Чого чекати та як слід поводитися Україні після так званих “виборів” на окупованих територіях, яка роль нашої держави в стримуванні загрози існуванню цілого людства та коли закінчиться війна на Донбасі, розповів гість Politeka Online Микола Маломуж, голова Служби зовнішньої розвідки України в 2005-2010 роках.
Чого чекати від Росії після так званих “виборів“ у “ЛДНР”
Буде нова стратегія – замороження конфлікту. Вибори – один із форматів реалізації цього сценарію після вбивства Захарченка та інших лідерів.
РФ треба показати представникам донецького та луганського регіону, що це вибори під егідою місцевих еліт, та легітимізувати тих людей, які висувалися на керівні посади в різних органах.
Заморожування конфлікту їм потрібне мінімум до президентських виборів. Це, зрозуміло, стимул для політичних сил, орієнтованих на РФ. Путін заявив прямо, що вони готові до вирішення питань Донецька та Луганська після президентських виборів.
А до цього їм потрібно знайти механізм, як не продовжувати Мінськ. Передовсім це звинувачення українських спецслужб у спецоперації зі знищення бойовиків. По-друге, це проведення виборів на окупованих територіях для укріплення своїх позицій.
Незважаючи на засудження США, ЄС та інших потужних політичних гравців, вони сподіваються, що з новими лідерами будуть рахуватися попри невизнання, бо “нормандський формат” передбачає участь цих утворень.
Про позицію провідних держав світу
На жаль, сьогоднішнє керівництво не бачить механізму, як не рахуватися з представниками від “ЛДНР”.
Інші країни нас підтримують на словах, політично, але немає механізму вирішення проблеми.
Мінський формат практично знецінений, жодних перспектив немає. Тезу про вирішення проблем України після президентських виборів підтримують у Лондоні, Берліні, Брюсселі, Вашингтоні.
Так, санкції посилять, особливо щодо так званих керівників бізнесових та безпекових структур “ЛДНР”. Це будуть секторальні санкції, які важливі в політичному форматі, але не в стратегічному. Наприклад, “Північний потік 2” працює незалежно від санкцій.
Чергові занепокоєння знецінюють позицію ЄС та конкретних країн. Зазвичай вони не мають наслідків. Країни Заходу не бачать запропонованих нами реальних механізмів.
Як слід діяти Україні
Україна не могла зірвати ці вибори, навіть використовуючи міжнародний формат. На жаль, ми не контролюємо тамтешню ситуацію. Треба було консолідувати міжнародні сили до цих “виборів”, щоб їх не допустити, але аргументи мали бути надзвичайно критичними.
Необхідно консолідувати сили, щоб вибудувати ефективну модель впливу на РФ та Путіна.
Досягнення домовленості на користь України – пріоритет для нашої держави.
Найголовніше – сьогодні треба зупинитися. Президенту вже декілька разів пропонували порушити питання про участь України в світових безпекових процесах. Україна є форпостом на сході, тут триває війна, загострення може призвести до надзвичайно потужного протистояння НАТО та Росії, а це вже загроза всьому світу. Це треба не лише озвучувати, а й системно із цим працювати: або шляхом стабілізації та досягнення миру, або шляхом дестабілізації, тобто розгортання операцій.
Про роль України в стримуванні ядерного протистояння
Є не лише проблема України. Світ надзвичайно крихкий. Сьогодні ці проблеми дихають великим країнам у спину. Весь світ говорить тією мовою, якою ми говорили, виходячи з нашої глибокої аналітики, маючи контакти з керівниками по всьому світу.
Тероризм, ІДІЛ наростає. Формується модель ядерного протистояння: Північна Корея, Китай, Росія, Японія, США, Південна Корея.
Це вузол, де може виникнути ядерна війна. Світ заполонили локальні конфлікти, які можуть стати глобальними. Тому треба вирішити проблему глобальної моделі безпеки.
