20 років потому: круті віражі відносин України і НАТО
9 липня минуло рівно 20 років від моменту підписання на Мадридському саміті НАТО Хартії про особливе партнерство між Україною і Північноатлантичним альянсом. Знаковість цієї дати не лише в цифрі. І не лише в тому, що зараз наша країна активніше за всіх стукає у двері НАТО, намагаючись самостійно захиститися від Росії. А ще й у тому, що жодна країна ніколи не змінювала своє ставлення до Альянсу і формати співпраці з ним наскільки часто, як Україна.
Тіллерсон у Києві: мінський процес, корупція і спецпредставник ВолкерЧас кучмівської «багатовекторності» можна назвати відносною золотою добою у відносинах Києва та Брюсселя. Спочатку йшлося про співпрацю в рамках Ради євроатлантичного партнерства і програми «Партнерство заради миру». Проводили спільні військові та командно-штабні навчання, українські військовослужбовці брали участь у миротворчих операціях під егідою Альянсу.
Докорінно ситуація змінилася після Помаранчевої революції та приходу до влади президента Віктора Ющенка. Тоді проголосили стратегічну мету на членство України в НАТО, а всі сили вітчизняної дипломатії кинули на надання нашій державі Плану дій щодо членства на Бухарестському саміті Альянсу 2008 року. Кремль тоді зробив усе від нього залежне, щоб Київ (так само як і Тбілісі) тоді залишився без ПДЧ. У підсумку російська дипломатія тріумфувала перемогу: руками Ангели Меркель і Ніколя Саркозі надання Плану було зірвано. Тоді Москва розцінила це як карт-бланш на будь-які дії щодо України та Грузії: вже через чотири місяці російська авіація бомбила Тбілісі.
Окрім того, всередині нашої країни теж не все було гладко. Режим Ющенка був не лише корумпованим і неефективним (подібна біда супроводжує нашу країну протягом усіх років незалежності), а й вкрай слабким. Тому, коли агенти впливу сусідньої країни – від екс-регіоналів, комуністів і прогресивних соціалістів Наталії Вітренко до «козаків», що казна-звідки взялися, – фактично заблокували проведення багатонаціональних морських навчань Sea Breeze-2006, встановивши блокпости та перевіряючи документи, українська влада чи то не змогла, чи не захотіла навести лад. Що, зрозуміло, додало аргументів тим, хто стверджував, ніби «глибоко розколота» Україна не хоче і не повинна приєднуватися до НАТО.
Прийшовши до влади в 2010 році, Віктор Янукович негайно виконав побажання своїх російських патронів, виключивши із закону «Про основи національної безпеки України» пункт про прагнення нашої країни стати членом Альянсу.
Після повалення Януковича в умовах розпочатої російської агресії українські законодавці у 2014 році прибрали норму про позаблоковий статус України. Втім, про повноцінне членство в НАТО знову на повний голос заговорили лише третього року війни: 8 червня 2017 року Рада ухвалила закон про пріоритетність інтеграції країни в Північноатлантичний альянс. І лише 6 липня, напередодні 20-літньої річниці старту українсько-натовських відносин та приїзду високопоставленої делегації з Брюсселя, глава української держави цей закон підписав.
Столтенберг у Києві: виступ у Раді та спільні проекти
На сам ювілей було заплановано засідання Комісії Україна-НАТО за участі президента України Петра Порошенка та всієї Північноатлантичної ради НАТО за головування генерального секретаря Альянсу Йенса Столтенберга. Слід зауважити, що востаннє члени Північноатлантичної ради приїжджали до Київа ще в 2008 році. А для нинішнього генсека це взагалі перший візит до України.
Ігор Романенко про війни без правил, стандарти НАТО і Путіна-мисливця (відео)Після приїзду делегація взяла участь у церемонії відкриття нового представництва НАТО в Україні. Столтенберг зустрівся з президентом і прем’єр-міністром. Сторони обговорили питання кібербезпеки, перешкод, які чинили сепаратисти роботі спостерігачів ОБСЄ на Донбасі та діяльності трастових фондів НАТО з реабілітації учасників АТО.
