– Крок Сергія Мельничука – не невдалий жарт і водночас спроба випробувати декларації. Це своєрідна реакція на те, що депутати масово задекларували колосальну кількість кешу, яка виглядає досить неадекватною.
Такими діями високопосадовці намагаються відбілити подальші придбання, за якими спостерігатимуть громадяни, і які не можна буде виправдати банківськими рахунками. Можливо, це спосіб прикрити певні хабарі в майбутньому та прибутки з офшорних рахунків, які не вказують у деклараціях.
Я вважаю, що Мельничук задекларував трильйон гривень, аби показати абсурдність і неспроможність нинішньої правоохоронної системи довести, що цей кеш справжній, і що можна задекларувати будь-що, не понісши за це відповідальність.
Хоча насправді, оскільки вказана Мельничуком цифра є неадекватною, НАЗК має зреагувати, і Мельничук повинен сплатити адміністративний штраф за зазначення свідомо неправдивих відомостей у декларації. Відповідно до законодавства щодо протидії корупції, за такі «жарти» треба відповідати.
– Неподання декларації – це адміністративний злочин. А подання неправдивої інформації – карний. Тому я не бачу жодного сенсу в тім, що Мельничук вказав трильйон у своїй декларації. Якщо він хотів приховати власні прибутки, краще б узагалі її не подавав.
Як людина, яка заповнювала е-декларації особисто, можу сказати, що система декларування працює жахливо. Багато розмов було про те, що люди приховуватимуть власні статки та відмовлятимуться від е-декларування. Однак, якби вони хотіли щось приховати, то могли б не заповнювати декларації, мотивуючи це тим, що система не працює. Щодня з неї зникали відомості, сайт висів годинами. Те, що люди заповнили декларації, показує, що в Україні законослухняні громадяни, а система надалі працюватиме.
– Це був невдалий жарт із боку Мельничука, але мотиви полягають у тім, що він хотів якось виділитися.
Є два таких випадки – це Володимир Парасюк із годинником від Святого Миколая та Сергій Мельничук із трильйоном гривень. Вони керувалися бажанням пропіаритися, створити медійний порив. Мельничук поставився до е-декларування по-дитячому. Це говорить про його політичну незрілість.
Але є дві декларації, які викликають найбільші сумніви щодо їхньої правдивості. Це декларації Юлії Тимошенко та Юрія Бойка. Інформація в них не відповідає тому стилю життя та обсягам залученості до бізнесових процесів, в яких вони беруть участь.
Система е-декларування має інформативний характер. Цю інформацію можуть використовувати силові структури для перевірки. Якщо відомості з декларації виявиться неправдивими, то правоохоронці можуть притягнути до відповідальності чиновників за несплату податків.
Дмитро Костюк
