Політолог Руслан Бізяєв у новому випуску програми «Історичні хроніки» розповів про відносини СРСР і Польщі на початку XX століття і трактування підписання знаменитого Московського Пакту більше відомого як пакт Молотова-Ріббентропа.

«Мабуть, жоден міжнародний договір, підписаний СРСР, не викликав стільки суперечок і дискусій», - каже Бізяєв про Пакт Молотова-Ріббентропа.

За його словами, всім відомо, що з тих пір, як нацисти прийшли до влади, відносини між Радянським Союзом і Німеччиною були напруженими... Але, як сказав 10 березня товариш Сталін, «ми за ділові відносини з усіма країнами».

«Здається, що в Німеччині правильно зрозуміли заяви товариша Сталіна і зробили правильні висновки», - продовжив Бізяєв.

Радянський Союз уклав пакт про ненапад з Німеччиною.

«Для того, щоб зрозуміти всі аспекти радянсько-польських відносин влітку-восени 1939 року нам знадобиться відкотити ситуацію на 20 років назад», - заявив Бізяєв.

Бізяєв нагадує, що 10 листопада 1918 року в залишеному австрійцями Любліні Регентська рада призначила «начальником держави» випущеного німцями з ув'язнення Юзефа Пілсудського. Головною метою поляків, за його словами, стало відновлення історичної справедливості та відродження незалежної і сильної Речі Посполитої в кордонах 1792 року. По всій країні почалося роззброєння і вигнання німців.

«28 червня 1918 року Польща приєдналася до умов Версальського договору. Почалася радянсько-польська війна», - розповів політолог.

За словами Бізяєва, коли Червона Армія перейшла в контрнаступ, польський уряд відправив з проханням про посередництво представника до бельгійського міста Спа, де Верховна рада Антанти розглядала питання, пов'язані з німецькими репараціями.

«За дорученням прем'єр-міністра Д. Ллойд Джорджа лорд Керзон надіслав 11 липня в Москву наркому закордонних справ Г. В. Чичеріна ноту з пропозицією укласти перемир'я між Польщею і Радянською Росією», - додав він.

У товаришів Леніна, Троцького та Тухачевського почалося, за словами Бізяєва, запаморочення від успіхів.

«Нота Керзона була відкинута. Ленін і його найближче оточення програли спочатку інформаційну війну, так не спромігшись запропонувати жителям цих регіонів нічого, крім «Депо Світової Революції», а потім і війну реальну. «Великий полководець» Тухачевський-Варшавський, зіткнувшись з молодою, але вже регулярною армією все тупо «просрали». Трохи пізніше великий радянський військовий теоретик В. К. Тріандафіллов назве це кризою таранної стратегії. Особливо смішно виглядають умови укладення миру з Польщею. Опинившись в повній міжнародній ізоляції, отримавши замість тріумфу поразку Ленін не знайшов нічого кращого як кричати про історичну справедливість... Але його ніхто не слухав», - додав політолог.

Бізяєв зазначив, що після цього всі неясності на радянсько-польському кордоні припинилися.

«Сталін розсудив резонно - не варто стукати в зачинені двері. Треба йти іншим шляхом. Радянсько-польські відносини почали потроху налагоджуватися. Будучи не дурнем, Пілсудський розумів - поки СРСР ізольований, він не такий небезпечний, а для Польщі саме більшовики-ленінці є ідеальними партнерами. Він просто погано знав тов. Сталіна. А хто його знав добре?», - резюмував Руслан Бізяєв.

Нагадаємо, раніше для Politeka Бізяєв розповів про настрої сильних гравців міжнародної арени після закінчення Першої світової війни і про те, коли стали зрозумілі наміри Гітлера щодо наступної війни.

Крім цього, для Politeka Бізяєв розповів, як за допомогою Сполучених Штатів Америки поліпшувалася армія СРСР в 30-х роках ХХ століття.