Степан Полторак: які помилки міністра оборони коштували Україні миру

Доцент, кандидат педагогічних наук, генерал-майор, був начальником Національної гвардії. Наразі міністр оборони України.

Біографія

Степан Тимофійович Полторак народився 11 лютого 1965 року в невеликому селі Весела Долина, що в Тарутинському районі Одеської області.

У Степана Тимофійовича є дружина – Інна Геннадіївна, військовослужбовець НАН, діти – син Ігор, а також онуки.

1983 рік поклав початок його військової служби. У березні 2002 року стає начальником Академії ВВ МВС України. Його також занесли на дошку пошани ВВ МВС.

Із 28 лютого по 13 березня 2014 року Полторак є командувачем внутрішніми військами МВС. А вже 15 квітня того ж року стає командувачем Нацгвардії.

Із 14 жовтня 2014 року обіймає посаду міністра оборони України. Рівно через рік, 14 жовтня 2015 року, президентом Порошенком Полтораку було присвоєно звання «генерал армії».

14 квітня 2016 року зберігає посаду за Гройсмана.

Освіта

Освіти у Полторака дві. Першу він отримує в Орджонікідзевському вищому командному училищі МВС СРСР. А другу вже у Військовій академії ЗСУ.

Карьера та громадська діяльність

Село, в якому народився Степан Тимофійович, справді дивовижне. Після 40-х років двадцятого сторіччя на зміну засновникам німцям-протестантам прийшли українці та росіяни, яким не дуже подобалося сільське господарство. І вони частіше йшли на військову службу.

Так, у силових відомствах СРСР, РФ і України з Веселої Долини більше ніж 50 осіб стали офіцерами. Це вражає, оскільки в селі жило лише близько 1000 осіб. Така сама доля випала і Степану Полтораку.

Після училища Степан Тимофійович, будучи вже лейтенантом, відправляється на службу в гарячі точки, яких тоді було дуже багато в СРСР. Приблизно в той самий час знайомиться з майбутньою дружиною І. Г. Рязановою.

На початку 1990-х років Степан переводиться на службу в Україні. Тоді ж дуже швидко стає командиром батальйону, пізніше полку, в 1996-му – бригади, отримує звання полковника.

Навчалася в Академії ЗС України, Степан працює на посаді начальника Управління бойової та спеціальної підготовки Внутрішніх військ за рекомендацією О. Кузьмука.

Він тоді командував Нацгвардією, а пізніше став міністром оборони.

Кузьмук подобався своєю роботою Кучмі, такі самі здібності та ідеальне виконання були і у Полторака. Тому в 2002 році його призначають начальником Академії ВВ МВС у Харкові. Тут він працює цілих 12 років. У 2003 році – генерал-майор, у 2007-му – генерал-лейтенант.

Президенти змінювалися, а Полторак залишався. У 2013 році отримує звання «Почесний громадянин Харкова» від Г. Кернеса. Дружина також влаштовується в ту саму Академію й отримує звання капітана. Весь цей час Полторак просто справно робив свою роботу.

Євромайдан

Але в 2013 році Євромайдан зіпсував йому репутацію.

Він і його курсанти тоді прибули до Києва, щоб брати участь в оточенні, його ділянкою була Європейська площа.

Туди нікого не пропускали, навіть лікарів, після 12 грудня 2014 року.

У Харкові, однак, усе проходило не краще. Курсантів Харкова позмінно возили в Київ, а активісти місцевого Євромайдану влаштували під стінами академії спочатку пікет протесту, а потім безстроковий мітинг, щоб створити блокування для автобусів, що виїжджали.

19 лютого 2014 року ці учасники протесту, «тітушки», міліція та курсанти академії зіткнулися, в результаті чого багато людей отримали сильні поранення, а також було відкрито кримінальне провадження.

Минув лише тиждень, а Полторака указом Турчинова призначають командувачем Внутрішніх військ України. Так, він починає працювати з тими, хто ще кілька днів тому був «учасником заворушень».

