Анатолій Гриценко: лектор Гарварда і «вбивця» Путіна

Анатолій Гриценко: лектор Гарварда і «вбивця» Путіна

Анатолій Гриценко півжиття віддав службі в збройних силах. Екс-міністр оборони, який займав пост майже чотири роки. Військовий фахівець і аналітик, який почав реформу і відхід від радянських принципів української армії. Хто він насправді такий і які гріхи водяться за рейтинговим кандидатом в президенти?

Біографія

Анатолій Степанович Гриценко народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району на Черкащині. Через три роки його сім’я перебралася в Ватутіне. Там зараз проживає мати Гриценко.

Ще з часів авіаційного Анатолій Гриценко захоплюється грою в футбол, шахи. У курсантські роки був відмінним бігуном-стаєром. Любить вибратися на природу порибалити, посмажити шашлики. Завзятий курець і преферансист.

Родина

Батько – Степан Дем’янович (1927 – 16 лютого 2013). Був призваний в сімнадцять років, брав участь у Другій світовій. Служив сапером, потім танкістом, шість з половиною років віддав армії. Мати – Ганна Тихонівна (1936), працювала на будівництві, вийшла на пенсію. Брат Віталій (1964) – льотчик військової авіації, майор запасу.

Одружився в перший раз на четвертому курсі авіаційного, дружина (до 2002) – Людмила Михайлівна. Двоє дітей від першого шлюбу: Олексій (1979) і Світлана (1982). Друга дружина (з 2003) – Юлія Володимирівна Мостова (1968), журналістка, співзасновник і головний редактор «Дзеркала тижня». Дочка від другого шлюбу – Ганна (2004). Пасинок Анатолія Гриценка – син Мостової, Гліб Разумков (1998).

Освіта і армія

При СРСР юний Анатолій був зразковим піонером і комсомольцем. Шкільне навчання давалося йому легко, у вільний час він багато читав, переважно художню літературу. Згодом запійне читання викликало проблеми із зором.

У дитинстві мріяв піти по стопах батька: спершу хотів стати машиністом, потім – гірським рятувальником, коли Степан Гриценко змінив професію. Але після восьмого класу вирішив вступати до Київського суворівського військового училища, чим шокував батьків. Однак Анатолію в його виборі не перешкоджали.

У 1972 році він вступив до КСВУ, набравши найвищий бал серед 2700 конкурсантів. За два роки закінчив його з золотою медаллю.

В училищі Анатолій Гриценко отримав спортивний розряд з легкої атлетики та стрільби з автомата. Згодом знання успішно застосував на практиці: вже на посаді міністра оборони на міжнародній виставці в Абу-Дабі на прохання представника розробника зброї протестував новий пістолет. З першого підходу до мішені вибив чотири дев’ятки і чотири десятки.

Поступив після КСВУ в Київське вище військове авіаційне інженерне училище. Анатолій Гриценко закінчив його, як і Суворівське, з відзнакою – в 1979.

Після проходження військової служби в червні 1979 – листопаді 1981, повернувся в авіаційне училище на ад’юнктуру (військовий аналог аспірантури). Успішно захистив в 1984 дисертацію достроково, наступні вісім років викладав тут.

Вів технічні дисципліни. Не боявся ставити двійки на іспиті синам високопоставлених батьків – замполітів або замнач училища.

Закінчив курси Військового інституту іноземних мов американського МО в 1993, Академії ВПС США в 1994 – першим серед українських офіцерів.

У 1995 Анатолій Гриценко проходив стажування в Академії ЗСУ.

У період з 1997 по 1999 роки став главою окремого підрозділу в складі РНБО України. Аналітична служба була створена тодішнім заступником голови секретаря РНБО за рекомендацією Гриценко.

Після 27 років служби був звільнений в запас в чині полковника в грудні 1999.

Виступав з авторської лекцією в Гарвардському університеті, опублікував ряд монографій в Україні і за кордоном. За авторством Гриценко вийшло понад сто наукових робіт.

Кар’єра в політиці

Перші кроки в політиці зробив ще під час викладацької діяльності в авіаційному. Очолювана Гриценком парторганізація кафедри першою серед всіх військових структур в УРСР відмовилася виплачувати членські внески в ЦК.

У червні 2004 року приєднався до виборчого штабу Віктора Ющенка, який претендував на президентський пост. Працював на інформаційно-аналітичному напрямі. Команда на чолі з Гриценком в екстреному порядку за два дні розробила передвиборчу програму Ющенка. Майбутній президент України трохи її доповнив – вийшли «10 кроків назустріч людям».

