У художній літературі письменники часто використовують такий прийом як «промовисте прізвище». Персонаж отримує рівно те прізвище, яке в точності описує його основну рису. Втім, реальність примітна тим, що іноді перевершує фантазію найвидатнішого автора, а персонажі, яких ми зустрічаємо в житті – дадуть фору будь-яким літературним героям
От скажіть, що об’єднує практично всіх українських чиновників? Правильно – жага грошей. Жага великих грошей. І швидше, швидше! Сів у крісло, розпиляв, сів у крісло вище. Універсальний рецепт виживання в системі української влади. І чим швидше будеш пиляти – тим стрімкіше буде кар’єрний ріст, пише «Реальна Україна».
Саме тому, якби в Україні не було чиновника з прізвищем Скоробагач, то його просто необхідно було б придумати. Але вигадувати нічого і нікого не потрібно. Адже заступник голови Харківської облради Володимир Скоробагач – це найбільш типовий український чиновник, з тим самим «промовистим прізвищем», яке максимально точно передає основну рису його характеру – нестримне прагнення до швидкого збагачення.
Життєвий шлях Володимира Скоробагача – дуже типовий для сучасного українського чиновника. Тут не буде історії ні про Гарвард, ні про Оксфорд, ні навіть про Університет імені Шевченка. Машинобудівний технікум, кооперативи, «лихі дев’яності», білі плями в біографії. Ну а потім – все чудесним чином відразу налагодилося. Вищу юридичну освіту, керівні посади в респектабельних компаніях, 2 каденції в Харківській міськраді, керівництво депутатською групою «Молоді регіони», здобуття ступеня магістра державного управління і кандидата юридичних наук. Одним словом, немає жодної підстави вірити тим злим язикам, які стверджують, що Володимир Скоробагач «піднявся» на контрабанді та пов’язаних з нею митних схемах, будучи тіньовим «касиром» Віталія Хомутинніка.
Що примітно, тісні зв’язки з видатним екс-регіоналом Хомутинніком, ніяк не завадили Володимиру Скоробагачу продовжити своє політичне і кар’єрне просування після Революції Гідності. Мандат депутата міської ради він змінив на крісло заступника голови іншої ради – вже обласної. До того ж, йому вдалося очолити одну з найбільш численних і впливових фракцій обласної ради – «Відродження».
Статус є. Повноваження є. Що залишається? Правильно – конвертувати все це в гроші. Великі гроші. Благо, децентралізація і збільшення бюджетів на місцях створюють для цього всі необхідні передумови. Зосередитися Володимир Скоробагач вирішив на двох найважливіших, і одночасно «ресурсних» сферах – охороні здоров’я та освіті.
У вересні 2016 року Володимира Скоробагач домагається створення нового комунального підприємства «Фармація», яке об’єднало в собі 10 існувавших раніше аптечних підприємств. Тож не дивно, що директором підприємства стає людина з орбіти впливу заступник голови облради.
В освітній сфері Володимир Скоробагач лобіює інтереси ряду комерційних структур. Не дарма саме ці фірми отримують просто колосальні, на десятки мільйонів гривень, обсяги замовлень від освітніх установ по всій Харківській області.
Безумовно, активне просування власних бізнес-інтересів було б неможливим без тісної взаємодії Володимира Скоробагача з представниками виконавчої влади. Адже обласна рада виділяє гроші, призначає керівників комунальних підприємств, має на них прямий вплив, але система кругової поруки і вседозволеності не працюватиме без участі в ній чиновників обладміністрації. І тут Володимиру Скоробагачу пощастило знайти собі надійного партнера і вірного соратника. Йдеться про Михайла Черняка, заступника Голови Харківської обласної адміністрації, який курує якраз сферу охорони здоров’я.
У Харкові вже ні для кого не є секретом, що Михайло Черняк і Володимир Скоробагач спільно взяли під контроль практично всі ключові теми і «потоки» в охороні здоров’я області: від проведення багатомільйонних закупівель нового медичного обладнання до розміщення на території лікарень аптек та інших торгових точок. Як говорить стара народна мудрість: «Кожна крихта в долоньку!». Так і у наших героїв. Жодне питання в сфері охорони здоров’я не повинне залишитися поза зоною особливо пильної уваги.
Дивно, що Михайло Черняк очевидно не особливо переживає з того приводу, що зароблена їм за короткий термін репутація корупціонера може нашкодити його кар’єрному просуванню. Можливо це пов’язано з тим, що сам чиновник уже давно негласно набагато ближче до політичної команди Хомутинніка – Кернеса, а не команди губернатора Юлії Світличної, членом якої він зараз все ще формально є. Мабуть, Володимир Скоробагач володіє якимсь особливим даром переконання. Або ж це просто магія його прізвища….
Скоро… Багатим… Казково багатим… Ну хіба не про це мріють всі українські чиновники???
