В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма «Людина року».
Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.
Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.
За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.
Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».
Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.
Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.
Історія № 17. Мирослав СКОРИК
Мелодія житття великого маестро
«Мелодія» ля-мінор композитора Мирослава Скорика. Скільки слухаєш цей надзвичайний твір, стільки відчуваєш і тугу, і надію, і відчай, і сльози, і нескореність, і силу, і прагнення добра... Тільки великий Митець міг створити таку неймовірну музику, що проходить через серце, дарує крила й торкається кожної грудочки нашої рідної землі. В ній – душа України, її багатостраждальний шлях, пам’ять поколінь волелюбних предків, їх боротьба за свою долю. Прониклива мелодія скрипки начебто розповідає про перипетії української історії: складні, часом трагічні, та попри все – переможні. Без жодного слова Скорик зумів передати велич і силу української нації, її світлу віру в омріяне майбутнє.
Натхненна, піднесена музика геніального композитора Мирослава Скорика вже давно радує слухачів не тільки в Україні. Твори майстра виконуються в США, Канаді, Австралії, Франції, Німеччині, Австрії, Польщі, Чехії, Словаччині, Росії, Грузії, Вірменії, країнах Прибалтики… Поєднуючи в собі яскравий національний колорит і сучасну музичну техніку, вони увійшли до репертуару багатьох українських і зарубіжних виконавців і колективів. Це, зокрема, «Гуцульський триптих» і «Карпатський концерт» для симфонічного оркестру, три фортепіанні та вісім скрипкових концертів, а також концерт для віолончелі з оркестром, сім партит для різних складів, дві сонати для скрипки і фортепіано, численні композиції для фортепіано, скрипки та камерних ансамблів. Про популярність його «Мелодії» ля мінор, яка виконується в різних транскрипціях і вже стала світовим інструментальним шлягером, годі й говорити. Композитор створив низку монументальних творів, серед яких Духовний концерт для змішаного хору а capella і солістів, опера «Мойсей» за однойменною поемою І. Франка, балети «Перехрестя», «Каприси», які йдуть на сцені Національної опери України, балет Дж. Пуччіні – М. Скорика «Повернення Баттерфляй» (Львівський оперний театр імені С.Крушельницької), кантата «Гамалія» на вірші Т. Г. Шевченка для змішаного хору, солістів і симфонічного оркестру. Сам митець часто виступав як диригент оркестру і піаніст із виконанням власних творів.
…Писати музику Мирослав Скорик почав дуже рано – у 6 років. Його абсолютний слух і здібності першою оцінила відома оперна співачка Соломія Крушельницька, яка була рідною сестрою його бабусі. Вона порадила батькам віддати хлопчика до музичної школи. Мирослав вступив до Львівської музичної «десятирічки». У 1947 році родину Скориків репресували і вислали до Сибіру. Але й там майбутній композитор навчався грі на фортепіано (до речі, в учениці Рахманінова - Валентини Канторової), опанував скрипку.
У 1955 році родині Скорика було дозволено повернутися до Львова. Мирослав вступає до Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка, навчається під керівництвом професорів Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. На цей час припадає і захоплення Мирослава джазовою музикою. В 1963 році молодий композитор створив вокально-інструментальний ансамбль «Веселі скрипки», для яких написав ряд пісень у ритмах джазу, танго, блюзу, халі-галі, боссанови, що панували тоді у світі. але були ще маловідомі в Україні. Успіх не забарився. Перший український твіст «Не топчіть конвалій» у ритмі джаз-року та блюз-танго «Намалюй мені ніч» стали справжніми хітами.
