Євген Рибчинський: боротьба з “сім’єю Януковича” і вихід з фракції Порошенко

Євген Рибчинський: боротьба з “сім’єю Януковича” і вихід з фракції Порошенко

Зміст:
Біографія
Освіта
Родина
Кар’єра і суспільна діяльність
Декларація
Цитати

Біографія

Євген Юрійович Рибчинський – український політик, громадський діяч, продюсер, видавець і поет. Народився в Києві 21 грудня 1969 року в родині корінних киян. Мати – Олександра Іванівна Рибчинська, заслужений тренер УРСР з художньої гімнастики. Батько – Юрій Євгенович Рибчинський, поет, сценарист і драматург, народний артист України (2000).

Освіта

У 1986 році закінчив подільську загальноосвітню школу № 100. У шкільний період Євген Рибчинський займався в секції боксу, писав вірші, захоплювався акторською майстерністю. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченко в 1991 році.

Родина

Одружений з Юлією Рибчинською. Колишня дружина – Анастасія Рибчинська, разом подружжя прожило 14 років, розлучилися в 2004 році. Батько чотирьох синів. Старшому, Микиті, 28 років, молодшому, Івану – чотири. Весь свій вільний час Євген Рибчинський присвячує рідним дітям. З юнацьких років пише вірші.

Кар’єра і суспільна діяльність

Вже з третього курсу університету влаштувався працювати на Держтелерадіо України. Працював на радіостанції “Молода гвардія” в передачі “Бліц”, пізніше на УР-2 “Промінь” в проекті “Пан або пропав”, першому комерційному шоу в радіоефірі СРСР. Спочатку Євген Рибчинський виступав в ролі радіоведучого, згодом став продюсером шоу, отримавши свій перший досвід на цій ниві.

У 1992 році Євген Рибчинський заснував маркетингову та рекламну компанію “MB Advertising”. У числі клієнтів фігурували Oriflame, Helen Marlen Group, UMC, MTI.

У 1993 році відкрив звукозаписну студію “Музична біржа”. Основною діяльністю компанії стало створення ексклюзивної аудіореклами, в тому числі і для таких компаній, як Coca-Colа. Займалася студія звукозапису і розкручуванням вітчизняних виконавців, таких як Таїсія Повалій та El Кравчук. Автором слів і музики багатьох пісень став Євген Рибчинський.

У 1996 році виступив в ролі організатора акції “Дорога до храму”. Завдяки акції вдалося зібрати достатню кількість коштів для завершення будівництва Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

Серед інших успішних проектів Євгена Рибчинського в музичній індустрії – створення радіопроектів “Наше радіо” в 1997 і “Радіо Ностальгія” в 1999 році. “Радіо Ностальгія” з позивним “Радіо Ностальжі” у свій час займало в топі київських радіостанцій перше місце.

З 2003 року Євген Рибчинський починає активно освоювати новий для себе ринок друкованої медіа-продукції. Він стає співвласником видавничого дому “Вавилон”, де друкують модні журнали “L’Officiel” і “Єва”.

За два роки Євген Рибчинський продає свої частки в інших медіа-проектах, зосередивши увагу виключно на “Єві”. У 2010 році він стає лауреатом всеукраїнської премії “Людина Року”, як видавець кращого жіночого журналу країни.

Рік по тому Євген Рибчинський змушений був закрити журнал і переїхати жити з родиною до Америки. За словами видавця, бізнес намагалися “віджати” люди з родини Януковича. Після цього Євген Рибчинський провів три роки в Новій Англії, присвятивши час творчості. Він записав два авторських альбоми “Навіки, на роки” і “Поки ти не здався, ти непереможний” і створив поетичну збірку “Я – дзеркало”.

Повернутися в Україну Євгена Рибчинського змусили події на Майдані і початок Революції Гідності. Крім матеріальної допомоги учасникам мітингу, Рибчинський займався організаційними процесами, брав участь в чергуваннях в денний і нічний час.

В останній день липня 2014 організував в літньому театрі Маріїнського парку благодійний поетичний вечір «Не треба покірно схіляті голів”. Зібрані під час заходу кошти були перераховані на допомогу постраждалим в зоні АТО. Надалі Євген Рибчинський продовжив активно займатися організацією благодійних акцій на підтримку українських військовослужбовців і мирного населення, що опинилося в зоні конфлікту .

27 листопада 2014 року Євген Рибчинський отримав мандат депутата Верховної Ради VIII скликання. Балотувався в столичному Голосіївському районі на одномандатному виборчому окрузі № 211 як безпартійний. Через рік брав участь у виборах київського градоначальника.

Після обрання депутатом приєднався до фракції партії “Блок Петра Порошенко”. Через рік вийшов зі складу БПП і прилучився до депутатської групи “Воля народу”. Свій вихід Євген Рибчинський мотивував невідповідністю власних поглядів і поглядів чинного президента на способи розвитку вільної незалежної держави в Україні.

У квітні 2017 року Євген Рибчинський увійшов до міжфракційного депутатського об’єднання “Київщина”.

Заступник голови Комітету Верховної Ради у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції і людей з інвалідністю. Член депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв’язків з Королівством Норвегія, республікою Перу, державою Ізраїль і Сполученими Штатами Америки.

Брав активну участь в розробці законопроекту про квоту на українські пісні в теле- і радіоефірі. Співавтор законопроекту №5670 “Про мову”, який передбачає обов’язковість державної мови в медіа, системі освіти і сфері послуг. За час своєї поточної каденції 14 разів виступав з трибуни ВРУ, став ініціатором 31 законопроекту, не рахуючи внесення змін до існуючих нормативних актів.