4 лютого 2005 року Анатолію Гриценко була довірена посада міністра оборони України, яку він обіймав до 18 грудня 2008.

Гриценко прийшов на посаду в чині полковника і за чотири роки без малого не «підвищив себе». Став першим міністром, який почав оплачувати використання службового транспорту.

Протягом виконання своїх обов’язків на посаді міністра, Гриценко неодноразово піддавався нападкам з боку політичних опонентів. Йому інкримінували нецільову витрату коштів, виділених на МО, неефективність в боротьбі з корупцією та порушеннями в армії.

У відповідь Гриценко в жовтні 2006 року викликав «на дуель» генерального прокурора Олександра Медведька – запропонувавши взяти участь в спільних дебатах в прямому ефірі. Медведько виклик проігнорував.

У грудні 2008 Гриценко очолив новостворену Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція». З цією політсилою він брав участь в президентських виборах 2010 року, на яких набрав 1,2%. На наступних виборах глави держави результат Гриценко помітно поліпшив – до 5,48%, ставши четвертим згідно уподобань виборців.

«Громадянська позиція» брала участь у виборах в Раду 2012 року. Політсила увійшла до складу об’єднаної опозиції, ядром якої виступила найбільша фракція «Батьківщина». Гриценко в списку значився під номером три, перші два – Юлія Тимошенко (не допущена до участі у виборах) і Яценюк. На початку 2014 року вийшов зі складу фракції через конфлікт з Арсенієм Яценюком.

Під час Євромайдану Анатолій Гриценко ратував за застосування мітингувальниками мисливської вогнепальної зброї з метою самозахисту.

На виборах 2014 року в Верховну Раду «Громадянська позиція» отримала 3,10% голосів виборців і не пройшла до парламенту, не подолавши бар’єр у 5%.

Президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова протягом останніх майже 20 років.

Лідер «Громадянської позиції» прийняв рішення брати участь у виборах президента України в 2019 році. 11 січня 2019 року партійці на XIII з’їзді політсили висунули Анатолія Гриценка кандидатом на найвищу державну посаду. 15 січня ЦВК зареєструвала його кандидатом і видала посвідчення під № 7.

Анатолій Гриценко заявив, що його виборча кампанія буде чесною і відкритою, а команда буде жорстко припиняти будь-які порушення. Анатолій Степанович зобов’язується йти в президенти тільки на один термін і за цей час реалізувати всі пункти своєї програми.

Уже в середині січня штаб Гриценко виявив порушення з боку Центральної виборчої комісії: з виборчих списків не виключені померлі, а кандидатам в президенти перешкоджають в ознайомленні зі списками.

Компромат і чутки

У школі з самого першого класу хлопчика називали «Анатолій Степанович». Але не через надмірну повагу – разом з ним вчився його тезка, теж Анатолій Гриценко.

Під час навчання в Суворівському училищі порушив наказ офіцера. Після завершення занять зі стрілецької підготовки разом з однокашниками продовжував практикуватися, хоча комвзвода наказав Анатолію заняття завершити за графіком і здати зброю. За непослух позбувся звільнення, але своїх не видав.

Анатолій з дитинства відрізнявся впертістю. За багато років після училища, вже на посаді міністра оборони, Гриценко не виконував деякі вказівки президента Ющенка – які могли б порушити обороноздатність держави.

Гриценко просив Ющенко не нагороджувати його державними нагородами з нагоди п’ятдесятиріччя – через їх знецінення деякими персонами зі списку нагороджених. В результаті отримав іменний пістолет.

За Гриценко водиться грішок – він любить довше поспати. За його власними словами, «якби не дзвонив будильник, здається, спав би до півдня».

Згідно з чутками, дружина Гриценко, Юлія Мостова, має серйозний вплив на свого чоловіка. Вона жваво цікавиться внутрішньою політикою і міжнародними відносинами в форматі Україна – США – Росія. Анатолій Гриценко – беззмінний президент Українського центру економічних і політичних досліджень з грудня 1999 року. Через рік, у жовтні 2000, Центру присвоєно ім’я Олександра Разумкова (пом. 1999) – колишнього чоловіка Юлії Мостової і колишнього начальника Гриценко, з яким Анатолій Степанович познайомився в 1995 році.

Анатолій Гриценко відрізняється своїми різкими висловлюваннями, зокрема, антиросійського характеру.

Так, 27 червня 2014 року, в розпал конфлікту на сході України, в прямому ефірі «Шустер Live» виступив з пропозицією фізичного усунення Володимира Путіна. 3 липня 2017, після серії вибухів машин з українськими силовиками зазначив, що «на кожен підірваний автомобіль в Києві або Маріуполі повинні припадати по дві підірвані машини в Москві або Таганрозі». Вважає Росію ворожою державою. У самій РФ проти Гриценка за подібні слова завели кримінальну справу за «публічні заклики до здійснення терористичної діяльності».

