Що робити з українськими громадянами, які мають паспорти інших країн, як вирішувати це питання в Криму і на Донбасі та чим подібна ситуація може загрожувати безпеці країни, розповів гість Politeka Online Кирило Сазонов, політолог.
Про внесений Порошенком законопроект про перегляд правил надання українського громадянства
З одного боку, законопроект не просто терміновий, він був терміновим 4 роки тому. Тобто країна, яка веде війну, повинна мати механізми позбавлення громадянства тих, хто її зрадив. Тим паче країна, яка веде війну не десь в Африці, Азії, Афганістані, а країна, у якої війна на своїй території, що зазнала збройної агресії, і частина людей перейшли на бік агресора. Те, що подав президент – неймовірно сире, воно не відображає навіть половини реальних проблем.
Почнемо з того, що механізм позбавлення громадянства нам справді дуже потрібен, простий і ефективний. Бо зараз у нас дуже умовно громадянство іншої держави може стати причиною позбавлення. У нас олігархи показують по три паспорти в руки. Якщо президент хоче вирішувати щось із тими, хто ходив на вибори в Криму, то це, скажімо так, третя черга, є значно цікавіші люди. Тобто люди, які зі зброєю в руках, скажімо, на тому ж Донбасі – вихідці з донецького регіону, траплялися люди з Вінницької, Черкаської областей – перейшли на бік ворога, воювали проти української армії або проти мирних жителів. Зрозуміло, що їх чекає, найімовірніше, в’язниця. Але що буде з громадянством? Я не відчуваю, що ми громадяни однієї держави, мені здається, вони хотіли принаймні не бути громадянами України.
Про притягнення позбавлених українського громадянства до кримінальної відповідальності в Україні
“ЛНР” і “ДНР” скоро не буде, тому там не можна буде відбувати покарання. Поки люди там, вони недоступні для нашого правосуддя. Є інше питання – люди, які займалися організацією окупаційної адміністрації та працюють у Донецьку, Луганську і в Криму. Є люди, які організовували не лише вибори і проведення виборів, а й проведення так званих фейкових референдумів і в Донецьку, і в Луганську, і в області, і в Криму. Таких людей дуже багато. Якщо президент хоче позбавити громадянства тих, хто брав участь в організації виборів у Криму і голосував на них, то це, в принципі, логічно.
Люди організовують вибори для Росії, ходять на вибори як громадяни Росії – отже, вони почуваються громадянами Росії.
Вітер у спину, як то кажуть, баласт не потрібен. Громадянами України нехай залишаються ті, хто хоче бути громадянином України і це цінує. Але давайте потренуємося спершу, як то кажуть, на кішках. Коли повернеться Крим і нам доведеться мати справу з цими людьми – питання відкладено у часі. Але у нас зараз у Дебальцевому, Покровську, Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці, тобто у звільнених Україною містах, селищах і селах Донецької області, є люди, які не просто брали участь у референдумах, а й займалися його організацією. Вони в кращому разі отримали умовні терміни.
Деякі, ви не повірите, працюють в органах державної влади зараз, у місцевих адміністраціях та меріях, деякі – мери, деякі – начальники міських управлінь освіти. Які скакали разом із цим бородатим козаком по сцені, а тепер вони знову займаються тим, що вчать наших дітей і курирують вчителів, які вчать наших дітей. Що ми отримаємо в цьому регіоні в наступному поколінні – очевидно. Що робити з цими людьми? Давайте почнемо позбавлення громадянства з них. Принаймні це завадить їм брати участь у виборах і працювати у виборчих комісіях, як вони працювали свого часу на Партію регіонів, а потім на росіян, а тепер знову працюють на Україну з тими самими поглядами, заборонить їм брати участь у виборах. Це все логічно, давайте потренуємося тут.
Достойний, гідний – це зі сфери моралі. Закон потрібно ухвалити, лише доопрацювати в комітеті, бо у Порошенка маса пробоїв, незрозумілих і суперечливих місць. Це вже на розсуд юристів та суду. Давайте настільки важливий момент не перетворювати на поле юридичних битв. Має бути написано, як для другокласника – просто, зрозуміло, двоякого формулювання не дозволяти, як Статут Збройних сил. Ухвалюємо цей закон – і діємо відповідно до нього.
Не бачу проблем із позбавленням громадянства просто зараз. Ті, хто попадається зараз, кого ми змогли ідентифікувати через сайт “Миротворець” і матеріали СБУ, поліції, військової контррозвідки, мають бути покарані.
