Федерація роботодавців транспорту України підтримує проект Закону «Про внутрішній водний транспорт», зареєстрований за №1182-1-д від 17.01.2020 р., у редакції, підготовленій Комітетом ВРУ з питань транспорту та інфраструктури до другого читання.
Україна займає надзвичайно сприятливе географічне розташування, маючи на своїй території магістральні ріки (Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер), що мають потужний потенціал для розвитку прямих (експортно-імпортних) і внутрішніх (каботажних) перевезень вантажів річками України, пише сайт "ФРТУ".
Проте, за оцінками експертів обсяг річкових перевезень у 2019 році склав лише 12 млн. т. У загальному обсязі вантажних перевезень територією України це становить до 2%. Для порівняння, у ЄС середній показний річкових перевезень складає 6%, в Нідерландах – 46%, в Румунії – 30%, в США – 40%. До початку 1990-х років, річками України перевозилось 60 млн. т вантажів. На сьогодні, потенціал ринку річкових перевезень в Україні оцінюється принаймні в 30 млн. т вантажів. Наявний в Україні перекіс у бік залізничних і автомобільних перевезень призводить до високого навантаження та швидкого руйнування відповідної інфраструктури, особливо автомобільних доріг.
Головні причини низького рівня використання річкового транспорту становлять:
- неконкурентність річки у порівнянні з залізничними та автомобільними вантажними перевезеннями з огляду на вартість річкових перевезень і строки доставки вантажів: компанії, які здійснюють перевезення річками, вимушені сплачувати збори та платежі (за проходження шлюзів, розвід мостів, рентні плати тощо), які не є притаманними для річкових перевезень в інших розвинених країнах світу, які мають високу долю річкових перевезень (США, ЄС);
- відсутність у достатній кількості спеціалізованого флоту;
- хронічне бюджетне недофінансування утримання річкової інфраструктури, що призвело до критичного стану 6 шлюзів. На сьогодні це становить серйозну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру (інженерний звіт Інженерного армійського корпусу США / U.S. Army Corps of Engineers за результатами обстеження 6 шлюзів України).
Для реалізації потенціалу екологічного та економічного річкового транспорту необхідні державна підтримка та залучення інвестицій, передумови для чого має створити профільний закон «Про внутрішні водні шляхи України».
На жаль, наразі нормативно-правова база з питань внутрішніх водних шляхів (ВВШ) має фрагментарний характер і фактично, не спрямована на вирішення завдань ефективного функціонування та розвитку річкових перевезень. У Верховній Раді України попередніх скликань вже були спроби ухвалення різних редакцій Проекту Закону «Про внутрішній водний транспорт», проте цей закон залишається неприйнятим.
Текст проекту Закону «Про внутрішній водний транспорт» №1182-1-д, підготовлений до другого читання, враховує велику кількість зауважень, які були надані представниками ФРТУ та бізнесу, зокрема:
-Проект Закону не містить річкового збору та передбачає створення Державного фонду внутрішніх водних шляхів. Крім того, виключені положення, що як додаткове джерело фінансування внутрішніх водних шляхів передбачали портові збори, які є цільовими та мають використовуватися виключно на розвиток морських портів України;
-Проект Закону зменшує необґрунтовані регуляторні та бюрократичні бар’єри (прибрані положення, які передбачали введення додаткових видів ліцензування, погоджень при реалізації проектів будівництва на річках, підтверджень системи управління безпекою річковими терміналами, а не судноплавними компаніями, порядок наповнення аварійного фонду, безпідставні штрафи при роботі річкових терміналів і річкових суден).
Відтак вважаємо, що текст Проекту Закону, підготовлений до другого читання, набагато більше відповідає найкращому міжнародному досвіду. Цей Проект Закону сприятиме розвитку берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту, покращенню стану річкового господарства, розвитку на конкурентних засадах ринку послуг у сфері внутрішнього водного транспорту та залученню інвестицій. Прийняття Закону Україні «Про внутрішній водний транспорт» у є однією з найбільш очікуваних ініціатив для розвитку річкової галузі та в цілому транспортної інфраструктури та економіки України.