Ба більше, ВВ і сотня Майдану зливаються в Національну Гвардію, яку відтворили депутати і віддали верховенство Авакову.

Турчинов хотів поставити главою Полторака, але його не підтримали.

Далі Полторак готує операцію звільнення ОДА Харкова від сепаратистів. За день цей осередок було ліквідовано ВВ «Ягуаром» та членами «Патріоту України». Через тиждень Степан стає командувачем Нацгвардії.

Донбас

Але Донбас – не Харків, і так швидко у Полторака не вийшло влаштувати мир. Іще в Слов’янську зовсім невеликий загін бойовиків Гіркіна зміг зупинити й обеззброїти авангард українських силовиків. Унаслідок чого почалася позиційна війна на три місяці. Розслідування так і не провели.

У результаті терміни зірвано, АТО затягнулася, противник нарощує сили. Все це списують на загальну ситуацію в країні, стару армію, путінську підступність, але ніяк не на некомпетентність і невдачу.

Друга його помилка – вокзал Рубіжне 22 травня. Розпочався бій із чималенькою групою озброєних бойовиків, але силовики чомусь відступають, хоча наказу не було, сепаратисти ще два місяці закріплюються на Рубіжному-Лисичанську-Сєверодонецьку. При спробі звільнити ці міста загинув О. Радієвський, полковник командир 21-ї бригади Нацгвардії. Також були численні жертви і руйнування.

29 травня бойовики захоплюють військову частину внутрішніх військ і отримують не лише звичайну зброю, а й бронетехніку. Її ж потім використовують проти силовиків.

І це ще не всі критичні помилки Полторака, які дивним чином сходять йому з рук.

Йому співали дифірамби, розповідали про його величезний досвід, славили як стратега. Внутрішні війська були оснащені краще, ніж всі ВСУ. Але все це не заслуги Степана Тимофійовича, він і командувати ВВ почав лише з березня 2014 року.

Та і ВВ іще за Кучми фінансували краще. Чому Порошенко обрав Полторака? З тієї ж причини, з якої Кучмі подобався Кузьмук – він не був тісно пов’язаний із жодною групою політиків чи олігархів.

Стратегією на Донбасі для Полторака стала затяжна позиційна війна. Однак умови справді були критичними. З одного боку, треба було повернути територію, з другого – продумувати кожен крок, щоб зберегти лояльність населення. Та й Мінські угоди дали ще більшу скутість.

На початку війни на Донбасі в армію загребали всіх, кого тільки можна було. Часто закривали очі навіть на алкоголізм, наркоманію, туберкульоз та онкозахворювання.

Вік теж не завжди був перешкодою. І з’явилася ціла система «відкупу» від мобілізації, про яку народні депутати повідомили Полтораку наприкінці 2015 року. Звісно, він сказав, що в усьому розбереться, але, очевидно, відклав це на дальню полицю.

Декларація

У декларації Полторака зазначено 951 200 грн. доходу. Серед них:

• 645 280 грн – зарплата;
• 192 000 грн – гонорари та інші виплати від Харківської міськради;
• 113 919 грн – процентний дохід від вкладу в Ощадбанку.

У дружини Інни 67 361 грн – чисті відсотки від депозиту і 825000 грн – завдяки продажу нерухомості.

Готівковими коштами у міністра 306 000 у гривнях і 62 000 в доларах, у дружини 520 000 грн і 93 000 дол. Вклади міністр тримає в двох банках: «Ощадбанк» – майже 700 тис. грн. і 20 тис. дол., «Укрексімбанк» – 63 047 грн.

Нерухомості у Полторака немає, в нього орендований номер поруч із Центром забезпечення службової діяльності Міноборони та Генштабу. Його площа лише 41,65 кв. м. У дружини є квартира в Харкові площею 66,7 кв. м., купила її в 2016 році. Того ж року отримала дарчу на Mini Cooper 2015 року від матері.

Інших, нематеріальних, активів у родини немає.