Онук першого українського олігарха Мішель Терещенко захопився ідеєю змінити на краще життя мешканців міста свого діда. Безпосередньо зіткнувшись з українською дійсністю, колишній громадянин Франції вирішив замахнутися на роль Президента України.

Біографія

Мішель Петрович Терещенко народився в Парижі 15 вересня 1954 року.  Він прямий нащадок українських цукрозаводчиків Артемія, Миколи та Івана Терещенків.

Сім’я

Дід

Його дід по батькові Михайло Іванович Терещенко після Лютневої революції 1917 року очолював Міністерство фінансів Росії, а потім був Міністром закордонних справ Тимчасового уряду. Як стверджує сімейний переказ, Михайло Терещенко нібито фінансував весь уряд Олександра Керенського.

Популярні новини зараз

Відмова від долара набирає обертів, банкам наказано готуватися до крайніх заходів: з'явився документ

Змучена Тодоренко відверто розповіла про життя з Топаловим: "З таким можна чокнутися»

Засмагла Ані Лорак в купальнику здивувала занадто глибоким декольте і не тільки: "ідеал краси!"

Корольрва з новою зовнішністю й ліфчиком назовні заспівала свій хіт 25-річної давності: "Жах який!"

Показати ще

Крім цукрових заводів він володів видавництвом Сірін в Санкт-Петербурзі. Михайло Іванович був завзятим балетоманом, дружив з поетом Олександром Блоком і актором Федором Шаляпіним. На початку 20 століття підтримував масонський рух і входив до ложі «Гальперна».

У 1913 році став володарем другого за величиною в світі діаманта.  У 1984 році синій «діамант Терещенко» проданий на аукціоні «Крістіс» за 4,6 мільйона доларів.

Сім’я цукрових магнатів Терещенків займалася колекціонуванням предметів мистецтва. Ними зібрана велика колекція картин відомих вітчизняних та зарубіжних художників. Це зібрання було розміщене в будівлі, збудованій за проектом архітектора Беретті в Києві на вулиці названій Терещенківською. Сьогодні це Київська картинна галерея.

Під час Жовтневого більшовицького перевороту 1917 року Михайло Терещенко був арештований разом з іншими членами Кабінету міністрів в Зимовому палаці і ув’язнений у Петропавлівську фортецю. Навесні 1918 року йому вдалося звільнитися, після чого він з родиною залишив радянську Росію. Михайло Іванович проживав у Франції і в Англії.

Йому вдалося зберегти частину статків, і він зайнявся банківською справою. На свої доходи Терещенко підтримував білий рух і боротьбу проти більшовизму. Він відкривав притулки для російських емігрантів.

Батько

Петро Михайлович (батько Мішеля) став ученим. Він проживав у Франції і розробляв технології біопалива з ріпаку.

Дружина і діти

Мішель Петрович, вже проживаючи в Україні, в 2016 році одружився на колишній депутатці Київської міськради і громадській активістці Олені Єскіній. Вінчання проходило у Володимирському соборі Києва. У жовтні 2018 року у пари народився син Нікола.

Як сказала молода дружина, приводом для знайомства з Мішелем послужила її громадська діяльність. Француз звернувся до Олени з проханням про допомогу в порятунку від руйнування особняку на вулиці Антоновича в Києві, побудованого одним з предків Терещенко. Потім депутатка допомагала Мішелю у виборчій кампанії. Так зав’язалася дружба, а потім мер Глухова зробив 38 – ми річній Єскіній пропозицію.

За твердженнями Олени, її рід перетинається з родом Терещенко. А про сім’ю французьких підприємців і меценатів вона дізналася, прочитавши книгу Мішеля «Перший олігарх».

У Мішеля Терещенка є син і дочка від першого шлюбу, які живуть у Франції.

Освіта та кар’єра

Про своє життя до переїзду в Україну Мішель Терещенко поширюється неохоче. З офіційних джерел відомо лише, що він закінчив бізнес-школу, з 1981 по 1989 рік працював на підводному флоті, потім протягом 6 років був французьким представником компанії з виробництва гідрокостюмів «Спорасуб».

