Степан Кубів: сумнівне рефінансування банків та гучні гулянки

Степан Кубів народився на Тернопільщині. Після закінчення середньої школи він вступив до Львівського державного університету імені Івана Франка на математичний факультет. З першого ж курсу Степан Іванович був активним комсомольцем.

Здобувши вищу освіту, він лишився в стінах альма матер лаборантом на кафедрі вищої математики. Паралельно був секретарем комсомольської організації та членом КПРС. Якраз у той час, Кубів здобув потрібні контакти – познайомився з Олександром Шлапаком.

Шлапак був секретарем комсомольської організації Львівського політехнічного інституту. Під час «Перебудови» по кар’єрній драбині він просувався швидше за Степана Івановича, але постійно підтягував його за собою. Коли Шлапак піднявся до першого секретаря обкому ЛКСМУ, Кубів став завідувачем відділом наукової та студентської молоді, а потім завідувачем організаційним відділом обкому комсомолу.

Після проголошення незалежності Степан Іванович порвав свої комсомольський і партійний квитки. Він осів у Львівському обласному молодіжному науково-економічному об’єднанні «Студентський Львів». Спочатку був заступником директора з науково-технічної творчості та нових форм господарювання. У 1994 році став директором, а структуру перейменували на спільне науково-виробниче підприємство «Студентський Львів».

Банкір

Того ж року Кубіва помітили в одній з найпотужніших тоді фінустанові – АТ «Західно-Український Комерційний банк». Степан Іванович починав зі скромної посади спеціаліста планово-економічного відділу, а до кінця 90-х став в.о. голови правління. Після трансформації банку спочатку в ВАТ «Кредит-банк», а потім в ВАТ «Кредобанк», він очолив установу.

З цим банком пов’язані найбільші скандали в біографії Кубіва. У 2003 році податкова адміністрація, яку у Львові у той час очолював Сергій Медведчук (молодший брат Віктора Медведчука), порушила кримінальні справи проти працівників Кредобанку, які нібито ухилялися від сплати податків і відмивали кошти. Під час прес-конференції Медведчук заявив, що на трьох підприємствах, НПК «Галичина», «Орлан-транс» та «Кредит-банк», виявили порушення на 200 млн грн. Однак, за Кубіва тоді заступився Віктор Ющенко. Принаймні, так стверджував Сергій Медведчук. Справа швидко затихла.

З 2005 року 98% акцій Кредобанку вже належали польському банку «PKO Bank Polski». Однак, керівництво фінустанови на чолі з Кубівим вони не змінили. Через три роки Кредобанк зазнав збитків. Польські ЗМІ писали, що основна причина в тому, що Кубів активно роздавав «проблемні» кредити. Їх хотіли списати на керуючих відділеннями Кредобанку, які нібито виявилися непрофесіоналами. Прикриттям був і, мовляв,слабкий взаємозв’язок між головним офісом і відділеннями банку.

З березня 2008 року Кредобанк перестав приносити польським власникам прибутки. У травні фінустанова почала розпродаж нерухомості. Скоротили близько 20 відділень з повним звільненням працівників.

У квітні київський офіс Кредобанку штурмом взяла податкова міліція. Озброєні податківці заблокували у приміщенні співробітників і клієнтів. Вилучили документацію за 2006 по 2008 роки. Кубів заявляв, що дії податківців незаконні. Він засипав скаргами на них президента, прем’єр-міністра, Нацбанк і комітет ВР з питань фінансової діяльності. Податківці пояснили, що мусіли так вчинити, бо банк нібито займався незаконною конвертацією грошей. На цьому справа затихла. Але стало зрозуміло, що банк потребує термінового оздоровлення, яке необхідно було почати зі зміни керівництва.

Після звільнення з Кредобанку, Степан Іванович влаштувався доцентом на кафедру маркетингу та логістики «Львівської політехніки». У 2010 році його запросили до наглядової ради банку «Львів».

Політика та Нацбанк

Паралельно з банківською роботою Степан Кубів займався політикою. У 2006 році він став депутатом Львівської обласної ради від «Нашої України». На наступні місцеві виборах йшов під прапорами «Фронту змін». Був головою фракції. Тоді ж він пробував боротися за посаду міського голови Львова, але посів лише п’яте місце.

У 2012 році Степан Іванович у команді Об’єднаної опозиції «Батьківщина» потрапив у Верховну Раду. Під час виборчої кампанії очолював обласний передвиборчий штаб.

Кубів брав участь у Євромайдані. Був комендантом Будинку профспілок. Після перемоги Революції гідності, у кінці лютого 2014 року Степан Іванович очолив Національний банк.

Уже після того, як він залишив посаду стало відомо про його зловживання щодо рефінансування окремих банків. До моменту звільнення Кубіва у червні 2014 року, НБУ роздав банкам понад 101 млрд грн. З них 30 млрд грн отримав Ощадбанк, решта – комерційні банки. Зокрема, кожна п’ята гривня пішла в ПриватБанк, а кожна десята – в Дельта Банк. Великі кошти також отримали банки, які пов’язані з Олегом Бахматюком – «Фінансова ініціатива» та VAB Банк.