Декларація

Євгену Рибчинському належать земельні ділянки в селі Красне Перше Обухівського району Київської області придбані в 2005-2006 роках за 58,6 тис. гривень. Земельна ділянка в селі Бирюки Рокитнянського району Київської області площею 43,4 сотки з житловим будинком загальною площею 40 кв. м., куплені в 2006 році за 1 тис. і 6 тис. гривень відповідно.

У власності Євгена Рибчинського знаходиться квартира в Києві загальною площею 92,8 кв. м, де проживають батьки депутата. У селі Красне Перше знаходиться недобудований житловий будинок.

З нематеріальних активів Євген Рибчинський володіє авторськими правами на вірші, тексти пісень, пісні та відеокліпи, знаки товарів і послуг, створені ним в 1995-2016 роках.

Цитати

Про вихід з БПП і ставлення до правлячої влади

Я подав заяву саме першим – в лютому 2015 року. Задовольнили тільки восени. Якщо влада не виправдала моїх сподівань, то як може задовольнити українців? Всі обіцянки були забуті вже на наступний день після результатів виборів. Потім тільки надходили повідомлення на стільниковий щодо того, за який закон голосувати «плюс» і «мінус». Законодавчий орган перетворили в кишеньковий, мов свиня-скарбничка. Кидаєш туди гроші, розбиваєш і знову по колу. Цей, попередній і до цього парламенти – та ж ситуація. Тільки конверти припинили носити. На дворі XXI століття – діють зовсім інші механізми надання послуг, обмін різними вигодами.

Про правду як фундаменті нової України

Треба очистити суспільство від усіх тих, хто розікрав державу. Це мають бути швидкі і жорстокі процеси. І покарання має бути сильним і таким же швидким. Щоб далі навіть не було думки красти. За брехню потрібно теж карати. Правда повинна стати основою життя в Україні. А брехня звучить постійно. Якщо ми хочемо мати хоч якийсь напрямок до поліпшення – повинні не брехати самі собі і людям.

Про ставлення до агресора

Сама Московія існує не так довго, а Росія ще менше – з 1721 року. До цього це була Московська Тартарія, або Московський улус, в складі Орди Великої з центром в Каракорумі. Московські так звані царі платили данину і кланялися в пуп Узбек-ханові, який двічі захоплював Москву. Яка, власне, взагалі самопроголошена.

Про псевдопатріотів

Є патріоти, які заради Батьківщини ризикують своїм життям, а є «патріоти», які на цих життях цинічно паразитують. Є волонтери, які останнє з будинку винесли, щоб допомогти армії, а є «волонтери», які не один автомобіль поміняли, отримуючи гуманітарну допомогу. Є ті, кому для своєї українськості не потрібні вишиванки і оунівські вітання, а є ті, хто і в вишиванках залишається ворогами українського народу. Життя – як шахи. Фігури одні й ті ж, але одні білі, а інші чорні. До смутку, печалі, до мотороші.

матеріали рубрики
Матвійчук Едуард Леонідович: “захисник” російської мови, який безграмотно пише російською Досьє
Матвійчук Едуард Леонідович: “захисник” російської мови, який безграмотно пише російською
Бондаренко Дмитро Сергійович: досьє, компромат, декларація Досьє
Бондаренко Дмитро Сергійович: досьє, компромат, декларація
Соболєв Єгор Вікторович: скандальний журналіст, “люстратор за викликом”, нардеп і любитель побитися Досьє
Соболєв Єгор Вікторович: скандальний журналіст, “люстратор за викликом”, нардеп і любитель побитися
Артур Палатный: біографія і досьє Досьє
Артур Палатный: біографія і досьє
Овраменко Олена Вікторівна: досьє на депутата Київради і власницю “примарних” ресторанів Досьє
Овраменко Олена Вікторівна: досьє на депутата Київради і власницю “примарних” ресторанів
Ноздря Вадим Ігорович: досьє на депутата Київради і “тіньового професіонала” бізнесу Досьє
Ноздря Вадим Ігорович: досьє на депутата Київради і “тіньового професіонала” бізнесу
Никорак Ірина Петрівна: «людина» Присяжнюка і «любителька» китайських грошей Досьє
Никорак Ірина Петрівна: «людина» Присяжнюка і «любителька» китайських грошей
Меліхова Тетяна Іванівна: депутат Київради, “людина” Мокроусова і фракційний “бунтар” Досьє
Меліхова Тетяна Іванівна: депутат Київради, “людина” Мокроусова і фракційний “бунтар”
Ставніцер Андрій Олексійович: український бізнесмен із західним підходом Досьє
Ставніцер Андрій Олексійович: український бізнесмен із західним підходом
Манойленко Наталія Вікторівна: досьє на депутатку, яка зі скандалом “реанімувала” фракцію «Самопоміч» Досьє
Манойленко Наталія Вікторівна: досьє на депутатку, яка зі скандалом “реанімувала” фракцію «Самопоміч»
Маляревич Олесь Вікторович: досьє на “піар-майстра” і депутата Київради, який “підставив” дітей під час катастрофи Досьє
Маляревич Олесь Вікторович: досьє на “піар-майстра” і депутата Київради, який “підставив” дітей під час катастрофи
Левін Володимир Ілліч: найбагатший депутат Київради, володар мільйонів при нульових доходи Досьє
Левін Володимир Ілліч: найбагатший депутат Київради, володар мільйонів при нульових доходи