Злодійський рай: як Путін створив у РФ культ бандитської мафії

Злодійський рай: як Путін створив у РФ культ бандитської мафії

Організована злочинність в Росії за часів Володимира Путіна стала унікальним явищем, коли злодійські методи міцно вкоренилися і політичних, і в бізнес колах

У США 10 квітня виходить книга Марка Галеотті «Злодії: російська супер мафія». The Guardian друкує уривки книги в своїй статті «Бандитський рай: як організована злочинність взяла під контроль Росію».

За часів Володимира Путіна бандитизм на вулицях поступився місцем клептократії в державі.

Я був у Москві в 1988 році, в останні роки існування Радянського Союзу. Система вже тоді зсковзувала до потертого забуття, хоча ще ніхто не знав, як скоро прийде кінець. Проводячи дослідження для моєї докторантури про вплив радянської війни в Афганістані, я брав інтерв’ю у російських ветеранів цього жорстокого конфлікту. Коли міг, я зустрічався з афганцями, які тільки повернулися додому, а потім знову через рік цивільного життя, щоб подивитися, як вони справляються. Більшість з них поверталися грубими, шокованими і сердитими, вони або вибухали історіями про жах і прорахунки, або були сварливими і замкнутими в собі. Рік по тому, проте, більшість з них робили те, що зазвичай роблять люди в таких обставинах: вони адаптувалися, вони впоралися. Кошмари були менш частими, спогади менш яскравими. Але були і ті, хто не міг або не зміг рухатися далі. Деякі з цих молодих людей, які постраждали від війни, стали адреналіновими наркоманами або просто нетерпимими до умовностей повсякденного життя.

У 1990-х роках все було готове до захоплення, і нові злодії потягнулися до цієї можливості обома руками. Державні активи були приватизовані, підприємства були змушені платити за захист. А коли впала залізна завіса, російські бандити увірвалися й у весь світ. Злодії були частиною способу життя, який по-своєму відбивав ті зміни, через які пройшла Росія в XX столітті. Організована злочинність дійсно стала самостійною в Росії, яка і сама стала більш організованою. З моменту відновлення централізованої влади за часів президента Володимира Путіна з початку нового тисячоліття, нові злодії адаптувалася знову, і навіть стали працювати на державу, коли вони повинні.

Виклик, прийнятий російською організованою злочинністю, – стати грізною, значною і не тільки вдома. По всьому світу вона поставляє наркотики і людей, озброєних повстанців і бандитів, і пропонує всі види кримінальних послуг, від відмивання грошей до злому комп’ютерів. При цьому велика частина всього світу як і раніше охоче – і навіть нерідко з радістю – відмиває гроші цих бандитів і продає їм дорогі апартаменти.

Хіба бандити керують Росією? Ні, звичайно, ні, і я зустрічав багато рішучих, відданих російських поліцейських і суддів, відданих боротьбі з ними. Проте, багато бізнесменів і політики використовують методи, які більше належать до злочинного світу, ніж до чогось законного. Влада наймає хакерів і озброєних гангстерів, щоб вони билися за неї (є припущення, що злочинців використали в якості агентів для замаху на Сергія Скрипаля в Солсбері цього місяця). На вулицях можна почути злодійські пісні і злодійський сленг. Навіть Путін використовує їх час від часу, щоб підтвердити свої «вуличні» повноваження. Можливо, реальне питання не в тому, чи вдалося владі приборкати бандитів, а в тому, як сильно злодійські цінності і практики вплинули на формування сучасної Росії.

Ряд коментаторів назвали Росію «мафіозною державою». Це, безумовно, епітет, який запам’ятовується, але що він насправді означає? Для когось це означає, що Кремль (або, принаймні, апарат державної безпеки), скоріше не знаходиться під контролем злочинців, а є темним ляльководом, який смикає банди за потрібні ниточки. Істина складніша. Кремль не контролює організовану злочинність в Росії, але і вона їм не керує.

Швидше, організована злочинність процвітає при Путіні, тому що вона може вписатися в його систему.

