Перефразую Ремарка – на Східному фронті без змін. Мінські домовленості, шкільне і новорічне перемир’я, глибока заклопотаність ООН – все мимо.

Тільки за минулу добу зафіксовано 4 обстрілу укріплень ВСУ російсько-окупаційними підрозділами. Чому не припиняється вогонь? Чому Росія не хоче миру? Просто тому, що вона поки не досягла своїх цілей. Війна не закінчується, коли цього хоче одна сторона. Необхідною складовою є те, що ворог теж не хоче воювати. Або не може – тут без різниці.

Щоб зрозуміти, чому не працюють всі ці численні угоди про перемир’я, припинення вогню й інші прекрасні затії, потрібно дивитися на глобальний процес. Навіщо РФ вторглася в Донбас? Вірніше, варто почати з Криму – навіщо РФ окупувала Крим.

Тут працювало кілька моментів, але ключовий з них – внутрішньополітичний для РФ. А Донбас став логічним продовженням. Варіант для обміну – російські війська йдуть з Донбасу в обмін на визнання Криму і лояльну позицію Києва до Москви. Тобто ніякого НАТО, ніякої інтеграції в ЄС і боронь Боже – ніякого щільного співробітництва з США.

В ідеалі Кремль хотів взяти під свій контроль всю Україну, або створити Новоросію з восьми регіонів, фактично ліквідувавши українську державу в ъъ нинішньому вигляді. Але отримав по зубах від добровольців, створених на голому місці ВСУ за підтримки волонтерів та місцевого населення.

Популярні новини зараз

Порошенка чекає розплата, Україна завмерла: "Генпрокурор готується підписати..."

Погода зійде з розуму, температура здивує різким стрибком: новий прогноз синоптиків

Лобода влаштувала в тонкій білизні інтимну фотосесію в своїй спальні: "Як голодна кішка"

Запуск ринку землі, у Зеленського підуть на серйозні поступки: до чого готуватися українцям

Показати ще

Так, в Дніпрі, Одесі, Харкові та Запоріжжі знайшлися люди, які виходили зустрічати окупанта «хлібом з сіллю», але в меншості. Більшість цієї самої сіллю заряжало рушниці. Проект швидкої окупації провалився, але амбіції нікуди не поділися.

За логікою Кремля, Україна повинна стати або федеральним округом РФ, або зберегти формальну незалежність, але бути сателітом без свободи маневру. А Україна не хоче категорично. Обійшлася без закупівель російського газу, дає по зубам на фронті (яка там до бысової матері лінія розмежування), відловлює агентів впливу в тилу, будує укріплення на кордоні і загрожує візовим режимом.

Змінюються підручники і формат телепрограм (незважаючи на божевільні вкладення Кремля в українські ЗМІ), змінюються назви вулиць, змінюється (нехай і повільно) свідомість людей. Прийнято закон 7163, в якому РФ прямо називають агресором, а захоплені території – окупованими. Нехай цей процес швидше нагадує дрейф, ніж «стрімкий домкрат», але він йде. Зовсім не туди, куди хоче Кремль.

Що залишається Росії в цій ситуації? Тільки стріляти. І продовжувати вкидати гроші в боротьбу з українською незалежністю. В першу чергу всередині України. Мирні плани, альтернативні точки зору, що заробляють на війні бариги, люди втомилися від війни, Коцаби і Монтян – напрямків маса.

Сама працює пропаганда – правда, перемішана з невеликою порцією потрібної брехні. Але по факту немає впевненості, тому продовжують стріляти. Це не припиниться завтра. Україна не хоче війни, нам її нав’язали. І закінчиться вона або руйнуванням Росії або її граничним ослабленням, або нашої капітуляцією. Останнє – варіант гіпотетичний. Навіть не мрійте.

Кирил Сазонов, блогер

Оригінал