11 липня Верховна Рада розглядала подання Генпрокуратури протягом п’яти годин. Депутати дали згоду на зняття недоторканності з Олеся Довгого, Максима Полякова та Борислава Розенблата, а щодо Євгена Дейдея та Андрія Лозового — відмовили.

Вибіркове правосуддя

Результат голосування вкотре продемонстрував, що «своїх» не дуже чіпають, а генпрокурор без юридичної освіти досі «плаває» в правових питаннях і здатний лише добре грати в політичні пасьянси та мститися старим кривдникам.

Луценко проти Довгого: торжество справедливості чи помста за старі образи

Особливо показово це щодо Олеся Довгого. Починаючи з того, що генпрокурор висунув звинувачення на його адресу в справі більш ніж десятирічної давності, притому, що рішення щодо землі приймали на засіданні міськради, тобто колегіально, а отже, по суті, до відповідальності слід притягати 63 екс-депутатів міськради, включно з екс-мером, проте вони у справі не проходять. Виходить, що головне для ГПУ – не домогтися правосуддя, а чинити тиск на конкретного політика.

«У випадку з Довгим справді пахне політикою, оскільки було колегіальне рішення, а прецедент із Довгим закладає міну під рішення дуже багатьох органів влади України. Плюс, звісно, ще й строки давності. Тут правова база обвинувачення досить слизька. З усіх подань ГПУ, звинувачення Довгого видаються, м’яко кажучи, непереконливими», – говорить політолог Андрій Золотарьов.

Згоден із ним і народний депутат України Євген Рибчинський.

«Моя позиція така: якщо судити Олеся, то потрібно притягнути до відповідальності ще 67 депутатів КМДА, які голосували за виділення землі. Їхні прізвища відомі, тому питання потрібно виносити в публічну площину. І тоді влада підтримала це рішення. Нинішня влада чинить так само: вони виділяють дуже великі земельні ділянки для приватного будівництва тощо. Зокрема, в Голосіївському районі Києва. І зробити тут нічого не можна, оскільки нинішній секретар КМДА – це фактично депутат Голосіївського району. І що йому залишається робити, якщо він працює на владу», – заявив нардеп.

Сам Довгий чесно зізнався на трибуні Ради перед голосуванням за зняття з нього недоторканності, що «регламент порушував, але закон не переступав». При цьому нагадав главі ГПУ, що був серед тих депутатів, які «протягували рішення» у Верховній Раді про призначення Луценка генпрокурором, при цьому також порушуючи регламент.

«Ми з вами, грубо порушуючи регламент, з голосу протягували численні зміни до чинного законодавства України, якими протягнули пана Луценка на посаду генерального прокурора. І коли ми це з вами робили, ми вірили, що саме Луценко на посаді генерального прокурора буде людиною, яка на своєму власному досвіді пережила свавілля силових структур. Ми вірили, що він стане людиною, яка ніколи в житті не використовуватиме цю владу для з’ясування особистих стосунків і образ минулого. Ми сподівалися, що він працюватиме на майбутнє. Коли кажу «майбутнє», я маю на увазі не популізм заради балів на майбутні вибори. Я маю на увазі чесну щоденну роботу заради майбутніх поколінь», – зазначив Довгий.

Зняття недоторканності з Довгого стало, по суті, зведенням політичних рахунків і показовою демонстрацією сили владної коаліції перед іншими політичними силами.


«Фактор Довгого в Раді – він один із ключових комунікаторів і дуже впливова та помітна фігура. Він відомий як комунікатор, парламентер між різними групами. Мабуть, у такий спосіб намагаються натиснути на нього, піднімаючи справи з минулого. Але юридична перспектива цього звинувачення досить ефемерна», – зазначає Золотарьов.


Із ним згоден і політтехнолог Олексій Якубін: «Справа щодо Довгого – це якась спроба влади нагадати всім вихідцям із колишньої влади про лояльність. Нагадати, що якщо вони так поводитимуться, як, наприклад, група колишнього “Удару”, то у влади на них є щось щодо Києва, землі та ін. Тобто, щоб вони почали поводитись більш лояльно щодо влади. Це також натяк київській влади. Це спроба всієї групи, яка працювала з Черновецьким і зараз працює, щоб вони були більш лояльними. Наприклад, як у ситуації конфлікту “Удару” з іншою частиною БПП».

Страх доторканності

Самі депутати заявляють, що зняття недоторканності з окремих нардепів – демонстрація того, що нинішня влада продовжує триматися за старі привілеї.

Довгий vs Луценко: чия правда сильніша

«Якщо говорити про недоторканність – її потрібно було знімати ще протягом першого року нашого депутатства. Причому не лише нашу, а й із суддів, президента України та ін. Те, що це питання затягнулося на стільки років, свідчить про те, що у можновладців були зовсім інші плани. На сьогодні їм потрібно якось реабілітуватися, а як це можна зробити, якщо не через парламент, знизивши його до рівня плінтуса. А вирішуватиме все лише Банкова, на ній нібито триматиметься порядок у країні. Хоча жодного порядку в країні немає», – говорить нардеп Євген Рибчинський.

У тому, що недоторканність для політичної еліти – пережиток минулих часів, впевнений і нардеп Сергій Шахов: «Потрібно зняти недоторканність із усіх депутатів, президента, генеральних прокурорів тощо. Не має бути під час війни привілейованих людей. Не потрібно сьогодні маніпулювати свідомістю людей щодо зняття недоторканності. Її треба зняти з усіх».

Олесь Довгий сам попросив нардепів зняти з нього недоторканність.

«Маючи мужність і відповідальність перед вами і перед українським народом, як послідовний політик, я прошу вас підтримати це з юридичного погляду нікчемне подання щоб дати мені можливість виконати свою передвиборчу обіцянку, щоб мати можливість довести свою правоту, як кожен громадянин України в суді», – сказав Довгий перед голосуванням у Верховній Раді.

Враховуючи, наскільки неякісно ГПУ підготувала кримінальну справу проти політика, а також те, що у його кримінального провадження у жовтні закінчується термін давності, Олесь Довгий, найімовірніше, вже восени повернеться до сесійної зали. Якщо так і відбудеться, то він стане першим, хто не побоявшись відмовитися від броньованого скла депутатської недоторканності, доведе, що навіть поодинці можна перемогти не лише Генпрокуратуру, а й саму владну систему.

Микола Кравченко