Яскравою віхою у творчості Мирослава Скорика була співпраця з культовим режисером Сергієм Параджановим, який саме йому запропонував написати музику до кінофільму «Тіні забутих предків». Чудовий саундтрек до цього легендарного фільму чимало сприяв успіху стрічки. До речі, всесвітньо відома композиція «Мелодія» ля-мінор теж була написана як музика до фільму «Високий перевал» режисера Володимира Денисенка. Взагалі Скорик став автором музики понад 40 художніх фільмів. Цікавою виявилася історія створення опери «Мойсей», яка є одним з найбільш відомих у світі творів Майстра музики. Ще батько Мирослава Скорика дуже хотів, щоб син звернувся до творчості Івана Франка, зокрема до поеми «Мойсей». Проте через заборону радянських властей навіть цитувати твір, довгий час це було неможливо. Тільки через багато років, вже після смерті батька, Мирослав взявся за роботу над оперою. Радість від закінчення великої натхненної праці була затьмарена фактом того, що коштів на постановку опери катастрофічно не вистачало. Тоді у директора Львівського оперного театру виникла ідея звернутися по фінансову допомогу до… Папи Римського Іоана Павла ІІ. Предстоятель Української греко-католицької церкви під час аудієнції у Папи в Римі, подав разом з іншими документами і лист-прохання від львівської опери. І чудо сталося! Іоан Павло ІІ розглянув звернення і ухвалив резолюцію про часткове спонсорування проекту. Через декілька років, приїхавши до Львова, понтифік навіть захотів відвідати Оперу, але через брак часу і стан здоров’я, на жаль, не зміг. Тому Мирослав Скорик і представники театру приїхали до Папи самі. Він запросив їх у папамобіль, поблагословив і подарував пам’ятні медалі із своїм зображення. Так опера «Мойсей» мала честь бути освяченою самим Папою Римським…
Ще один відомий твір великого Маестро – балет «Повернення Баттерфляй», який й досі прикрашає репертуар Львівського театру опери і балету імені Соломії Крушельницької. До речі, ця вистава якраз і присвячена цій великій співачці та розповідає про її творчість та самовіддане служіння сцені. В ній композитор використав фрагменти опери Д.Пуччіні «Мадам Баттерфляй».
Досвідчений і уславлений метр композиції багато часу приділяв викладацькій роботі. В 1963-1966 роках М.Скорик навчав музичної майстерності студентів Львівської консерваторії, а з кінця 1966 і до 1980 р. – Київської. Одним з перших його випускників був Євген Станкович, серед аспірантів – Ігор Карабиць та Ганна Гаврилець. Серед відомих учнів Скорика також композитор Михайло Швед. Тривалий час видатний Майстр давав уроки композиції студентам музичних закладів США та Австралії за кордоном.
Мирослав Скорик був ініціатором і співзасновником багатьох міжнародних музичних фестивалів, серед яких «Музика українського зарубіжжя», «Пам’яті жертв голодомору – композитори України», «Контрасти». Очолював журі міжнародних виконавських конкурсів, фестивалю «Київ Мюзік Фест». З 2011 по 2016 роки він обіймав посаду художнього директора Київської національної опери. У 2006-2010 роках М. Скорик був співголовою Спілки композиторів України. Він є кандидатом мистецтвознавства та Академіком Академії мистецтв України.
Мирослав Скорик. Видатний композитор і музикознавець, лауреат численних премій і нагород. Присвятивши все своє життя музиці, він створив десятки шедеврів, які вже стали класикою сучасного мистецтва. І хоча його твори виконувалися на найпрестижніших світових майданчиках, сам Маестро зізнавався, що найбільшою нагородою вважає виконання його творів вуличними музикантами.
...От і сьогодні на вузенькій вуличці старовинного Львова розташувався невеличкий інструментальний аматорський гурт. Звучить щемлива, прониклива скрипка. Знов і знов вона розповідає, тужить і торжествує у Всесвіті натхненними акордами «Мелодії» ля-мінор. Як невгасима пам’ять про великого Маестро. Як підтвердження життєдайної сили його геніальних творінь і воїстину народного визнання.
В 2008 році Мирослав Скорик був удостоєний найвищого державного звання «Герой України» з врученням ордена Держави.
В 1988 році Мирославу Скорику було присвоєне високе звання народного артиста УРСР, він Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Також він лауреат Державної Премії України імені Тараса Шевченка (1987), кавалер ордена «Знак Пошани», нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеню (1998), ІІ ступеню (2006) та І ступеню (2010).
13 березня 2004 року видатний композитор Мирослав Скорик під час урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2003» був удостоєний високого титулу «Митець року».
Генеральна дирекція загальнонаціональної
програми «Людина року»
