У Карабаху претензії до Червоного Хреста стосувалися не лише гуманітарної ефективності, а й політичного ефекту його роботи. Азербайджанська сторона роками ставила під сумнів діяльність місії в Ханкенді, вказуючи на прямі домовленості з невизнаним сепаратистським режимом і нерозкриті механізми взаємодії. Для Баку проблема полягала в тому, що організація, яка мала діяти як нейтральний посередник, фактично працювала всередині середовища, створеного окупацією й підтримуваного проросійськими силами. У такій ситуації гуманітарна присутність починає виглядати не лише як допомога цивільним, а як елемент нормалізації незаконної політичної конструкції.
Про це пишуть Українські новини.
У 2022 році президент України Володимир Зеленський та правозахисники розкритикували ефективність комітету Червоного Хреста. Ключовим тестом для організації стало питання доступу до українських військовополонених (POWs) в Оленівці у липні 2022, де загинули десятки українських полонених. Тоді МКЧХ не потрапив на місце трагедії і не зміг промоніторити умови утримання вʼязнів.
Але в установі не зробили висновків. Навпаки: у 2022 році спробували відкрити офіс МКЧХ у російському Ростові-на-Дону. У Києві це назвали легітимацією депортації українських громадян.
В свою чергу, Міжнародна Федерація ЧХ (IFRC) звинуватила російський Червоний Хрест у тісному зв'язку з Кремлем, підтримці програм на окупованих Москвою територіях Донеччини та Луганщини, а також у зв'язках з табором "Артек" в окупованому Криму.
Сумнівна діяльність МКЧХ і в окупованому до 2023-го Вірменією азербайджанському Карабаху. Баку неодноразово порушував питання правомірності місії Червоного Хреста в м. Ханкенді. Тоді оперативні співробітники МКЧХ укладали прямі угоди з невизнаним сепаратистським режимом у Карабаху, а тексти цих домовленостей не розкривалися Азербайджану, частиною якої, за міжнародним правом, карабахський регіон залишався навіть окупований проросійськими сепаратистами.
Інший епізод: у 2019 співробітники МКЧХ поширили фото з винного фестивалю в Тузі, що виглядало як легалізація економічної діяльності в регіоні, незаконної з погляду міжнародного права.
До осені 2020-го ставки змістилися до військових питань. Коли азербайджанські сили просувалися до м. Фізулі, МКЧХ закликав надати гуманітарний доступ до оточених вірменських військ. Військові аналітики трактували ці запити як інструмент тактичного затягування, це дозволяло відстежувати переміщення військ і зчитувати зміни в діях Азербайджану.
Карабахський випадок показав, наскільки небезпечною може бути нечітка межа між допомогою людям і легітимацією невизнаних структур. Гуманітарна організація може і повинна працювати з цивільними в зоні конфлікту, але не має створювати враження, що сепаратистський режим отримує через неї непряму міжнародну суб’єктність. Там, де йдеться про міжнародно визнану територію держави, прозорість і підзвітність є не формальністю, а умовою довіри.
