Продовжимо осягати глибину нашого морального падіння. Ми, на жаль, точно поки зовсім не Європа. Не тому, що у нас набагато більше крадуть. І не тому, що у нас немає хорошої сервісної інфраструктури.
А тому, що у нас немає єдиного суспільства, в якому не можна безкарно чорне називати білим в залежності від місця сидіння і в якому еліта і є саме суспільство. І тому, що у нас занадто часто не надається співчуття ближньому. Особливо, якщо ти влада. І тому, що ми записні циніки.
Фантастично огидний спектакль, які влаштували кілька народних депутатів-жінок з відправкою дітей на відпочинок до Хорватії, зайвий раз показав різницю між нами і тими ж хорватами.
Фабула, зрозуміло, проста. Уряд Хорватії, розуміючи всю складність економічної ситуації в Україні, запрошує за свій рахунок до себе на відпочинок дітей з Донецької, Львівської областей та з Закарпаття. Перш за все, дітей, чиї батьки загинули в зоні АТО і дітей з соціально неблагополучних сімей переселенців.
У цю історію тут же падають на хвіст Іонова і Геращенко. Багато слів правильних кажуть, виставляють фотографії усміхнених дітей. І себе поруч з ними. Коротше, пристойно так зібрали позитиву.
Уже майже разверзся слізний фонтан розчулення. Якби не Краматорськ. Виявилося, що за добру справу організації процесу з нашого боку взялася група немислимо «чесних» жінок (на чолі з депутатом Кисліциної) і складає список, в який дивним чином потрапляють суцільно діти… чиновників. Тобто найбільш обділена соціальна категорія. Ті, у кого взагалі немає грошей, і хто бідніший за дітей-сиріт. Грандіозний скандал.
Залишу за дужками, що у «заслужених» дітей є батьки при грошах. І що держава, бажай вона того, могла б швидко виправити паспорта дітям-сиротам. Важливо інше. А саме – кричуща різниця між мораллю еліт і реальністю суспільства.
Коротко про їхні «моралі». «Ми – обрані!» А тому нам зобов’язані віддавати краще… «Ми не розуміємо претензій!» Діти загиблих воїнів і діти зажерливих чиновників однакові в своїх можливостях… «Ми – жадібні до свавілля!» А тому нам не вистачає тих бонусів і профітів, які ми вже маємо за посадами… і класичне бабське виправдання в істеричному стилі: «хто ви всі такі, щоб нам вказувати?»
Залишитися в живих
І обов’язкове в таких випадках: «це політзамовлення і робота агентів Кремля». Точно. Ти спочатку набиваєш поїзд мажорчиками, але винне суспільство. Цинічно так вбиваючи надію на те, що суспільство і держава таки можуть бути партнерами. Втім, ця еліта вже ніколи не повернеться. Тому що з таким збоченим світоглядом хворіють вічно.
Михайло Подоляк, політтехнолог