Генеральний секретар наголосив, що Альянс підтримує будь-які нові ініціативи, спрямовані на виконання Мінських угод, і відзначив важливість економічних санкцій проти Росії. На думку Столтенберга, санкції необхідно подовжити, адже Росія демонструє незмінну поведінку щодо Мінських угод і Криму.
Президент Порошенко додав, що трансатлантична та європейська солідарність є важливим інструментом, спрямованим на повернення РФ до переговорів.
Окрім того, генсек виголосив зворушливу промову в стінах українського парламенту. Процитувавши Тараса Шевченка і засудивши російську агресію, Йенс Столтенберг наголосив на солідарності з Україною та запевнив, що двері Альянсу відкриті для нашої країни. І вкотре закликав наших можновладців боротися з корупцією.
«Україна повинна позбутися від ракової пухлини корупції. Корупція – це перешкода на шляху реформ, справжніх змін та успішного майбутнього українських громадян», – звернувся він до народних депутатів, визнавши, що Україна зробила низку важливих кроків на цьому шляху.
За іронією долі, тимчасом авіакомпанія Ryanair оголошувала про припинення продажу квитків, а потім і про скасування планів щодо виходу на український ринок через нездатність домовлятися керівництва «Борисполя» та лобіювання інтересів авіакомпанії МАУ.
Трохи пізніше на засіданні Комісії Україна-НАТО оголосили про запуск спільної платформи з протидії гібридній війні. Однак, у чому конкретно полягатиме діяльність платформи, поки не відомо.
Дискусії навколо ПДЧ: як Альянс вивели із зони комфорту
Але найцікавіше відбувалося кілька годин потому. На спільній прес-конференції з генсеком НАТО, президент України Петро Порошенко розповів про початок діалогу про подання Україною заявки на отримання Плану дій щодо членства в Альянсі.
Микола Сунгуровський: Нині вже пізно закінчувати АТО«Ми вважаємо за необхідне розпочати дискусію про запровадження Плану дій щодо членства. Сьогодні ми обговорили це, наші пропозиції про початок дискусії із задоволенням сприйняли (країни-члени НАТО)», – заявив Порошенко, давши зрозуміти, що заявку на отримання ПДЧ Київ має намір подати в 2020 році.
«У нас є чіткий план дій. У нас є план на три роки. Ми впевнені, що дискусія наблизить нас до подання відповідної заявки», – наголосив глава держави.
Йенс Столтенберг, який стояв поряд, не підтвердив і не спростував слова українського президента, обмежившись загальними фразами про те, що Україна рухається до стандартів Північноатлантичного альянсу незалежно від набуття членства. Водночас оприлюднений у понеділок текст спільної заяви Комісії Україна-НАТО не містить жодних згадок про початок роботи над отриманням ПДЧ.
Є інформація, що український лідер на засіданні Комісії справді говорив послам країн НАТО (членам Північноатлантичної ради) про бажання почати такий діалог. Але ніхто з представників Альянсу не заявив про підтримку зазначеної ініціативи. Ба більше – відомо, що заява Порошенка негайно викликала цілий шквал обурень.
Примітно, що ініціатива Києва викликала найбільше неприйняття не серед старих членів НАТО, а в деяких столицях Центральної та Східної Європи – серед тих держав, які у нас вважають більш-менш дружніми.
А ввечері 10 липня прес-служба НАТО поширила офіційний коментар про те, що жодної домовленості про початок діалогу щодо ПДЧ не досягнуто.
Можна припустити, що йдеться про свідомий блеф із боку України.
Київ піднімає ставки, прагнучи ініціювати дискусію в західному політикумі та експертних колах. І це правильна тактика – вивести колективний Захід із зони комфорту можна лише порушуючи незручні теми і намагаючись формувати власний порядок денний.
Лише якщо повертатися до питання знову і знову, можна розраховувати хоч на якусь відповідь від Брюсселя, який намагається не помічати євроатлантичних прагнень нашої країни.
При цьому не можна забувати – потенційний початок діалогу щодо ПДЧ хоч і буде важливою знаковою перемогою, не обов’язково наблизить нас до безпосередньо отримання Плану. Тим паче до повноцінного членства. Лише наполегливе проведення реформ – як у політичній, економічній та антикорупційній, так і у військовій сфері – зроблять з України не на словах, а на ділі повноцінного члена трансатлантичного співтовариства.
Максим Вікулов