Палацові війни в Білому домі: як ультраправі намагаються звалити Макмастера

Сівач хаосу

Турбулентність, яка охопила Сполучені Штати в акурат з січня цього року, є прямим наслідком особистих якостей 45-го господаря Овального кабінету. Шоумен, який не має досвіду політичної діяльності й (тим більше) бюрократичної роботи, відпускає по будь-якому приводу і без нього заяви, які суперечать одна одній, прийшов у Білий дім без власної команди і, найімовірніше, без будь-якої виразної програми дій. У підсумку ми маємо цілу низку перманентних криз на всіх рівнях.

Політичні противники Дональда Трампа спочатку не прийняли нового главу держави, що називається, від слова «зовсім». І тут якраз все нормально – на те вони і противники. Консерватори ж знехотя підтримували починання і кадрову політику однопартійця, сподіваючись, напоумити його і зробити «нормальним», системним главою держави і класичним республіканцем. У чомусь такі надії виправдалися, але частіше – ні. Так, господар Білого дому так і не залишив своїх дивних сентиментів щодо Росії взагалі й Володимира Путіна – зокрема. Підсумком стало масштабне розслідування можливих зв’язків команди чинного президента з Кремлем, яке спочатку проводила спеціальна комісія американського Конгресу, а з середини травня – спеціальний прокурор Роберт Мюллер. Більш того, не бачачи підстав довіряти Дональду Трампу, законодавці від обох партій практично одноголосно вивели відносини з РФ зі сфери ведення президента, прийнявши (і змусивши главу держави підписати) закон «Про механізм перегляду (санкцій) Конгресом і про протидію агресії урядів Ірану, Російської Федерації, Північної Кореї і для інших цілей».

Що ще більш показово – команда Дональда Трампа постійно вставляє палиці в колеса різним департаментам, які очолюють висуванці 45-го глави держави. Керівник Пентагону Джеймс Меттіс, глава Мін’юсту (він же – Генпрокурор) Джеф Сешнс, держсекретар Рекс Тіллерсон до сих пір не можуть ні узгодити власних заступників і керівників ключових відділів, ні затвердити виразну концепцію розвитку власних відомств (а в Держдепі до того ж розгорнулося протистояння призначенців Тіллерсона і старих, кадрових дипломатів).

Про «дрібниці» – типу війни Трампа з ключовими ЗМІ, проблеми у зовнішній політиці, сварки з європейськими союзниками і торгівельну війну з Китаєм, що насувається – скромно промовчимо.

Логічно, що хаос, який створює господар Овального кабінету, не міг залишити поза увагою і найближче оточення президента. Призначивши своїми радниками абсолютно різних людей, не сформулювавши чіткого бачення власної політики, Дональд Трамп сам заклав передумови для перманентного протистояння в Західному крилі Білого дому. І дуже часто це виливається в інтриги, на тлі яких тускніє найсміливіший політ фантазії сценаристів «Ігри престолів» або «Карткового будинку».

Ультраправі «леніністи» проти системних політиків

Цього разу міжусобиці спалахнули між радником з національної безпеки Гербертом Макмастером і дороговказною зіркою американських «альтернативних правих» (а простіше кажучи – тамтешніх ватників), головним стратегом Білого дому Стівеном Бенноном. Минулого тижня Макмастер звільнив трьох високопоставлених співробітників Ради національної безпеки, які прийшли ще з попередником Герберта Макмастера, симпатиком Путіна Майклом Флінном. Зокрема, мова йде про директора з розвідки Радбезу Езре Коен-Уотніке, старшого радника з питань Близького Сходу Дерека Харві та керівника офісу стратегічного планування Ради Річе Хіггінса. Усі троє дотримувалися крайніх правих поглядів і після відставки Флінна більше орієнтувалися на Стіва Беннона, а не на Макмастера – свого безпосереднього начальника. А останній (Хіггінс) замість виконання своїх прямих службових обов’язків і зовсім зайнявся конспірологією: в недавній аналітичній записці щосили застерігав про небезпеку, яка надходить до Дональда Трампа від «ісламістів», «глобалістів», «маоїстів» і «культурних марксистів».

Реакція на звільнення була блискавичною – вже минулої п’ятниці ряд ультраправих сайтів, включаючи бенноновскій Breitbart News, вибухнули цілим потоком «викривальних» статей. Праві публіцисти звинувачували Герберта Макмастера в усіх смертних гріхах: в таємних зносинах з представниками Барака Обами (зокрема – з екс-радником з нацбезпеки Сьюзан Райс), у симпатіях до все тих же «ісламістів» і «глобалізму»; в тому, що Макмастер глибоко ворожий Ізраїлю і Дональда Трампа та використовує свою посаду для підриву трамповського порядку денного.

Далі – більше: в мережі як би нізвідки виник Twitter-шторм з хештегом #FireMcMaster («Звільнити Макмастера»). Повідомлення зібрало не менше 50 000 ретвітів, і ось що цікаво: в його розгоні брали участь близько 600 Twitter-акаунтів, які пов’язують з російськими агентами впливу в США.

Зіткнувшись з такою масовою вимогою з боку тих, до кого він завжди прислухався, Дональд Трамп всерйоз завагався. Поінформовані джерела стверджували, що президент розглядав можливість відправити Герберта Макмастера командувати американськими військами в Афганістан (присвоївши йому четверту зірку) замість генерала Джона Ніколсона, яким, за чутками, президент останнім часом вкрай незадоволений через відсутність прогресу в боротьбі з талібами. А посада радника з національної безпеки могла б в такому випадку бути запропонована нинішньому директору ЦРУ Майку Помпео.

Контратака помірних

На захист радника з нацбезпеки виступив новий керівник апарату Білого дому Джон Келлі. Що цілком природно – чотиризірковому генералу морської піхоти Макмастер куди ближче, ніж прихильник теорій змови Стівен Беннон, який постійно плете інтриги. Що ще важливіше – Герберта Макмастера підтримав старший радник президента, його зять Джаред Кушнер. Ризикнемо припустити: саме Кушнер і Келлі переконали главу держави в беззастережній і повній лояльності до чинного радника з національної безпеки. А також в тому, що Макмастер реалізовує саме президентський порядок денний, а не намагається нав’язати свій власний.

У свою чергу, на підтримку генерала Ніколсона висловилися глава Пентагону Джеймс Меттіс, глава Комітету начальників штабів Джозеф Данфорд, а також наш добрий друг, керівник комітету Сенату з питань збройних сил Джон Маккейн.

Зрештою, президент Трамп публічно підтримав Герберта Макмастера, захистивши його від нападок. «Ми з генералом Макмастером дуже добре працюємо разом – наводить слова президента видання The New York Times – він чудова людина і налаштований дуже проізраїльськи. Я вдячний генералу за те, що він продовжує служити нашій країні».

З іншого боку, ряд впливових республіканців знову закликали Дональда Трампа звільнити самого Беннона. За їх словами, ультраправий стратег служить джерелом постійної нестабільності у Вашингтоні, і саме завдяки Стіву Беннону «Білий дім нагадує двір короля Генріха VIII». Чи дослухається до них президент – невідомо.

У будь-якому випадку, осудні і адекватні політики у Вашингтоні вкотре здобули серйозну перемогу над ультраправими популістами (страшно уявити, який виток хаосу пішов би після гіпотетичної перемоги Беннона і його поплічників). А це дає надію на те, що політика адміністрації Трампа буде потрохи вирівнюватись в сторону виваженості та системності. З відповідними наслідками для всієї планети.

Максим Вікулов