Це з якого це часу батьки почали публічно протестувати проти дій своїх же дітей, ними ж вихованих? Замість того, щоб на площі покаятися за тих, кого виростили?
Це я, проникливі співгромадяни і загальмуваті співвітчизники, про мітинг протесту проти судово-ЦИКовсткого свавілля, влаштованого адептами Петра Порошенка і їм особисто підтриманого.
От спитайте будь-кого хто хоч трохи тямить в політиці: «Хто породив український олігархат?». І вам негайно розкажуть, що всіх олігархів власноруч вирізав Леонід Кучма, як Папа Карло- Піноккіо. І він за них відповідає. Хоча Данилович вже п’ятнадцять років як не президент.
А Порошенко ледь місяць як вдалося випхати з Банкової, і він вже ні до чого? Весь з себе патріот з людським обличчям, такий чистенький і біленький П’єро. Скоро тужливі вірші почне декламувати. Про нерозділене кохання до «АрМоВіру» …
А хто, коли при посаді був, про найуспішнішу на планеті реформу судової системи рапортував? Не з дзвіниці, правда, а з трибуни. Хто силовиків під корінь реформував? Ось же вони, гіркі плоди цих суперуспішних реформ в неймовірній кількості від ПАПа! Що, не подобається? Ну да, ну да, це ж не плов в кафешці заради іміджу поглинати, це більш неїстівне.
Знаєте, Петре Олексійовичу, чому у вашого давнього приятеля Андрія Клюєва всупереч здоровому глузду і моралі таки був шанс зареєструватися на ці вибори? Виключно тому, що проти нього немає жодного обвинувального вироку. Навіть окремої справи немає, хоча Олександр Турчинов, не остання людина в системі, прямо звинуватив Клюєва в організації розстрілів Майдану.
Людина ПАПа Василь Грицак разом з кумом ПАПа Юрієм Луценком змогли розкрити підступні «змови» Надії Савченко та Міхаїла Саакашвілі. Наша спецслужба, якщо вірити її доповідям, запобігла теракту аж в Парижі. А ось проти Андрія Клюєва нічого не накопала. І проти Нелі Штепи. І проти Геннадія Кернеса. І Геннадія Труханова. І Юрія Бойка. І далі за списком довжиною з рекордний український рушник.
Хоча кому я розповідаю … Все ви, Петре Олексійовичу, прегарний розумієте. Тому що вже дуже ці «протести проти реваншу» віддають дешевою політтехнологією заради конвульсійного, на останньому подиху, просочування в Раду.
Спочатку через підконтрольний суд запускаємо рішення про повторний розгляд питання про реєстрацію одіозних персонажів, потім через свої ботоферми піднімаємо виття щодо реваншу, потім проводимо убогий мітинг протесту, і нарешті через підконтрольний ЦВК рішення про реєстрацію скасовуємо. Як би під тиском патріотичної громадськості на чолі з Петром Порошенком. І отримаєте електоральний профіт!
У нашому недорозвиненому бізнесі такі розводки проходять, та й то іноді. У політиці – вже ні.
До речі, а як щодо того, щоб не розхитувати човен всякими майданами, не наїжджати огульно на Верховного Головнокомандувача під час війни? Або це тільки проти Порошенка не можна, а проти Зеленського – так продовжувати без зупинки ще з передвиборної кампанії? Ну не бл * ді чи (змилосердься, г-жа Богомолець)!
Нехай булькають ревнителі гендерних проблем, але це ж приклад своєрідної жіночої логіки. «Якщо вона сама відвела чужого чоловіка, то це святая боротьба за світлу любов і щастя двох сердець. А якщо чоловіка хочуть відвести у неї, то це проституція, руйнування сім’ї та найбільша підлість».
Справедливості заради, такий підхід притаманний не всім жінкам, а лише самим стервозним. Ну, і «Європейській солідарності», судячи з усього.
