Але охочих до розкішного життя місцевих податківців така ситуація категорично не влаштовувала.

Тож Руслан Хван, який на той час очолював Головнеуправління ДПС в Одеській області, вирішив зосередитися на інших способах «заробітку» за рахунок місцевого бізнесу. Який, до речі, і без того потерпав від воєнних дій, але все ж намагався пристосовуватися до нових умов.

До вирішення питання Руслан Хван підійшов творчо та іноваційно: почалося масове блокування податкових накладних найбільших одеських платників. При цьому, бізнесменам не надавалось жодних пояснень причин таких блокувань. Кінець-кінцем, всі вони потрапляли до списку ризикових підприємств і взагалі втрачали можливість реєстрації накладних. Тож діяльність низки бізнесів було просто заблоковано. Зрозуміло, що для продовження роботи треба було «порішать» питання з самим Хваном чи його веселою командою, які не розуміючи нічого у державних фінансах очолили ключові посади у податковій службі Одеській області.

Заступники, керівники управлінь та навіть їхні заступники призначались Русланом Миколайовичем або ж його «правою рукою» Миколою Бородюком не з урахуванням фаховості, а з урахуванням особистої відданості останнім, що призвело до розвалу цілих управлінь та звільненню фахових співробітників. Бородюк був і лишається досі найбільш наближеною особою та курує найбільш «ласі» напрямки. Це, зокрема, робота по адмініструванню ПДВ, блокуванню податкових накладних, включення і виключення зі складу «ризикових», контрольно-перевірочна робота, контроль за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ, яке при Хвані і Бордюку можливо тільки за «відкати» тощо. Тож податкова «імперія» дедалі набирала обертів. Під її повний контроль потрапили реєстри відкшодувань ПДВ, а також один із найприбутковіших напрямків одеського регіону – виробництво і реалізація контрафактного алкоголю та сигарет.

Окремий напрямок – замовні «перевірки» бізнесу. За відповідну плату можна купити можливість фактичного блокування роботи конкурента. Втім, і тут залишалася ринкова складова: якщо ви стали жертвою замовного пресингу, можете перекупити податківців і повернути цю зброю проти попереднього замовника. Щоправда і оплата зростає кратно. Але, як відомо, добра справа вимагає певних жертв. Масштаб діяльності одеських податківців врешті решт таки отримав належну оцінку компетентних органів. Далі почалась круговерть пафосних абревіатур: після розслідування ДБР прокурор САП звернувся до ВАКС з позовом щодо керівника ГУДПС в Одеській області. Предмет позову: визнання парку елітних автомобілів Руслана Хвана «необґрунтованими активами».

Як стверджує слідство, ці машини були куплені за ціною вп’ятеро дешевшою за ринкову. Пізніше деякі з них було продано за повну ціну. На отримані кошти Хван придбав BMW X7 xDrive. Також з’явилось безліч питань щодо інших активів сім’ї Руслана Хвана. В підсумку Руслана Хвана звільнили з посади і перевели на посаду головного інспектора податкової служби Львівської області. На новій осаді він також не затримався надовго і був остаточно звільнений. Якщо хтось вважає, що на цьому пригоди пана Руслана закінчились, він абсолютно не розуміється на законах детективного жанру. На сьогодні він продовжує фактично керувати діями одеських податківців. Його «руками і очима» у відомстві залишаються заступники Ніна Сара, Юрій Вдовиченко та Олег Рудий. Колишнього заступника і найближчий соратника ХванаМиколу Бородюка було звільнено рішенням Голови ДПСУ Романа Кравченка через «неналежну організацію роботи за напрямками». Простіше кажучи – через повну службову невідповідність. Загалом це зовсім не дивно.


Співробітники податкової з якими вдалося поспілкуватися в один голос кажуть, що Бородюк, м’яко кажучи, абсолютно не компетентний в податкових питаннях. Його попередня кар’єра проходила в лавах МВС і не мала жодного стосунку до фінансових питань. Власне, його методи роботи, яким він навчає підлеглих, цілком відображає методику корумпованих правоохоронців: пресинг, мистецтво «вручення наказу перед перевіркою» та силовий вплив на «неслухняних клієнтів». У спілкуванні щедро використовує ненормативну лексику, незважаючи на особу співбесідника. Попри звільнення за провал напрямку роботи, в ДПСУ вирішено не позбуватися настільки цінного кадра. Тож одразу після вигнання з одеської податкової, його було призначено… заступником начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області! Відтак, зараз одеська і дніпровська податкові фактично об’єднані під одним дахом і керуються дуетом Хван-Бородюк. Можна сказати, що в реальному часі створюється справжній кримінальний клан, який охоплює дві великі області. Натомість Юрій Павлютін і Юрій Гурський є номінальними керівниками, які не мають самостійного права голосу. Наразі йде спільне розслідування НАЗК, НАБУ та САП щодо посадовців Київської, Одеської та Дніпровської податкових адміністрацій, які разом з групою бізнесменів організувалилегалізації незаконних доходів через підставні компанії, фіктивні договори та купівлю елітних авто. Завдяки цій схеми відмиваються мільйони під прикриттям діяльності у сфері перевезень, енергетики та оренди майна. Значну частину відмитих коштів направляють на купівлю супер-дорогих автомобілів – Porsche, Ferrari, Lamborghini, Rolls-Royce. Така лояльність до Хвана і Бородюка, за словами їхніх колег зумовлена, по-перше, щедрими відрахуваннями з кожної «заробленої» гривні високому начальству в Києві. По-друге, вони мають серйозних покровителів на місцевому рівні, які прикривають їхню діяльність та гальмують будь-які розслідування щодо незаконної діяльності. Микола Бородюк відкрито говорить у приватних бесідах, що може вирішити будь-яке питання в Одеському адміністративному окружному суді та в 5 адміністративному апеляційному суді завдяки «особливим» стосункам з головою Одеського окружного адміністративного суду Анатолієм Радчуком з яким спілкується за грою в карти в одеському прибережному ресторані «REEF». Щодо Руслана Хвана, то його напряму пов’язують з діяльністю організованою злочинною групою «Монаківці», ядро якої складають елітні втікачі, яких в Україні називають «батальйон Монако». Втім, їхній вплив на економіку та кримінал, за словами обізнаних людей, є далеко не жартівливим.

Зокрема, контактами Хвана в цій групі є екс-директор Департаменту захисту економіки МВС Ігор Купранець та нардеп від забороненої ОПЗЖ Ігор Абрамович. Наостанок варто сказати, що у цій історії не варто розраховувати на фінальну мораль. Моралі тут немає і бути не може. Всі організатори та виконавці незаконних схем, незважаючи на поточні розслідування, почуваються впевнено і не сумніваються у власній безкарності. Розраховувати на швидкий фінал та неминуче покарання для них можна тільки в тому випадку, якщо українське слідство зможе довести свою реальну незалежність і довести цю і аналогічні справи до логічного кінця. А саме – реальних вироків учасникам та повернення незаконно набутих активів державі.