Чиновники говорять, що багато українців хочуть, щоб після смерті їх тіла були кремовані, але з цим процесом виникають великі проблеми

Торік в Києві 61% померлих кремували згідно з їх заповітом. Такі цифри в ефірі одного із українських телеканалів навела начальник відділу комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку Ольга Божко.

Так чиновниця намагалася виправдати суперечливий законопроект Кабміну стосовно зміни системи поховань в Україні.

Божко зізналася, що у багатьох українських містах катастрофічно не вистачає місць для поховання.

Вона зазначила, що в столиці 28 кладовищ офіційно мають статус закритих, тобто поховати людину там можна лише за умови, якщо на кладовищі раніше був похований її близький родич.

При цьому вона зазначила, що нібито більше половини жителів Києва зараз добровільно погоджуються на кремацію і з кожним роком ця цифра збільшується.

“Виявилось, що ментально українці вже більш схиляються до кремації і ця тенденція з кожним роком зростає”, – заявила чиновниця.

Водночас вона зауважила, що дана тенденція стосується великих міст, а не малих населених пунктів. Божко припустила, що це пов’язано з тим, що в Україні є лише три крематорії – в Києві, Харкові та Одесі.

“Є дуже багато людей у Дніпрі, Запоріжжі, які хочуть бути поховані шляхом кремації, але у них немає такої можливості, бо немає крематоріїв. Чому їх немає? Бо за законодавтвом вони можуть бути лише комунальної власності, тобто за кошти місцевих бюджетів, які не мають таких коштів”, – стверждує чиновниця.

Вона також зазначила, що в Києві вже не вистачає одного крематорію, тому виникла гостра потреба побудувати ще один. За словами Божко, він має бути приватним, адже це звична практика для всього світу.

Нагадаємо, стало відомо про особливості біозахоронень, які пропонує в Україні новий законопроект.

Як каже начальник відділу комунального обслуговування Управління благоустрою територій та комунального розвитку Мінрегіону Ольга Божко, це та ж кремація тіла покійного, але з двома особливостями.

“Прах поміщають в капсулу з натурального матеріалу, який швидко розкладається. Це може бути торф’яна, целюлозна або інша природна основа. Разом з прахом закладається насіння рослини. Урна поміщається в землю і вже через кілька місяців можуть з’явитися перші паростки. Людина за життя може заповісти, яким деревом, кущем, багаторічною квіткою вона хоче стати після смерті. Або родичі підберуть рослину, яка відображає сутність покійного”, – пояснила вона.

Джерело: Politeka