Від змін «закону Савченко» до контролю бідності: абсурдні плани ВР

Перш за все це простежується, аналізуючи різноманітні законопроекти, які сотнями штампуються і вносяться на розгляд ВР.

На Заході лобізм – нормальне явище. Ба більше – це невіддільна частина великої політики. Основне – аби відповідні дії не виходили за межі законності. Однак в Україні процес просування інтересів набирає швидше рис підкилимних ігор, де під гучними гаслами про добробут народу криються часто злочинні інтереси окремих груп.

Поміж всіма цими тисячами сторінок законопроектів є відверті «білі плями», які на юрідичній мові мають різний оцінювальний характер. Відповідно, норми закону можна трактувати у задовільний спосіб.

Низька якість законодавчих ініціатив, чи навмисне просування своїх інтересів? Доволі складно сказати. Але беззаперечний факт – практично в кожному запропонованому на розгляд законопроекті є пункти, які щонайменше дивують.

Politeka вирішила проаналізувати топ-5 законопроектів, які цього тижня зареєстрували у ВР, та які викликають чимало запитань.

Від суми та в’язниці не зарікаються

Проекту закону України № 5259 «Про внесення змін до статті 72 Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування строку попереднього ув’язнення» стосується відомого уже в народі «закону Савченко».

Нагадаємо, згідно з цим законом, до Кримінального кодексу України внесли деякі зміни. Зокрема, встановили, що один день попереднього ув’язнення зараховується за два дні позбавлення волі при обчисленні судом строку покарання.

Два роки тому ухвалення цього скандального закону ініціювала народний депутат України Надія Савченко, перебуваючи в ув’язненні на території РФ.

Закон одразу ж викликав широкий суспільний резонанс. Експерти неодноразово заявляли, що він не лише непрофесійний, а й злочинний – покликаний перш за все захищати інтереси криміналітету.

Завдяки “закону Савченко” на волю вийшли тисячі в’язнів, середи них – грабіжники, вбивці, педофіли. Переважна частина з тих, хто опинився на волі, скоїла повторні злочини. Не дивно, що це постійно провокує гострі суперечки – як в парламенті, так і всередині суспільства. Одні вимагають його негайно скасувати. Інші ж наполягають, що закон не такий уже поганий. Єдине, що не лишає сумнівів – його варто вдосконалити.

Що, власне, урядовці і зробили, запропонувавши для розгляду законопроект № 5259.

Чому закон не скасовують, а лише вносять чергові зміни, та чи допоможе це хоч якось покращити криміногенну ситуацію у країні – запитання, на які запропонований законопроект не дає відповідей.

Три в одному

Не менш важливим для аналізу є проект закону України № 6232 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”.

Суб’єктом цієї законодавчої ініціативи виступає президент. Це черговий етап масштабної судової реформи, яку, власне, голова держави і патронує.

Законопроект зареєстрували, проте в порядок денний цього тижня так і не включили.

Варто зауважити, що закон розписано на 800 сторінок. У ньому запропоновані законодавчі умови для здійснення касаційного перегляду рішень судів новим Верховним Судом.

Фактично, автори пропонують змінити все процесуальне законодавство України. Цікаво, що в одному законі помістили одразу три кодекси.

Звісно, уже тривалий час не вщухає дискусія, що вітчизняне правове поле – недосконале та є ідеальною основою для корупції і зловживання. На цьому неодноразово наголошували, зокрема, наші західні партнери.

Так що судова гілка влади потребує покращення. Адже за 25 років незалежності вона фактично перетворилась на ручний механізм впливу. Без її докорінних змін реформи у країні просто неможливі.

Проте в експертному середовищі одразу ж виникають запитання, чому в одному законі помістили одразу три кодекси? Адже логіка підказує, що в ідеалі кожен кодекс мав би розглядатись окремо.

За словами фахівців, у цьому законі є низка прогалин. І у такому вигляді, якому він є нині, його не можна ухвалювати.

Наприклад, у змінах до Господарського процесуального кодексу України є пункт, де визначається порядок компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Там йдеться, що позивач разом із відповідачем мають надати до суду орієнтований розмір таких витрат. Суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму. Якщо ж позивач не внесе визначену суму, то суд має право залишити позов без розгляду.

Виходить, якщо в тебе немає достатньо коштів, то твій позов просто не розглядатимуть.

Подібних суперечливих норм у законопроекті є чимало. Звідси і питання – чи можна розраховувати на успішну судову реформу в такому разі? Ще одна тема для роздумів.

Істина для обраних

Проект закону України № 5336-1«Про Конституційний Суд України» – ще один із зареєстрованих нещодавно законопроектів, який також можна віднести до розряду суперечливих.

У тексті закону, як зауважують аналітики, є зміни, які суперечать вимогам ЗУ «Про Регламент ВРУ». Але вони не мають жодного відношення до КСУ.

Наприклад, там є зміни щодо регулювання праці засуджених, вимоги до професії нотаріуса. Також є зміни щодо порядку обрання Уповноваженого із прав людини шляхом відкритого голосування тощо.

Яке відношення мають усі ці пункти до КСУ? Вочевидь, цю істину знають лише його автори.

Контроль за бідністю

Автори законопроекту “Про створення державного контролю за соціальною допомогою” № 6159 пропонують створити окрему службу соціальних інспекторів та аудиторів, які б перевіряли, як отримувачі соцдопомоги розподіляють кошти.

Цікаво, що до соціальної допомоги тут прирівнюється і пенсія. У країні, де 80% громадян живе за межею бідності, перевірятимуть, куди витрачають гроші пенсіонери. Вочевидь, будь-які коментарі тут лишні.

Газові схеми за ширмою європейських стандартів

Цього тижня навколо законопроекту “Про ринок природного газу” № 6265 розгорілись справжні політичні баталії.

Йдеться про запровадження абонплати за газ для населення. Відповідна ініціатива надійшла від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Там запропонували встановити для населення і промислових споживачів тарифи за користування приєднаними газорозподільчими потужностями і транспортування газу.

Більшість експертів з енергетики збіглись на думці, що відокремлення плати за газ від плати за його постачання – це нормальна європейська практика. Проте в українських реаліях – це ще одна корупційна схема. Адже автоматично, без належних на те причин, виростає ціна для населення за споживання газу.

На тлі суспільного обурення НКРЕКП своє рішення зупинила, хоч ніхто його остаточно не скасував. Так що не виключено, що в найближчій перспективі законопроект, який просуватиме інтереси НКРЕКП, може в дещо видозміненому вигляді знову з’явитись на парламентському обрії.

Романія Горбач