Проте процеси глобалізації все ж таки не оминули і його. Насамперед утвердитись у статусі найбільшого центру України допомагають низка міст-сателітів. Саме вони з кожним роком дедалі більше змінюють міський простір столиці.
Politeka вирішила з’ясувати, як саме міста-супутники впливають на життя Києва. Зокрема, які ж мери міст створили найкращі умови для своїх виборців, а хто навпаки – відверто пасе задніх. Адже саме від діяльності голів залежить як добробут та комфорт громадян, так і загальний імідж міста.
Отож 10 квітня на сайті Politeka стартувало голосування, мета якого – визначити найгірших мерів сателітів столиці. Визначитись із своїми симпатіями учасники голосування могли до 20 квітня. Оцінювали претендентів за «мінусовою» п’ятибальною шкалою: від найгіршої оцінки -5 до -1.
Так у нас сформувалась загальна картина.
Лідером антирейтингу став Ігор Сапожко – мер Броварів із середнім балом у підсумку -4,8444. Чому ж каміння народного невдоволення полетіло саме в його город – питання доволі цікаве.
Нагадаємо, Сапожко став депутатом Броварської міської ради 26 березня 2006 року, пройшовши за списком ВО «Батьківщина». Уже в 2010 році, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, перейшов у Партію регіонів. Від цієї політсили Ігор Васильович восени того ж року балотувався на посаду міського голови Броварів і став переможцем. Після чого отримав цілковитий контроль над містом.
За підрахунками Броварської народної ради, через будівельні «схеми» мера місто втратило 120 га землі, або близько 275 млн грн. Попри усі корупційні факти, у вересні 2015 року Сапожко висунув свою кандидатуру на посаду міського голови Броварів як самовисуванець. За результатами виборів лишився мером міста.
Згідно з деклараціями про доходи, Сапожко є власником земельної ділянки на 27 тис. кв. м у Кагарлицькому районі. Її мер Броварів придбав в 2013 році лише за 80 тис. грн. А ось його дружина має в своїй власності аж чотири земельні ділянки в Гнідині. Загальна площа цих ділянок становить понад 2 тис. кв м. Окрім цього, у її власності – квартира в Києві на 113 кв. метрів, а також будинок у Гнідині на 168 кв метрів.
Ігор Сапожко: рекет і земельні оборудкиМаючи значну кількість нерухомості, сім’я мера офіційно не володіє жодним авто.
На другому місці народної нелюбові опинився мер Вишневого – Ілля Діков із балом -4,0706. «Вишневе – місто духовності й добра». Саме такі плакати ще й досі можна зустріти на вулицях міста. Наскільки духовним і добрим є його очільник – складно сказати. Якщо опиратись на дані голосування – не дуже.
Діков – уродженець Києва, але все життя мешкає у Вишневому. 13 років прослужив у органах внутрішніх справ України. Є підполковником міліції. У 2011 році переміг на виборах у м. Вишневе, представляючи Партію регіонів. Згідно з даними, опублікованими в його декларації, Діков особисто не володіє нерухомістю, на відміну від своєї дружини, яка має земельну ділянку в Києво-Святошинському районі площею 4 тис. кв. м.
Також удвічі менша земельна ділянка у дружини мера Вишневого є у Васильківському районі. Крім того, вона розпоряджається 50% земельної ділянки в Вишневому площею 103 кв. метра. Є у дружини Дідкова і квартира у Вишневому площею 95 кв. м.
Якщо вірити деклараціям, то Ілля Діков має лише одну машину – “Шевроле” 2008 року випуску. Та й заробив за минулий рік мер лише 118 тис. грн., а його дружина отримала 125 тис. грн. від відчуження нерухомого майна. В готівці Ілля Діков має 720 тис. грн.
Третю позицію зайняв Володимир Карплюк – мер Ірпеня (-4,0746). Він родом із Вінниччини. В 2010 році балотувався в мери Ірпеня за підтримки скандального регіонала-ректора Петра Мельника. З 2012 року – голова політичної партії «Нові обличчя».
26 жовтня 2014 року все ж такий зайняв мерське крісло. Карплюк є власником будівельної компанії “Будрегионинвест”, у портфелі якої – ціла низка житлових комплексів у містах під Києвом. Як зазначає громадський рух “Чесно”, це абсолютний рекорд серед усіх українських політиків і чиновників.
Свої симпатії учасники голосування віддали Павлові Козирєву – меру м. Українка. Його середній бал -2,9254. Часто Українку називають європейським містом. Вочевидь, мешканці з цим здебільшого погоджуються.
Так, із 2007 року в мерії міста діє повний електронний документообіг. Із цього ж року там запрацювала Українська міська варта, прообраз муніципальної поліції. З 2015 року працює програма «Громадський бюджет».
За словами соціолога Андрія Єременка, міста-супутники активно впливають на життя столиці.
По-перше, вони впливають на ринок нерухомості. Адже нерухомість у містах-супутниках має коштувати стільки ж, скільки в Києві, мінус вартість проїзду та втрата часу на добирання до столиці. Це дуже потужний чинник.
Окрім того, в передмісті реально зробити такі собі «міста у містах». У Києві це практично неможливо, бо немає де.
По-друге, ще один потужний чинник впливу – міграція робочої сили. Завдяки містам-супутникам у Києві можуть працювати дуже велика кількість людей. При чому різної категорії – від різноробочих до вузькопрофільних спеціалістів.
Також впливають на транспортні потоки. В п’ятницю ввечері з Києва їхати нереально. Поширена проблема – часто будують будинки, але не розширюють дороги.
Тобто все так чи інакше впирається в інфраструктурне питання. В передмісті будують цілі містечка, але практично немає шкіл, лікарень, дитячих садочків. Відповідно, всі змушені лікуватись та навчатись у Києві. Спробуйте на в’їзді в Ірпінь знайти місце в дитячому садочку. Відповідно, виникає природній конфлікт між мешканцями передмістя та столиці.
Що ж до політичною залежності, то Київ та Київська область мають абсолютно різне підпорядкування. Є, звісно, суто технологічна залежність. У Київ стікається більше ресурсів, оскільки місто за розмірами більше. Це закономірно.
Складно сказати, яке із міст-сателітів є найкращим для життя. Але от проблем у Броварах, наприклад, чимало. Оскільки воно – найбільше за розмірами та найближче до Києва. Там пробки шалені. Відповідно, за інфраструктурні проблеми відповідає міський голова. На нього і летять усі звинувачення. Проте в тих же Броварах значно більше можливостей. Натомість у Василькові чи Ірпіні такої розгалуженої інфраструктури немає.