Степана Кубіва звинувачували, що, володіючи конфіденційною інформацією про вимогу МВФ «відпустити» гривню, він розповів про це давньому знайомому власнику Дельта Банку Миколі Лагуну та ще кільком банкірам. Кубів запропонував їм взяти понад 4 млрд грн кредиту рефінансування від Нацбанку під 12,61% річних. Оскільки очікувалося швидке падіння гривні, банкіри отримали унікальну можливість отримати надприбутки. У Генпрокуратурі говорять, що за цю інформацію Кубів зажадав 25% від офіційного обсягу рефінансування. Банки отримали від НБУ мільярди і пустили їх на покупку долара. Це призвело до того, що курс всього за кілька тижнів зріс майже на 50% і досягнув позначки в 12 грн за $1.

Генпрокуратура в розподілі рефінансування вбачає ознаки зловживання службовим становищем і корупції. Нині ведеться слідство.

Святкування відставки

18 червня 2014 року у відставку відправили в.о. генерального прокурора Олега Махніцького. Того ж дня заяву про відставку з посади глави Нацбанку написав і Степан Кубів. Тож вони вирішили це відзначити.

За інформацією ЗМІ, Кубів і Махніцький зняли будинок із сауною в заміському ресторанному комплексі «Лісова», який розташований у селі Глібівка Київської області. Вони замовили стіл з делікатесами і дорогим алкоголем та запросили кількох співробітниць одного зі столичних ескорт-агентств.  Гуляли до ранку. А закінчилося все скандалом. Кубів побився з однією з дівчат. Конфлікт виник через небажання клієнтів оплачувати їм зворотну дорогу. У інших джерелах повідомляли, що причиною сварки була нібито зникнення у Степана Івановича 30 тисяч євро.

Після появи в інтернеті публікації про пригоди Махніцького і Кубіва, Вишгородський РВВС відразу відвідав представник прокуратури. Він вимагав від керівництва відділу видати довідку, що ніякого виїзду міліції в ніч на 19 червня в готельно-ресторанний комплекс «Лісова» не було. Аналогічне повідомлення просив підготувати для ЗМІ.

У свою чергу Кубів і Махніцький підготували пакет претензій до українських і зарубіжних інтернет-ресурсів з вимогою визнати поширену ними інформацію про відпочинок недостовірною.

Кабмін

Однак це все політичну кар’єру Степану Івановичу не зіпсувало. На парламентських виборах 2014 року він знову пройшов до Верховної Ради. Цього разу від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Президент навіть призначив його своїм представником в парламенті.

14 квітня 2016 року Верховна Рада призначила новий склад Кабінету Міністрів. Кубів обійняв посаду першого віце-прем’єр-міністра – міністра економічного розвитку.

На новій посаді Степан Іванович відзначився у вересні 2016 року. Його відомство тоді тихенько оновило статут НАК «Нафтогаз України» і вивело з-під його підпорядкування «Укртрансгаз» – оператора єдиної газотранспортної системи України. Рішення приймав особисто Кубів без обговорення з прем’єр-міністром. Коли конфлікт набирав обертів, Кубів повернув ситуацію назад.

Біографія

Дата народження: 19 березня 1962 року

Місце народження: с. Мшанець, Зборівський район, Тернопільська область

Освіта:

1984 – Львівський державний університет ім. І. Франка, математичний факультет.

2002 – Національний університет «Львівська політехніка», спеціальність «економіка та менеджмент».

Кар’єра:

1983-1988 – лаборант, а згодом асистент кафедри вищої математики ЛДУ ім. І. Франка.

1984-1990 – секретар комітету комсомолу Львівського державного університету ім. І. Франка, завідувач організаційним відділом обкому комсомолу, завідувач відділом наукової та студентської молоді обкому комсомолу.

1990-1991 – завідувач сектором Львівського обласного штабу студентських загонів.

1991-1994 – заступник директора, а згодом директор з науково-технічної творчості та нових форм господарювання Львівського обласного молодіжного науково-економічного об’єднання «Студентський Львів».

З 1994 працював у АТ «Західно-Український Комерційний банк» на посадах від спеціаліста планово-економічного відділу до першого заступника голови правління та в. о. голови правління.

2000-2008 – голова ВАТ «Кредобанк».

2006-2010 – депутат Львівської обласної ради, член фракції «Наша Україна».

2010-2012 – депутат Львівської обласної ради, заступник голови бюджетної комісії, голова фракції «Фронт Змін».

2010-2012 – член наглядової ради банку «Львів».

2012-2014 – народний депутат Верховної Ради VII скликання.

Лютий-червень 2014 – голова Національного банку України.

З 9 серпня 2014 – голова Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса.

З 27 листопада 2014 народний депутат Верховної Ради VIIІ скликання. Представник президента у ВР.

14 квітня 2016 року – перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку та торгівлі.