Хто хоче впливати на рішення Державного бюро розслідувань?

Що відбувається з Радою громадського контролю при ДБР

Про це пише підприємець-аграрій Володимир Гавриленко в блозі на сайті Кореспондент.

Рада громадського контролю при Державному бюро розслідувань – це орган завданням якого є забезпечення прозорості та здійснення цивільного контролю за діяльністю ДБР, сприяння врахування громадської думки під час виконання завдань ДБР та взаємодія ДБР з громадськими об’єднаннями.

Проте, спостерігаючи за розгортанням останніх скандалів, Раді громадського контролю при ДБР самій потрібна увага та контроль з боку громадськості, для недопущення дискредитації, маніпулювання та використання повноважень впливу.

Розберемо ситуацію крок за кроком. Громадський сектор – так звана четверта влада так як зараз часто представники громадськості виконують функції журналістів. Наразі можна говорити про те, що громадський сектор як елемент впливу, набрав розвитку в Україні. Це зрозуміли і не повністю доброчесні сили, які готові оплачувати вплив громадськості.

3-4 жовтня 2019 року відбувалося інтернет голосування за склад Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань. Минулорічний склад Ради громадського контролю, що обирався в 2018 році був визначений за результатами рейтингового персонального голосування членів установчих зборів – осіб, які виявили бажання працювати в РГК. Тоді це викликало шквал критики, адже на думку деяких представників громадськості, саме формат інтернет голосування є максимально прозорим і повноцінним та дозволяє побачити реальну підтримку громад своїх кандидатів. Тоді Директор Державного бюро розслідувань Роман Труба у відповідь на заяви громадськості пообіцяв, що наступні вибори Ради громадського контролю будуть здійснюватися за допомогою інтернет-голосування.

Проте результат виявився протилежним очікуванням. Справедливо, що у вік діджиталізації та інформаційних технологій, електронні вибори мають проводитися під спостереженням для уникнення маніпуляцій.

У результаті спостереження, було виявлено організовану спробу маніпуляцій під час інтернет-голосування, за даним фактом відкрито кримінальне провадження. За і слідства маніпуляції відбулися з голосами за перші тринадцять кандидатів в рейтингу. Було виявлено близько 1100 телефонних номерів в яких відрізнялися лише три останні цифри. Спостерігалося багаторазове голосування з однієї ІР-адреси, що сягає 86%. На додачу близько 10% голосів було отримано з сервісів одноразових електронних скриньок, а збільшення кількості голосів спостерігалося синхронно по всім підозрілим кандидатам в нічний час. Чи часто ми використовуємо одноразові електронні пошти в звичному житті? Чи звичним є активне нічне життя?  Відповідь однозначно ні

23 жовтня Окружний адміністративний суд міста Директору ДБР Роману Трубі оголошувати результати голосування та затверджувати склад Ради громадського контролю, зважаючи на факти маніпуляцій під час голосування які потребують детальнішого розслідування.

Звісно публікація даних фактів, може викликати конспірологічні теорії небажання Державного бюро розслідувань створювати Дисциплінарну комісію ДБР, до якої мають увійти і представники Ради громадського контролю. За це бюро піддавалося критиці впродовж року, а особливо була прикута після останніх законодавчих змін, що збільшували кількісний склад Дисциплінарної комісії.

Проте повертаючись до початку, варто звернути увагу не просто на обурливий факт маніпуляцій при інтернет-голосуванні, а і на персональний склад кандидатів в Раду громадського контролю, які боролися за право представляти громадськість в правоохоронному органі. Адже як показує практика, питання реформ та змін часто полягають не стільки в повноваженнях і законодавчих нормах, а в персоналіях виконавців.

23 жовтня Директор ДБР Роман Труба, у своєму телеграм каналі, опублікував інформацію про те, що один з ”переможців” голосування в РГК перебуває в СІЗО, так як є підозрюваним в шахрайстві в особливо великих розмірах. Звісно, згідно презумпції невинуватості, ми не можемо вважати людину винною до вироку суду. Проте є абсурдним той факт, що здійснювати громадський контроль за правоохоронним органом може особа підозрювана в шахрайстві та обрана на непрозорому, маніпулятивному голосуванні. На додачу Директор бюро опублікував відео, в якому потенційні члени РГК з переліку 13 переможців перекручують судову заборону про їхнє призначення на погрози в кримінальному переслідуванні на їхню адресу.

Зважаючи на це, вважаю, що громадянам слід познайомитися з тими хто збирається представляти їх інтереси та виступати в їх імені в правоохоронному органі.