З 1997 по 2002 рік спадкоємець українських «цукрових олігархів» займався дистрибуцією обладнання для пірнання і вирощував морські водорості на Мадагаскарі і Філіппінах. Потім ще 2 роки працював консультантом в кількох французьких компаніях.

Мішель Терещенко вперше потрапив в Україну в 1992 році. Тодішній Міністр закордонних справ Анатолій Зленко запросив нащадків меценатів до Києва на церемонію повернення вулиці Рєпіна історичної назви – Терещенківська. Тоді Мішель разом з батьком і приїхав до столиці молодої держави. Обидва французи не володіли ні українською, ні російською мовами.

За словами Мішеля Терещенко, Київ справив на нього гнітюче враження, а люди здалися злими.

Другий раз представник роду приїхав в Україну вже в 2002 році і відвідав усипальницю свого прадіда Миколи в м Глухові, яка знаходиться в Трьох-Анастасіївському кафедральному соборі. Як пишномовно говорив сам нащадок, побачивши нетлінні мощі предка в саркофазі, він вирішив залишитися жити в Україні.

Справжньою ж причиною повернення продавця гідрокостюмів на батьківщину предків стала втрата роботи у Франції. Керівник інституту луб’яних культур, який знаходиться в Глухові, попросив французького земляка допомогти освоїти 37 000 га порожньої землі, що залишилася після розвалу місцевого колгоспу.

У 2002 році французький переселенець заснував аграрну компанію Linen of Desna. Згодом це підприємство стало найбільшим в країні виробником льону і конопель.

У березні 2015 року Петро Порошенко вручив колишньому французському безробітному паспорт громадянина України. На отриманні документа Мішель Терещенко заявив, що він відчуває потребу брати участь в побудові нової європейської демократичної держави.

У жовтні того ж року колишній французськопідданий вирішив стати головою міста Глухів Сумської області. Тут базувалася його промислова компанія, знаходилися могили предків і землі, якими вони раніше володіли.

Діяльність на посаді мера

Новоспечений громадянин України набрав на виборах 64,58% голосів глухівців. Кандидат в градоначальники заявляв, що має намір зробити життя на своїй малій батьківщині як у Франції.  Мабуть ці обіцянки і спонукали городян проголосувати за мусьє.

Опонентом французького українця був колишній багаторічний мер Глухова «регіонал» Юрій Бурлака.

Злі язики стверджували, що виборчу кампанію француза нібито фінансували підприємці Євген Уткін та Сергій Тарута.

Зайнявши крісло міського голови Мішель Терещенко в численних інтерв’ю транслював своє бачення перетворень у районному центрі. Перш за все, він вирішив покласти край кумівству і корупції. Потім планував залучити в місто іноземних і вітчизняних інвесторів і відкрити за 5 років 4 000 нових робочих місць.

Мав намір також зробити дотаційний бюджет Глухова прибутковим. Після цього перевести підвідомчий населений пункт на біогаз, що виділяється при переробці сільгосппродукції.

Але, головне, гетьманська столиця Глухів повинна була за задумом мера стати центром туризму.

Мішель стверджував, що нібито залишив багате і сите життя у Франції і працює мером на зарплату в 3 700 грн заради «служіння Україні».

Однак робота у нового мера відразу не задалася. Як пізніше розповідав сам  Мішель Терещенко, з першого дня його роботи на цій посаді, «стара гвардія» почала вставляти палиці в колеса. Представляв цю «гвардію» син генерала КДБ, народний депутат, почесний громадянин Глухова і фактичний господар території Андрій Деркач.

За період з 2015 по 2017 роки Терещенко довелося пройти більше 50 судів, щодо кадрових призначень. Відносно мера було порушено дев’ять кримінальних справ, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів і корупцією.

19 жовтня 2016 року невідомі спалили автомобіль дружини мера Олени Єскіної, в той час, коли вони з чоловіком знаходилися у весільній подорожі.

Затвердження міського бюджету на 2018 рік вилилося в скандал. Депутати міськради відмовилися приймати фінансовий документ, стверджуючи, що голова передбачив в ньому премії собі і своїм підлеглим в сумі 800 тисяч гривень в той час, як залишилися недофінансованими зарплати вчителям і соціальні проекти.