Декларація

Згідно з декларацією, поданою до ЦВК за 2017 рік, Анатолій Гриценко заробив майже 155 000 гривень. З них 14 885 грн склала заробітна плата за місцем роботи – доцентом кафедри політології Києво-Могилянської академії. Пенсії, з урахуванням регалій і вислуги років, Гриценко отримав в розмірі 139 620 гривень. Заробітна плата дружини за основним місцем роботи склала в 2017 році 374 615 грн.

Дружина Юлія Мостова володіє двома земельними ділянками, площа яких нараховує 360 кв. м і 5 829 кв. м в місті Українка Київської області та приватним будинком на даній території на 347,4 кв. м. У Києві Гриценку та родині (синові, дочці, дружині) належать чотири квартири: 56,2, 80,2, 32,9 і 110,3 кв. м.

З транспортних засобів Гриценко належать машина «Вольво» 2013 року випуску і водний мотоцикл «Ямаха» 2006. На кількох банківських рахунках у Анатолія Гриценка депозити в розмірі 134 426 доларів США і 29 гривень.

У готівці у кандидата в президенти зафіксовано 36 000 доларів і 120 000 гривен.

матеріали рубрики
Стариченко Микола Анатолійович: екс-регіонал і соратник Ляшко, який влаштував “переворот” влади Досьє
Стариченко Микола Анатолійович: екс-регіонал і соратник Ляшко, який влаштував “переворот” влади
Пантелєєв Петро Олександрович: зам Кличко, “людина” Пилипишина і “куратор” ЖКГ в Києві Досьє
Пантелєєв Петро Олександрович: зам Кличко, “людина” Пилипишина і “куратор” ЖКГ в Києві
Пригунов Гліб Олександрович: глава Дніпропетровської облради, який перетворив історію на бізнес і повторив “подвиг” Зеленського Досьє
Пригунов Гліб Олександрович: глава Дніпропетровської облради, який перетворив історію на бізнес і повторив “подвиг” Зеленського
Пукшин Ігор Гелярович: “покровитель” Богдана і “смотрящий” за СБУ, що заплутав слідство Досьє
Пукшин Ігор Гелярович: “покровитель” Богдана і “смотрящий” за СБУ, що заплутав слідство
Киричук Олександр Олексійович: “прихватизатор” і голова Волинської ОДА, якого судили за п’яну їзду Досьє
Киричук Олександр Олексійович: “прихватизатор” і голова Волинської ОДА, якого судили за п’яну їзду
Бунечко Віталій Іванович: прихильник російського бізнесу в Україні, фігурант ряду корупційних скандалів і тендерних “схем” Досьє
Бунечко Віталій Іванович: прихильник російського бізнесу в Україні, фігурант ряду корупційних скандалів і тендерних “схем”
Литвиненко Олександр Валерійович: “людина” Льовочкіна і зам Турчинова, підготовлений ФСБ Досьє
Литвиненко Олександр Валерійович: “людина” Льовочкіна і зам Турчинова, підготовлений ФСБ
Кириленко Павло Олександрович: брат бойовика і новий губернатор Донеччини, «прогулянка» якого закінчилася трагедією для бійців АТО Досьє
Кириленко Павло Олександрович: брат бойовика і новий губернатор Донеччини, «прогулянка» якого закінчилася трагедією для бійців АТО
Олійник Анатолій Дмитрович: “ватажок тітушок” і топ-чиновник, який “кришує” соратників Януковича Досьє
Олійник Анатолій Дмитрович: “ватажок тітушок” і топ-чиновник, який “кришує” соратників Януковича
Андрейчик Андрій Олександрович: “колега Зеленського” і потенційний губернатор, якого підозрюють у зв’язках з сепаратистами Досьє
Андрейчик Андрій Олександрович: “колега Зеленського” і потенційний губернатор, якого підозрюють у зв’язках з сепаратистами
Пустовіт Григорій Олександрович: голова Луцька, прихильник платної освіти та брат звинуваченого у хабарництві Досьє
Пустовіт Григорій Олександрович: голова Луцька, прихильник платної освіти та брат звинуваченого у хабарництві
Бондаренко Ігор Самойлович: безробітний бізнесмен, який поскандалив з «нахабною» Фреймут і став губернатором Закарпаття Досьє
Бондаренко Ігор Самойлович: безробітний бізнесмен, який поскандалив з «нахабною» Фреймут і став губернатором Закарпаття