Одним з переможців є минулорічний голова РГК Максим Болдін, представник ГО «Центр правового аналізу та дослідження політичних ризиків» та управляючий партнер, адвокат юридичної фірми InTrust. За респектабельним фасадом юриста тягнеться шлейф хоч і закритих, проте одіозних старих кримінальних справ. Так в серпні 2011 року Максим Болдін, який перебував на посаді заступника начальника юридичного департаменту одеської мерії, був затриманий та перебував в СІЗО за підозрою в присвоєнні та розтраті майна, заволодіння їм шляхом зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень та влади. Зрештою стороні захисту вдалося перекваліфікувати справу на службову халатність та закрити її за терміном давності. Проте мова йде про справу одеською мерією 23 приміщень в центрі міста комерційній структурі в обмін на одне аварійне приміщення на околиці. Подейкують, що це була злочинна змова тодішнього мера Одеси Гурвіца та одіозного бізнесмена Володимира Галантерника.

Також, у числі підозрілих переможців є минулорічний секретар РГК Надія Корінна. Вона є колегою Болдіна по юридичній фірмі InTrust та ГО «Центр правового аналізу та дослідження політичних ризиків». Величезні сумніви викликає компетентність Корінної, після перегляду   прес-конференції в УНІАНІ де юрист прямо перекручує фрази та факти в справі розслідування маніпуляцій на виборах до РГК.

Ще одним сумнівним кандидатом є Катерина Кувіта, представник Міжнародної громадської організації «Українське козацтво». Дана особа має сумнівну репутацію та сама перебуває в конфлікті з пост-майданною громадськістю. Так, разом з своїм цивільним чоловіком Дмитром Карпом, вона вже довгий час в чорному списку організації Автомайдан через спроби спекуляції та вирішення питань іменем Автомайдану. Так, вони незаконно проживали та користувалися майном колишньої резиденції біглого екс-президента Януковича в Межирії та проводили замовні мітинги на підтримку звільнених, у результаті не проходження переатестації та люстрації працівників МВС. Тільки вдумайтесь, потенційний член Дисциплінарної комісії ДБР – людина що виступає проти реформування МВС.

Соратником Кувіти та ще одним сумнівним кандидатом є Василь Апасов. В червні 2019 року, після покупки Тарасом Козаком – людини з орбіти Віктора Медведчука, телеканала «ЗІК» та масового звільнення топ-менеджменту та журналістів телеканалу та інформаційного агентства, не бажаючих працювати в інтересах Медведчука, Василь Апасов новим обличчям телеканалу ЗІК та запустив свій авторський проект. Раніше він був ведучим телеканалу NewsOne, який піддавався критиці громадськості через намір проведення проросійської агітації шляхом телемосту з російським пропагандистським каналом «РОССИЯ».

Ще одним сумнівним кандидатом є минулорічний член РГК Денис Колєсніков, якого знову висунула ГО «Громадяни Дніпропетровщини». Ще минулого року ЗМІ писали, що керівником ГО, що висунула Колєснікова є Сергій Гайдар, соратник колишнього депутата Дніпропетровської міської ради Геннадія Гуфмана, якого в нанесенні державі шкоди на суму майже пів мільярда гривень, шляхом виведення з комунальної власності близько 28 тисяч квадратних метрів нерухомості.

На завершення – кандидат від Військово-патріотичного об’єднання «Воля» Руслан Секела. За своє життя він був членом різноманітних політичних партій та рухів, а також багато разів балотувався до Верховної Ради України та місцевих рад. Звісно це не є забороненим, але точно викликає сумніви. Чи намагається таким чином людина реалізувати себе в політиці чи це лише спосіб отримання ситуативної вигоди? У 2010 році Секела балотувався до львівської міської ради та львів’янам незаконною агітацією та спробами прямого та непрямого підкупу виборців. У 2017 році Секела став тим хто створив партію для одіозної Надії Савченко, шляхом перейменування партії «НАСТУП» в Громадську платформу Надії Савченко. Під час парламентських виборів 2019 року прізвище Секели в контексті кандидатів клонів, що дублюють суб’єкт висування іншого кандидата.

Підсумовуючи, можна зробити висновок що виходить достатньо сумнівний список кандидатів – потенційних членів Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань. Усі факти, зазначені вище, взяті з відкритих джерел – публікацій в мережі інтернет, їх легко знайти і перевірити. Враховуючи це, виникає питання, хто їхні прихильники, що в тверезому розумі віддають голоси за сумнівних осіб, чи справа все таки в маніпуляціях з інтернет-голосуванням? Однозначно можна сказати лише одне – найбільш благородну справу легко звести на нівець непрофесійною чи деструктивною роботою. Чи достойні ці люди представляти громадськість, а отже нас з вами у Раді громадського контролю при ДБР?  Не думаю.