Очолив демарш глухівських парламентаріїв колишній мер і лідер фракції «Воля народу» Юрій Бурлака. Він також заявляв у ЗМІ, що Мішель Терещенко для «продавлювання» бюджету має намір привезти зі столиці «бойовиків» Михайла Саакашвілі.

Конфлікт між мером і депутатами закінчився тим, що градоначальник у вересні 2018 року завив про свою відставку.

Правда, дещо колишньому французськопідданому все ж вдалося зробити. На виконання закону про декомунізацію в Глухові знесений пам’ятник вождю світового пролетаріату. Замість Ілліча на постамент була встановлена ​​скульптура Тараса Григоровича в молоді роки.

Також онукові цукрозаводчиків вдалося зробити бюджет райцентру бездефіцитним. За офіційними даними скарбниця міста в 2014 році налічувала 48 млн. грн і при цьому відчувався дефіцит грошей в сумі 12 млн. грн. На березень 2018 року бюджет Глухова розрахований на 73 млн. грн., а річний профіцит склав 14 млн. грн.

Компромат

Влітку 2017 року якийсь журналіст руху «Стоп корупції» Сергій Медяник звинуватив мера Глухова в «кришуванні» наркотрафіку в Росію. За словами «розслідувача», в команду Терещенко входять митники часів Януковича. Ці люди нібито і допомагають колишньому виробнику конопель поставляти наркотики до країни-агресора.

Пізніше в ЗМІ з’явилася інформація від громадського об’єднання «Журналісти проти корупції» в якій стверджувалося, що Сергій Медяник просто провокатор, який відпрацьовує заплачені гроші.

У своєму відеосюжеті інший журналіст видання «Стоп корупції» Наталія Мальцева стверджувала, що нібито радник мера Глухова Руслан Павленко довів до банкрутства місцевий завод автопричепів, а потім розпиляв його обладнання на метал і продав. Нібито Павленко раніше відбував 3-х річний термін за вбивство, а звільнившись приїхав до Глухова і працює юристом.

Згадане видання також розмістило інформацію про те, що Мішель Терещенко нібито не вказав в декларації автомобіль вартістю 385 000 грн.

Кандидат в президенти

Покинувши посаду міського голови спадкоємець меценатів зібрав прес-конференцію на якій заявив, що має намір балотуватися в Президенти України. За словами Терещенка, це вимушений захід, оскільки крім нього демонтувати олігархічну систему в країні не зможе ніхто.

Гроші на свою виборчу компанію Мішель Терещенко має намір просити у української діаспори Канади, США та Європи. Як заявив потенційний кандидат в президенти, у нього є своя команда професіоналів і натякнув на дружбу з Михайлом Саакашвілі.

Однак, як кажуть деякі політологи, Мішель Терещенко виступає лише технічним кандидатом для відбирання голосів у Анатолія Гриценка. Як додав експерт, французу нібито вдалося заручитися підтримкою у перших осіб держави.

Як стало відомо від самого репатріанта, у вересні 2018 року він продав свій конопляний бізнес на Сумщині одній з бельгійських компаній. Також подружжя Терещенко продали свою київську квартиру, яку придбали після весілля.

Декларація

У щорічному звіті за 2017 тоді ще мер Глухова Мішель Терещенко відбив наступне. З житлової нерухомості: дві квартири в Києві площею 82 і 130,9 кв.  м. (перша належить дружині), будинок в м. Глухові Сумської області площею 62,9 кв. м. Також у родини Терещенків одна земельна ділянка в столиці площею 641 кв. м.

Відображений в декларації градоначальника і автомобіль Ford Fiesta (2016 г.в) вартістю 385 320 грн.  Крім того, Мішель Терещенко володіє акціями підприємств Володарсько-Волинського льонозаводу (212 грн 75 коп) і Укрейн Агрі на суму 852 678 грн.

У 2017 році Терещенко був власником двох агрофірм «Ліннен оф Десна» і «Десналенд».

Річна зарплата за основним місцем роботи декларанта становила 176 599 грн. Його дружина заробила за рік 49 200 грн. Ще Мішель заробив 132 грн у вигляді відсотків від вкладу в «ПриватБанку». Крім того, репатріант взяв в борг у своєї мами 22 000 євро, що і відобразив в декларації.