Ігор Мірошниченко: Ініціатива президента щодо Криму є безглуздоюПро відмінність між колаборантами і незадоволеними владою
Дуже важливий момент. Якщо ми будемо позбавляти українського громадянства тих, хто незадоволений владою, протягом трьох-чотирьох виборчих кампаній ми позбавимо громадянства всіх. Українці за визначенням незадоволені владою. Тут повинні бути дуже чіткі критерії. Ти не любиш Порошенка? Чудово! Не любиш Гройсмана? Супер! Не любиш Тимошенко? Будь ласка! Усе нормально, все в порядку. Україна понад усе, а далі – всі ми вільні люди у вільній країні.
Але якщо ти розмахуєш російським прапором або прапором якоїсь невизнаної республіки, якщо ти вважаєш, що Україну потрібно розділити або зробити колонією заради якоїсь там міфічної великої імперії, що існує в чиїхось головах, якщо ти згоден боротися проти своєї країни, тобто допомагати листівками, агітаційною продукцією, не кажучи про теракти та інші фокуси – це вже питання СБУ – це не звільняє від втрати громадянства. Якщо ти працюєш проти своєї держави, проти своєї країни – не важливо, які у тебе політичні переконання, – то це доволі серйозна підстава для позбавлення громадянства.
У Криму, звичайно, дуже сильні проросійські настрої. Не дивно, адже над цим Радянський Союз працював дуже щільно. Корінний народ – татар – звідти виселили, українців там було мало, Крим набивали дуже активно російськими військовими пенсіонерами, ким завгодно. Найбільш могутній імперський продукт – це пенсіонери, пов’язані якось із радянською армією.
Хлопці, ви отримали російські паспорти? Українське громадянство ви втрачаєте. Це цінність, ми не будемо роздавати українське громадянство заради якогось впливу на території.
Буде багато людей із російськими паспортами в українському Криму? Немає проблем. Є не-громадяни в Латвії, у нас на Закарпатті купа людей із румунськими та угорськими паспортами. Нехай живуть у Криму, будь ласка, ми нікого не виганяємо, якщо ти, звичайно, не шкодиш нашій країні. Ну, на вибори ходити не будете, не обійматимете жодних посад, бо ви громадяни іншої держави. Хочете вести активне політичне життя? Пороми ходять.
До тих, хто залишив українські паспорти, жодних претензій немає, якщо вони не співпрацювали з окупантами. Вони не злочинці, а жертви. Вони опинилися на території, яку захопив ворог, Україна не змогла цьому завадити. Ну, що поробиш? Нас до цього захоплення готували років 10, розкладаючи армію, спецслужби, нашпиговуючи все агентурою, проводячи пропаганду. До цих людей питань немає, є питання до тих, хто справді пішов і отримав так званий паспорт “ДНР”. Будь ласка, живіть із цим паспортом. Його визнають у Південній Осетії – можеш подорожувати.
Про боротьбу з подвійним громадянством
Є такий момент: згідно з законом України, наявність іншого громадянства, паспорта іншої держави може послужити підставою для позбавлення українського. А може і не послужити, бо якщо людина не прийде сама і не здасть український паспорт, мотивуючи тим, що у неї є інший, то дуже важко довести, позначити це, хіба що вона сама за закордонним паспортом зареєструється десь, але це все дуже хитко. Бог із нею, з кримінальною відповідальністю. Зрештою, якщо працюватиме закон дуже жорстко й однозначно: у тебе є друге громадянство – ти автоматично втрачаєш українське відразу, без окремого рішення суду або з ним, – то все це буде чесно і добре.
Це має працювати як годинниковий механізм: не на чийсь розсуд, не можливо, а відразу й однозначно.
Інші країни не повинні передавати інформацію про громадянство, хоча вони можуть, це робота для наших дипломатів. Насправді відстежити це не так уже й складно, можна надіслати запит. Інша річ, що це дуже трудомісткий процес, при скромних ресурсах усієї нашої держави ми зосереджені на більш актуальних питаннях. Зараз цим дуже щільно займатися ніхто не буде. Але це не означає не займатися цим узагалі. Проблему варто вирішувати, принаймні на рівні закону, на рівні простого механізму, хто попадеться, той попадеться, а потім будемо відстежувати спеціально.
Це не жарти, а проблема. Я не кажу навіть про олігархів, які, маючи паспорт іншої країни, в будь-який момент можуть бути запрошені туди у відповідні служби на бесіду і, умовно кажучи, завербовані. Або можуть отримати пропозицію, від якої не можна відмовитися. Хочеш зберегти громадянство – в Україні пролобіюй наші інтереси. Коли так просять, означає, що це буде трошки на шкоду Україні. Люди з чужим паспортом – це завжди ризик, особливо якщо вони нікому невідомі.