У Росії дуже високий рівень корупції, який створює сприятливі умови для організованої злочинності. Не тільки професійні злочинці використовують можливості, які дає російський канібалістичний капіталізм – державні службовці теж все частіше використовують кримінальні можливості. У 2016 році правоохоронці вчинили облаву на квартиру полковника Дмитра Захарченка, виконуючого обов’язки начальника антикорупційного відділу поліції. Там вони знайшли готівку на суму 123 млн. доларів. Грошей було стільки, що слідчим довелося призупинити пошук, поки не знайшовся досить великий контейнер, щоб помістити все це. Існує думка, що не всі гроші були його. Швидше за все, він був власником загального фонду банди перевертнів у погонах, адже групи організованої злочинності в поліції не рідкість.

Путін знову і знову визнавав, що корупція широко поширена. Однак після 18 років його правління ми бачили мало доказів того, що він коли-небудь мав намір на більше, ніж публічний прояв рішучості і періодичну чистку чиновників, які служать одноразовими козлами відпущення.

Зв’язок між елітою і бандитами зазвичай обертається навколо взаємовигідних відносин, але і вони також можуть розвалитися вражаючим чином. Візьмемо справу Саїда Амірова. З 1998 року Аміров керував Махачкалою, столицею північнокавказької республіки Дагестан, як своєю політико-кримінальною вотчиною. Владі потрібна була особлива людина, щоб контролювати, можливо, найбільш некероване місто в Дагестані, який сам по собі багато в чому був найбільш непокірною республікою в Російській Федерації. Аміров здавався практично непорушним, у всіх сенсах цього слова. Він пережив, щонайменше, дюжину замахів на вбивство. Після замаху в 1993 році він опинився в інвалідному кріслі, так як куля зачепила його хребет. Аміров пережив і масштабний вибух біля його будинку в 1998 році. Так само важливо, що він здавався політично неприступним. Незважаючи на тривалі звинувачення в жорстокості, корупції і зв’язках зі злочинністю, при ньому змінилося чотири лідера Дагестану і три російських президента.

Протягом 15 років Москва з радістю дозволяла Амірову будувати свою вотчину, тому що, принаймні, він тримав її в дисципліні і не представляв явного виклику центру. Коли влада, нарешті, вирішила піти проти нього, в 2013 році, їй довелося оцінити силу його місцевої підтримки. Арешт Амірова був схожий на рейд на ворожу територію, який очолили спецслужби Федеральної служби безпеки (ФСБ), привезені з-за меж республіки, з використанням броньованих машин і військових ударників. Всі так боялися впливу Амірова на місцеву владу, що його негайно доставили в московську в’язницю разом з 10 іншими підозрюваними.

Чому Москва пішла проти Амірова? Схоже, що він став жертвою впливу Слідчого комітету – організації, яку Путін використовує для переслідування і придушення своїх ворогів – через свою участь у вбивстві одного з регіональних керівників в 2011 році. Тут мова йшла скоріше не про справедливість, а про зведення рахунків. Амірова засудили до 10 років тюремної колонії суворого режиму і позбавили державних нагород (у тому числі, за іронією долі, і від ФСБ). Це стало безпрецедентним результатом для одного з колишніх місцевих впливових кремлівських ставлеників і застерігаючою історією для інших місцевих клептократів. І те, що колись дало Амірову його владу і повноваження – його майстерність в управлінні складною політикою Дагестану, його безжалісність, його мережа, що охоплює як кримінальний, так і законний світ, його індустріальна корупцію, його жадібні прагнення для себе і своєї сім’ї сім’я – все це призвело до юридичної відповідальності.

Сучасна російська держава набагато сильніше, ніж була в 1990-х роках, і викликає заздрість своєю політичною владою. Банди, які процвітають в сучасній Росії, схильні робити це, працюючи швидше з, а не проти влади. Іншими словами: робіть добре для Кремля, і Кремль закриє на все очі. Якщо ні, вам нагадають, що влада – найбільша банда в місті.

Оригінал: The Guardian

матеріали рубрики
Чому розвал Європейського союзу неминучий Аналітика
Чому розвал Європейського союзу неминучий
За свавіллям панів приходить свавілля Коліївщини Аналітика
За свавіллям панів приходить свавілля Коліївщини
Найбільший блеф за останні п’ятдесят років: озвучено принцип «боротьби» Нацбанку з інфляцією Аналітика
Найбільший блеф за останні п’ятдесят років: озвучено принцип «боротьби» Нацбанку з інфляцією
Другие материалы раздела
Похожие статьи