Візит Волкера та санкційний закон: що відбувається на «російському фронті» Вашингтона

Волкер на лінії вогню: «гаряча стадія конфлікту» та летальна зброя для Києва

Призначення Курта Волкера – кадрового розвідника та дипломата – спеціальним представником Держдепу США щодо України зустріли на ура як офіційний Київ, так і друзі нашої країни по всьому світу. З’явилася надія, що людина, яка не має жодних сентиментів щодо загрози, що виходить із Москви, близький соратник Джона Маккейна зможе нарешті розібратися в ситуації та об’єктивно інформувати світові столиці про те, як Кремль розв’язав і підтримує позиційну війну на сході України.

А також не дозволить росіянам водити себе за ніс, що нерідко допускала його вельми далека від україно-російського конфлікту попередниця – помічник Держсекретаря у справах Європи та Євразії Вікторія Нуланд.

Приводи для такого оптимізму були: раніше Волкер неодноразово закликав активно і системно протидіяти російській агресії проти нашої країни, всіляко допомагати Україні, тренувати й оснащувати нашу армію, надати Києву летальну зброю, та й узагалі – зробити для Кремля конфлікт настільки дорогим задоволенням, щоб той сам захотів забратися з української території. Мінські ж домовленості новий спецпредставник назвав «угодами з розділення України».

Були побоювання, що, заступивши на дипломатичну службу, Курт Волкер різко змінить тональність і суть своїх висловлювань – адже ми знаємо безліч прикладів, коли політики, які закликають до жорстких заходів, після отримання високої посади ставали значно «поміркованішими».

На щастя, під час останнього візиту на лінію зіткнення Волкер повністю розвіяв подібні побоювання, вкотре підтвердивши свою репутацію послідовної і принципової людини. Зокрема, спецпредставник заявив, що ситуація на сході України на стадії гарячої війни, а не замороженого конфлікту; поставив знак рівності між ситуацією в Криму і на Донбасі; вкотре (але вже в принципово новому статусі) висловився за надання оборонного озброєння нашій країні.

Ба більше, за словами дипломата, у Вашингтоні активно розглядають питання про постачання Україні такої зброї. Водночас Волкер визнав, що не може сказати, коли таке рішення ухвалять (і чи ухвалять узагалі). А спікер Держдепартаменту Гізер Нойєрт заявила, що Сполучені Штати не ухвалювали рішення про постачання летальної зброї. «Я хочу зазначити – поки ще», – наголосила вона.

Далі шлях Курта Волкера лежить до Парижа, Брюсселя, Відня та Лондона, де спецпредставник Держдепартаменту має намір донести зібрану інформацію до європейських партнерів і обговорити подальші дії.

Хаос в адміністрації Трампа

Утім, жорстка позиція спеціального представника Сполучених Штатів у нинішніх реаліях зовсім не означає жорстку позицію цих самих Сполучених Штатів. Часи, коли Вашингтон говорив одним голосом, канули в Лету від моменту виголошення Дональдом Трампом інавгураційної промови 20 січня цього року. Те, що ми бачимо зараз – тотальний хаос, як у кадровій політиці, так і в системі ухвалення та (тим паче) реалізації ухвалених рішень.

Налаштувавши проти себе добру половину цивілізованого світу і значну кількість власних співвітчизників, розв’язавши абсолютно безперспективну війну з пресою, викликавши різке відторгнення не лише у демократів, а й у великої групи впливових однопартійців, 45-й господар Овального кабінету при цьому не може (або не хоче) дозволити нормально працювати навіть власній адміністрації.

Глава оборонного відомства Джеймс Меттіс досі не може погодити кандидатури власних заступників. Протягом останніх днів спалахнув конфлікт між президентом і генеральним прокурором Джефом Сешнзом: Трамп образився, що Сешнз відмовився брати активну участь у розслідуванні зв’язків команди президента з росіянами (читай вигороджувати самого Трампа).

Найсумніша ситуація, схоже, в Держдепартаменті – крім того, що держсекретар Рекс Тіллерсон не може, подібно до Меттіса, погодити людей на ключові посади, то ще й між Держдепом і людьми Трампа, за твердженням американських ЗМІ, триває справжня позиційна війна.

А ось всередині самого зовнішньополітичного відомства приблизно така ж війна триває між старими кадровими дипломатами і командою самого Тіллерсона. Втім, про «команду» тут навряд чи доречно говорити. На розчарування багатьох, фантастично ефективний глава найбільшої нафтової компанії планети виявився відверто слабким шефом Держдепартаменту.

Зараз у відомстві залишаються незаповненими сотні ключових вакансій, а єдиної концепції зовнішньої політики не існує.

Як наслідок – усередині адміністрації Дональда Трампа є одразу кілька центрів озвучування зовнішньополітичних рішень: сам президент, держсекретар Тіллерсон, представник США в ООН Ніккі Хейлі, міністр оборони Джеймс Меттіс, радник з нацбезпеки Герберт Макмастер артикулюють меседжі, які часто прямо суперечать один одному (і це не кажучи про внутрішню суперечливість заяв самого Трампа). У такій ситуації позиція Курта Волкера ризикує залишитися позицією одного лише Курта Волкера.

Капітолійський пагорб береться за справу: які санкції передбачено для ворогів США

У ситуації фактичного вакууму влади в Білому домі та великої кількості контактів самого президента і членів його команди з Москвою, зовнішньою політикою були змушені зайнятися американські законодавці. Лідери і республіканців, і демократів у обох палатах Конгресу погодили законопроект, що виводить санкції проти РФ на якісно інший рівень.

Красномовна назва нового документа: «Про механізм перегляду (санкцій) Конгресом і про протидію агресії урядів Ірану, Російської Федерації, Північної Кореї та для інших завдань».

