Про допит Саакашвілі

Справу Міхеїла Саакашвілі політизує не лише Генеральна прокуратура, а й сам Саакашвілі додає їй 100% політичного присмаку. Очевидно, що у нього з’явилася юридична команда захисту, яка почала його консультувати. Він прибув до Генеральної прокуратури, але до допиту не дійшло, бо зробив низку політичних заяв: насамперед, що сьогоднішня Генпрокуратура дуже схожа на попередню, називаючи прізвища колишніх генеральних прокурорів.

Із другого боку, для мене абсолютно очевидно, що юридична команда Саакашвілі скористалася правовою невизначеністю, яка є в Кримінально-процесуальному кодексі після внесення до нього останніх змін. Парламент так і не спромігся вирішити питання щодо розподілу сфери повноважень між Прокуратурою, НАБУ, Службою безпеки України. Відповідну компетенцію, за власним наказом генерального прокурора, має він сам. Наскільки відомо зі ЗМІ, відповідне досудове провадження щодо Міхеїла Саакашвілі веде СБУ. Його запросили на допит до Генпрокуратури. Не виключаю, що з ним мав розмовляти прокурор, який наглядає за слідством. Це все за лаштунками. Саакашвілі некоректно й зневажливо  поводився зі слідчим. Політичні заяви можна робити, але дотримуючись правових механізмів. Вони відмовилися від будь-яких пояснень.

Якщо Саакашвілі зловживатиме правом, то слідчий має в своєму розпорядженні арсенал можливостей усе ж таки запросити на відповідний допит під приводом.

Юрій Луценко, який очолює без юридичної освіти Генеральну прокуратуру, мав мати на увазі, з ким має справу. Справа резонансна, зокрема зовнішньо – йдеться ж про президента Грузії. В Україні його розглядають як особу без громадянства, він досі не звернувся за поновленням статусу. До Саакашвілі можна по-різному ставитися, але це знаний  у Європі політик. Генпрокуратура, Служба безпеки мають мати належні докази у цій справі. Судовий процес щодо обрання запобіжного заходу для Міхеїла Саакашвілі не був переконливим. Ухвала судді Лариси Цокол, яка розглядала цю справу, була очікуваною. Подано апеляцію. Повного тексту рішення у справі щодо обрання запобіжного заходу ще не оприлюднено.

Про відповідальність та громадянство Саакашвілі

На сьогодні справа Саакашвілі має більше проблем, ніж переконливих доказів із боку обвинувачення. Під час щонедільної ходи відбулося масове порушення правопорядку, примусове захоплення будівель у центрі Києва, йдеться про Жовтневий палац.

Саакашвілі сказав, що це провокатори. Втім, він говорить дуже багато. Мене здивувала його заява, коли він перетнув у незаконний спосіб український кордон, що нічого не порушив. Це люди перенесли його через кордон. Потім у Києві він практично втік із-під варти за допомогою людей. Його витягли з машини, і знову – нічого не порушував. Тепер мітинг, який він організовував, під час якого відбулися масові заворушення, нанесення тілесних ушкоджень правоохоронцям тощо. Саакашвілі знову заявляє, що не несе персональної відповідальності. Це пахне жуванням краватки. З цим мають розібратися правоохоронні органи.

Віталій Купрій про злочин генпрокурора та імпічмент президента

Саакашвілі неправомірно отримав українське громадянство, неправомірно його і втратив. Він вважає, що отримав громадянство в конституційний спосіб, а позбавлений неправомірно. Президент Грузії має показувати приклад громадянам України, давно мав звернутися до суду за захистом порушеного права. Він обрав для свого захисту не механізм верховенства права, а політику. Це неприйнятна поведінка.

Наше суспільство настільки несвідоме і необізнане, що не дає оцінку політичним гастролерам, які сьогодні створюють таку атмосферу. Так, є привід для незадоволення. Саакашвілі не скористався у встановлений термін правовим механізмом. Він повинен одразу казати людям, що не має права обиратися в Україні.

Фактично, наша влада не має жодної підтримки людей. Рівень недовіри сягає більш ніж 80%. За таких умов вона абсолютно втрачає право на примус. Сьогодні ми маємо дуже складну тенденцію, яка пов’язана з тим, що в правоохоронній сфері у нас замість правопорядку панує хаос.

Друга тенденція – держава знижує рівень гарантування правопорядку для громадян. На тлі перших двох тенденцій бачимо, що багато хто з політиків зловживає правом на мирні зібрання. Закликаючи людей до висловлення позиції, організатори акцій мають розуміти ступінь своєї відповідальності, насамперед перед людьми, які вийшли.