В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма «Людина року»
Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.
Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.
За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.
Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».
Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.
Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.
Історія № 22. Володимир ЛИТВИН
Суспільний лідер політичної рівноваги
Врівноважений і розсудливий, прагматичний, з гострим політичним чуттям,– саме таким запам’ятався українцям колишній голова Верховної Ради IV та VI скликань Володимир Литвин. У розмаїтті політичних баталій, що розгорталися під головним куполом країни в ті роки, йому як нікому вдавалося впевнено утримувати парламентський штурвал і спрямовувати гарячі емоції народних обранців в русло конкретних рішень. За його унікальне вміння знаходити компроміси навіть там, де це здавалося було неможливо, за ним стійко закріпився образ миротворця, який з часом перетворився на прізьвисько «Голуб миру». В історії українського політикуму він займає своє особливе місце як державотворець, який завжди досягав результату, уникаючи гострих імпульсивних дій і займаючи виважену конструктивну позицію.
…Народився Володимир Литвин в селі Слобода-Романівська на Житомирщині. Він добре вчився в школі, тому легко вступив на історичний факультет Київського університету імені Т.Г.Шевченка. В 1978 році закінчивши вуз з червоним дипломом, він залишається в ньому і починає працювати викладачем. Згодом стає помічником ректора, старшим викладачем кафедри новітньої історії і захищає кандидатську дисертацію. В 1986 році, відмітивши своє тридцятиріччя, В.Литвин очолює управління в Міністерстві вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, а потім переходить на відповідальну роботу в партійні органи.
Після заборони Компартії в 1991 році Володимир Михайлович повертається до викладацької роботи в університеті ім.Т.Г.Шевченка в якості доцента історичного факультету. Новий доленосний поворот в його біографії починається через два роки, коли він знайомиться з екс-прем’єром Леонідом Кучмою. Коли ж через рік Леонід Данилович стає Президентом України, він призначає Володимира Литвина своїм помічником. Ця посада відкрила для Володимира Михайловича нові можливості. Наприкінці 1995 року він стає заступником голови Адміністрації Президента: організує роботу групи помічників і референтів Леоніда Кучми, слідкує за написанням всіх доповідей і аналітичних записок для нього, встановлює розклад дня і черговість аудієнцій, а також керує представницьким життям глави держави – виїздами, прийомами, зустрічами, тобто відповідає за створення його публічного іміджу. Через чотири роки, будучи вже досвідченим управлінцем, Володимир Михайлович очолює Адміністрацію президента. Одночасно він займає ще декілька важливих посад: заступник голови Державної комісії по проведенню в Україні адміністративної реформи, член Ради по питанням реформації судової системи, член Ради національної безпеки і оборони.
На початку 2002 року Володимир Литвин вирішує розпочати самостійну політичну кар’єру, очоливши виборчий список блока «За єдину Україну». Він стає народним депутатом України, а пізніше, після довгої «спікеріади» – займає посаду Голови Верховної Ради. Звичайно, керувати парламентом – справа складна і дуже відповідальна, проте Володимир Михайлович, як досвідчений організатор зі стратегічним баченням, успішно справляється зі своєю місією. Під його головуванням в грудні 2004 року були прийняті важливі поправки до Конституції, які стали запорукою проведення третього туру президентських виборів. Його рішучість і здатність швидко та зважено діяти у період помаранчевої революції, по суті, врятувала країну від небажаного громадянського протистояння, що визнали свого часу як представники правлячої влади, так і опозиції. З цього приводу президент Польщі Олександр Квасневський сказав: «Принципова позиція українського парламенту і особисто Володимира Литвина допомогла конфліктуючим сторонам «конституційно вийти з кризи».
Згодом, маючи величезні рейтинги та імідж миротворця, Володимир Литвин вирішує створити власну партію – «Народний блок Литвина». До першої п’ятірки у списку кандидатів у депутати увійшли такі відомі особистості, як народна артистка України Софія Ротару та перший космонавт Леонід Каденюк. Проте на виборах до парламенту в 2006 році блоку не вистачило 0.56%, аби подолати трьохвідсотковий бар’єр. В.Литвин повертається до наукової діяльності в якості віце-президента Національної Академії Наук України, пише книжки. Як учений він досліджує проблеми новітньої історії країни, питання теорії і практики державотворення, політичного розвитку суспільства, становлення правової системи, конституційного права тощо.
Хоча Володимир Михайлович опинився дещо в стороні від активного політичного життя, він наголосив, що свого останнього слова ще не сказав, а поки що займеться зміцненням очолюваної ним Народної партії. Через рік, у 2007-му, на дострокових парламентських виборах блок Литвина знов бере участь у перегонах, набирає 3.96 % виборців і отримує в Верховній Раді VI скликання 20 депутатських мандатів. В грудні 2008 року після закінчення політичної кризи Володимира Михайловича вдруге обирають Головою українського парламенту. За таке рішення проголосували 244 народні депутати.
Загалом в кріслі спікера Верховної Ради Володимир Литвин перебував довше всіх своїх попередників і наступників за всю новітню українську історію. Він займав цю посаду цілих дві повних каденції – 8 років, зробивши багато корисного для розвитку країни, володіючи непересічним мистецтвом знімати напругу навколо складних, а часом доленосних питань, як в сесійній залі, так і в суспільстві в цілому. Всі свої сили та вміння він докладав аби зберегти націю від розбрату та, за його висловом, «з’єднати два береги Дніпра». І в цьому він досяг чималих успіхів, тому що не на словах, а на ділі працював за принципом, який сам сформулював: «Треба двом гілкам влади разом рухати велику справу будівництва держави, а не шукати ворогів».
…Володимир Литвин. Талановитий державний діяч, який має стратегічне бачення і вміє швидко орієнтуватися у вирі подій. Головний миротворець помаранчевої революції, завдяки правильним діям якого країна уникла громадянського протистояння. Суспільний лідер, який завжди стверджував ідеали єдності та злагоди. Вчений-історик, доктор наук, який написав понад 430 наукових праць і книжок. Мудрий політик, який на будь-яких складних віражах сучасної української історії вміє тримати удар, має чітку виважену позицію та всім серцем і розумом служить Україні.
У 2004 році Володимир Литвин був удостоєний найвищого державного звання «Герой України» з врученням ордена Держави. Також він нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню та Командорським хрестом із зіркою ордена святого Григорія Великого (Ватикан, 2001).
Володимир Литвин - заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (за серію монографій «Українська фалеристика та боністика»).
11 березня 2006 року видатний політик і суспільний діяч Володимир Литвин на урочистій церемонії вручення премії «Людина року-2005» був удостоєний високого титулу «Суспільний лідер року».
Генеральна дирекція загальнонаціональної
програми «Людина року»