Півтора року тому американці розглядали варіант завдання ядерних ударів Північній Кореї у разі пуску ракет, але з нашого боку було запропоновано модель мирного оперативного процесу та вирішення дипломатичним шляхом. Як бачимо, ми вийшли на мирний процес. Це приклад, як можна перейти від сценарію війни до сценарію врегулювання.
Про новий формат взаємодії
“Велика двадцятка” та інші країни розглядають новий формат, який умовно називають “Гельсінські угоди 2”. Якщо ми включаємося в формат стабілізації світових процесів, ми повинні бути зацікавлені в збереженні світового порядку, людства, недопущенні локальних та глобальних війн. Тут ми як одна з країн-учасниць можемо бути ефективним гравцем.
Треба довести іншим країнам, що ми стримуємо небезпеку та зацікавлені в збереженні стабільності.
Основні стратегічні проблеми: недопущення глобальних протистоянь на рівні НАТО-Китай-ЄС, глобальних конфронтацій у ядерному форматі, терористичних небезпек. Ці проблеми об’єднують увесь світ.
Мають бути юридичні зобов’язання та механізми реалізації, а також відповідні повноваження. У цьому ключі слід говорити про велику дорожню карту України. Умови: вихід із Донбасу, відновлення цих територій за пріоритетом України передбаченим законодавством шляхом. Для Путіна будуть надзвичайно критичні аргументи світових гарантів.
Чому ми не йдемо в наступ
Ми не напрацювали оперативні позиції, які підняли б людей на протести. Ми маємо окремі оперативні позиції з деяких секторів, але реально впливати на них практично не можемо. Це локальні контакти та впливи, можливості отримати інформацію про розвідку, але системно впливати ми не можемо.
Росія має там більш потужні позиції: економічні, політичні, безпекові. Там потужні підрозділи ФСБ, бізнесу, ЗМІ Росії тощо, які монополізували ці сектори.
Росія значно більше контролює ситуацію в інформаційній, оперативній, кадровій сфері, контролює кожен сектор із позицій спецслужб. Тому вона діє миттєво.
А Україна зазвичай отримує інформацію та йде за процесом.
Наприклад, ці вибори не упередили, а лише засуджуємо, чим підтверджуємо сам факт їхнього проведення.
Ми не використали ті приводи, які були, для початку наступу. Ми зв’язали себе Мінським форматом, який забороняє різні наступи, хоча він не має юридичного або навіть дипломатичного статусу. Під ним підписалися лише представники цих усіх утворень, посол РФ та представник від України, а не перші особи держав. Це мали бути представники відповідних структур, які мають повноваження для вирішення проблеми.
За реальної агресії ми могли напрацювати такий механізм відповіді, який зняв би проблему окупації, могли б провести спецоперацію. Зараз готуються до сценарію наступу Росії. Але до цього готується й РФ – до глобальних наступальних операцій. У цій ситуації НАТО розблокує свій нейтралітет. А це вже глобальна війна.
Про шляхи відновлення територіальної цілісності України
У локальному форматі повернути окуповані території неможливо.
Треба залучити великі країни світу в межах великих проблем світу.
В Україні є точка можливого початку глобальної ядерної війни, наслідком якої може бути знищення людства. Це змусить сісти за стіл переговорів усіх керівників світу. Але ми маємо дати покроковий послідовний сценарій і глобального вирішення, і вирішення проблем України зокрема.
Росія через ці території хоче впливати на Україну. Ми не маємо допустити формування там автономних утворень. Цей формат веде до розбалансування країни та її розпаду.
Сьогодні важливим є питання консолідації не лише зовні, а й всередині країни. За позитивним сценарієм війна на Донбасі триватиме ще півтора року.
Нагадаємо, у Лондоні знайшли спосіб “нейтралізувати” Путіна.
Як повідомляла Politeka, Путін затіяв брудну гру в Європі, Крим можуть визнати російським.
Також Politeka писала про те, що людина Путіна видала головну таємницю щодо Донбасу.