Досі ніхто в країнах, що постраждали від російської агресії, і мріяти не міг, щоб у назві закону (!!) Російська Федерація була відділена комою від Ірану та КНДР. При цьому як у самих Сполучених Штатах, так і за їхніми межами, нормативний акт пов’язують передовсім із Москвою. І не даремно: «російська» частина законопроекту виявилася довшою, ніж іранська та корейська разом. Ба більше – саме до російської частини законодавці внесли главу про необхідність протидії міжнародному тероризму та його незаконному фінансуванню.

Законопроект істотно ускладнює для президента скасування будь-яких антиросійських санкцій. Тепер пропозицію про зняття санкцій або їхніх окремих елементів президент подаватиме до Конгресу, де протягом 30 днів парламентарі можуть висловити заперечення, а якщо його підтримають колеги, пом’якшення санкцій буде заблоковано. Отже, будь-які кулуарні домовленості Трампа з Путіним щодо скасування санкцій відтепер просто втрачають сенс.

Цікаво, що такий механізм передбачено лише для антиросійських санкцій: обмеження проти Тегерана або Пхеньяна глава Білого дому може скасовувати самостійно.

Якщо говорити про нові санкції, то найсильнішого удару завдають по російському енергетичному сектору. Зокрема, йдеться про заборону на участь американських компаній і фізичних осіб у великих нафтогазових проектах за участі російського бізнесу, якщо понад 33% акцій у них володіють компанії або особи, що потрапили під санкції.

Передбачено запровадження санкцій щодо тих компаній, які інвестують понад 5 млн доларів на рік у російські трубопроводи; проти інвесторів у російські проекти з видобутку нафти на глибоководному шельфі, сланцевої нафти, нафти у водах Арктики. Окремо прописано обов’язок президента запровадити санкції проти «Газпрому» в тому разі, якщо компанія істотно скоротить постачання газу до країн НАТО, Грузії, Молдови та України.

Також йдеться про додаткові обмеження кредитування російського бізнесу: якщо раніше мікрокредити могли надавати на термін 30 днів, то тепер – не більше ніж 14 днів. Окремо передбачено можливість запровадження санкцій проти держпідприємств РФ, які працюють у металургійній, гірничодобувній галузях і на залізниці. Посилено секторальні санкції щодо фінансового сектора та російської енергетики; додано окремі санкції за кібератаки з РФ.

Окрім санкцій як таких, Конгрес США має на меті «протидіяти російському впливу в Європі та Євразії». Так, у законопроекті йдеться і про медіавійни, і про пропаганду, і про інші інструменти гібридної війни, які за останні роки стали звичними для Кремля. Документ зобов’язує виконавчу владу готувати та подавати на Капітолійський пагорб перелік ЗМІ, які контролює або спонсорує Кремль; а також перелік випадків втручання Москви у вибори в будь-якій країні світу.

Нарешті, законопроект передбачає санкції проти компаній третіх країн, що порушують санкційний режим, а стаття 257 розділу «Про енергетичну безпеку України» прямо передбачає протидію спорудженню обхідного газопроводу «Північний потік-2». Проти цього різко виступили вже європейці. На їхню думку, по-перше, неприпустимо запроваджувати якісь санкції в односторонньому порядку, без консультацій із партнерами. По-друге, неприпустимим є сам принцип запровадження санкцій проти компаній Євросоюзу, які ведуть бізнес із «Газпромом». Дійшли до того, що протидія «Північному потоку» – це, мовляв, удар по енергетичній безпеці ЄС. Хоча енергобезпека була весь час під загрозою саме через надмірну залежність Європи від російських енергоносіїв, а «Північний потік», усупереч запевненням низки німецьких, австрійських, французьких політиків і євробюрократів, жодним чином не диверсифікує шляхи постачання енергоносіїв. Адже постачальник, незважаючи на маршрут, залишається незмінним!

Єдиною країною всередині Євросоюзу, що чітко і виразно виступила на підтримку американських законодавців, виявилася Литва. «Принципова позиція Конгресу США – це серйозний сигнал для Росії», – зазначила лідер цієї країни Даля Грібаускайте.

Голосування в Палаті представників продемонструвало приголомшливу одностайність конгресменів: 419 депутатів проголосували за підтримку закону, лише троє – проти, ще 12 не було в залі або вони не голосували.

«Це рішення демонструє дуже широку двопартійну згоду і в Палаті представників Конгресу, і в Сенаті, що Сполучені Штати повинні посилити санкції», – заявив під час дебатів голова комітету з міжнародних справ конгресмен Ед Ройс. «Адміністрація (Трампа) воліла б здаватися другом Путіна. Але правда полягає в тому, що Путін – не наш союзник», – підтримав його лідер демократів у профільному комітеті Еліот Енгел.

А наступного дня стало відомо, що лідер більшості Палати представників Кевін Маккарті та голова комітету Сенату з міжнародних відносин Коркер домовилися, що законопроект максимально швидко схвалить Верхня палата, після чого він надійде на підпис президенту. Ну, а в Трампа просто не буде іншого виходу, крім підписати запропонований акт: ветування за умов «Рашенгейту», що набирає обертів, буде черговим кроком до політичної прірви. До того ж, враховуючи кількість відданих за законопроект голосів, це буде викликом Конгресу, але викликом марним: обидві палати легко подолають президентське вето.

А ось на практиці законопроект уже діє, навіть не набувши чинності. Незважаючи на обіцянки керівників ключових держав Євросоюзу і всього об’єднання «протистояти американському тиску», німецька влада вже сьогодні відмовилася від 5 проектів, пов’язаних із «Північним потоком».

Максим Вікулов