Колишній владі не подобається, що Державне бюро розслідувань занадто завзято взялося за розкрутку всього того сумнівного, що творилося в оборонній сфері? Двері вибивають, обшуки проводять, документи вилучають? Виглядає це як кампанійщина, згоден.
Але хто спочатку з порушенням Конституції призначав Романа Трубу на його посаду, а потім всіляко стримував будь-які розслідування проти свого найближчого оточення? У дзеркало дивитися, нешановні, в дзеркало!
Стиснута пружина розпрямляється, маятник йде у зворотний бік, бумеранг повертається. Пропетлять вийде. Нехай не всі, але 73% українців дуже на це сподіваються.
А тут ще Павло Клімкін, дипломатичний протез колишнього президента, розповів, що разом з ПАПом скінчилася зовнішня політика. Точно в пимпочку потрапив! Крутіше тільки Андрій Парубій, другий номер партії «Європейська солідарність», який вигнав Європейських спостерігачів з України.
Слава Богу, що скінчилася.
Світ давно нудить від дипломатії Папа, коли він в Штатах просить зброю проти Росії, від Європи вимагає санкцій проти Росії, а сам через Віктора Медведчука домовляється з Росією про торгівлю і взаємодії.
Ось Володимир Зеленський побував у Канаді, провів переговори з її прем’єр-міністром Джастіном Трюдо. І начебто домовився про щось серйозне в оборонній сфері. Припускаю, що мова не тільки про постачання, але і про збірку бронетехніці, дуже потрібної нашій армії, безпосередньо в Україні.
Почім-то вірю, що канадська техніка не буде розвалюватися ще до бою, на під’їзді до лінії фронту, як санітарні «Богдани» та бронеавтомобілі від Свинарчуків-Пашинський.
Але про що саме домовився Зеленський, я не знаю. Тому що він не штовхає монолог про великого прориві і особисто створеному ним вселенському фронті проти Путіна, не сипле подробицями про наміри і мріях.
Президент пообіцяв: спочатку зробимо, потім прокоментуємо в деталях. І мені це подобається. Чи не тому, що Зеленський. А тому, що так і поводяться нормальні люди, яких не розпирають зсередини піар позиви.
Зате Зе-команда балакуча до непристойності.
Хлопці, кожен підхід до ЗМІ високопоставленого чиновника, а ви ненароком стали такими, повинен мати чітко прораховану мету. І такою метою ніяк не може бути бажання поділитися особистим, а не командною думкою з приводу регіональних мов, комунальних тарифів та інших розбурхуючих суспільство питань.
Безліч взаємовиключних думок в одній голові призводить до шизофренії, а в одному колективі – до управлінського паралічу.
І заодно, хто там у вас на агітації сидить – займіться нарешті виборчою кампанією «Слуги народу». Кліпи свої прикольні випускайте. Розповідайте, як будете припиняти в Раді кнопкодавство і інші порушення регламенту. З опонентами полемізуйте, ворогів викривайте. Тому що вас майже не видно і не чутно.
На президентських виборах компанія велася – яскрава і нестандартна, що стало складовою перемоги. А на парламентських ви що, вирішили на бренді Зеленського в’їхати? Чи не підтримати президента, а повиснути на ньому, як павучата?
Пасивність призведе до негативного. З таким трудом позбувшись президента-олігарха, ми пропустимо його в Раду, де він продовжить все те, за що його не обрали на другий термін. Навіть Парубій сказав би, що це нерозумно і не смішно.
Чи означає все вище викладене, що я знайшов гавань і топлю за Зеленського і його «слугу народу»? Ні в одному оці! Я навпаки за сплав молодості без дурості і досвіду без маразму. Викладене означає, що не треба постійно вивертати шию до хрускоту, озираючись на потворні тіні, намагаються нас наздогнати. Треба рухатися і дивитися вперед, причому, широко відкритими, тобто, об’єктивними очима.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
