Публікація Соні Кошкіної про змову Петра Порошенка з Віктором Медведчуком і тим угрупуванням в Опоблоці, яке контролюють Сергій Льовочкін і Дмитро Фірташ, викликала в українському політикумі неабиякий ажіотаж.
Іще б пак: схема “Петро Порошенко — Президент, Віктор Медведчук — спікер, Юрій Бойко — прем’єр” відправляє на смітник більшість наших політиків разом з їхніми парламентськими зазіханнями.
Знову ж таки, ті, кого називають «порохоботами», останнім часом посилено намагалися повісити токсичного Медведчука на Юлію Тимошенко. А тут раптом з’ясувалося, що в кума Путіна по вуха вляпався сам Петро Олексійович. Неакуратненько якось…
А ось на те, що ця змова відбувається під патронатом Москви, включає реалізацію «мінська» за сценарієм Кремля («особливий статус» Донбасу) і в кінцевому підсумку призведе до втягування України в недоімперію, зреагували лише деякі. Хоча все на поверхні: стратегію зовнішньої політики у нас визначає Рада, саме тому Медведчук і рветься в спікери, а не прем’єри.
Хочу не просто проаналізувати ситуацію. Щоб двічі не нахилятися, охарактеризую й інший неджентльменський інструментарій, який розглядає Петро Порошенко та його оточення для збереження влади. А перелік великий, як арсенал професійного кілера.
Підкреслю: йдеться саме про комплект політичних інструментів, які можуть використовуватися в різних планах, що розгортаються паралельно.
- «Добазаритися» на березі
Це саме те, що відбувається зараз між Порошенком, Медведчуком, Бойком, Льовочкіним, Рабіновичем та іншими учасниками змови. І це найбільш зрозумілий процес для Президента, який так і залишився комерсантом.
У складний момент людина спирається на прийоми, які спрацювали раніше. Ось і нині спостерігаємо спробу повторити успішну “віденську змову”, яка багато в чому забезпечила Порошенку жадане президентство. Тим паче, що частина учасників — Фірташ і Льовочкін — не змінилися.
Сенс змови, щоб про все: про посади, парламентські вибори, контроль за потоками, – домовитися заздалегідь.
Тоді учасники знають, за що воюють, діють за узгодженими планами, синхронізуючи наявні електоральні можливості та спільно нейтралізуючи конкурентів.
Ось тільки «Вуаля — і нате другий президентський термін!» не виходить. І причина — пихате панське ставлення Петра Олексійовича до всіх, кого він вважає нижчим за себе. Щойно близькі ПОПу структури увійшли в бізнес Ріната Ахметова, Порошенко став сприймати Ахметова навіть не як підлеглого, а як свою власність. З якою, звісно, ні про що не радяться.
А Рінат Леонідович ніяк не хоче поступитися Віктору Володимировичу своїм надприбутковим місцем ексклюзивного партнера Президента. До того ж він хоче повернути собі владу на Донбасі, що ніби скрасить його ганебну здачу дрібній шпані на кшталт Губарєва і Пушиліна. З Медведчуком на перших ролях Ахметову світить хіба що доля Ігоря Коломойського.
- Вивести у фінал свою людину
Це повторення схеми Леоніда Кучми 1999 року, який за вуха витягнув у другий тур комуніста Петра Симоненка, потім по країні кинули клич «Не допустимо червоного реваншу!”.
І отримали результат, наслідки якого відчутно досі.
Тут у ПОПа складність у тому, що шинель Кучми, з якої вийшли всі наші політики, йому точно завелика. Та й Олег Ляшко, який за сценарієм повинен лягти «у другому раунді», та ще скалка в… е… ну, нехай буде — пальці. Мало того, що він некерований і сам не знає, куди його занесе через годину, та ще й має радикальний апетит, як у цілого стада настільки любих йому корівок.
Знову ж таки, пасти Ляшка довірено Рінату Ахметову, а з його лояльністю, як ми щойно з’ясували, можливі проблеми. Тим паче, що Генпрокуратура вже почала тиснути на ахметівських депутатів («Білий лебідь 2»), чого той ну дуже не любить.
- Перемогти в грі без правил
Має на увазі використання всіх медійних важелів, адмінресурсу, підкупу виборців, різноманітних фальсифікацій для отримання результату на свою користь.
Навіть у тому разі, якщо в другий тур якось просочиться вкрай несприятливий для ПОПа кандидат – Юлія Тимошенко або Анатолій Гриценко.
Саме для цього ПОП публічно виконує палкого патріота, а на всіх інших вішає клеймо путінських агентів. Вигадливо виконує, треба визнати.
Під цю тему чіпляють на гачок мерів міст-мільйонників, саме для цього Президенту необхідний максимально підконтрольний Кабмін.
Тому і за вплив на ЦВК Порошенко боровся навіть відчайдушніше, ніж за вплив на Антикорупційний суд. І досяг успіху.
Але в будь-якій тотальності неминучі проломи. Вже зараз у ПОПа не складається зі Львовом, який вдалося завалити сміттям, але Андрій Садовий залишився і впливовість зберіг.
Не вірю, що і Борис Філатов слухняно зіграє відведену йому роль загонщика електоральної отари: все ж таки Дніпро — на рідкість волелюбне місто.
А з мерами малих населених пунктів узагалі складно. В рамках децентралізації вони стали менше залежати від Києва. Звичайно, голова офіційного штабу Порошенка Віталій Ковальчук має для них деякі аргументи. Але ж столиця далеко, а жителі — поруч, і як карта ляже — невідомо.
Усе залежатиме від того, хто саме і з якими показниками вийде в другий тур.
- Проти лома немає прийому
Інструмент простий і надійний, як бейсбольна біта: зняти незручних кандидатів із виборів, відшукавши (створивши) формальний привід: порушення з фінансуванням, веденням агітації і, зрозуміло, вже апробований зв’язок із Курченком-Януковичем-Азаровим та іншими виплодками.
Але для цього, крім ЦВК із заплющеними очима, необхідний іще й свій безбашенний Генеральний прокурор. У цьому сенсі Юрій Луценко, звичайно, найкращий. Але, схоже, навіть він не рветься виконувати чечітку на мінному полі. Тому й заговорив про продовження своєї політичної кар’єри не з Петром Порошенком, а з Віталієм Кличком, до якого завжди ставився, скажімо так, доволі насмішкувато.
Загалом, кандидатська біта існує, але використана вона може бути тільки в пориві неконтрольованої президентської люті.
- А навіщо нам вибори під час війни?
Про цей інструмент уже писалося: спровокувати ситуацію, яка вимагатиме запровадження воєнного стану на частині території України.
Що дозволить не скасувати, а відкласти вибори на невизначений термін. І покерувати країною ще певний час, а там щось придумається. Знову ж таки, щодня у владі щось капає на різні рахунки.
Зрозуміло, що на такий крок ПОП зважиться лише в разі вкрай несприятливої для нього соціології перед голосуванням другого туру. І він повинен бути впевненим, що країна не піднімається на черговий майдан.
Ну, ви пам’ятаєте: баржа, міномети, люстра Верховної Ради…
Не хочу заглиблюватися, щоб не накликати, але присутність у партнерах Петра Порошенка відомого своєю безпринципною винахідливістю Віктора Медведчука робить цей інструмент доволі актуальним.
- Тут після бійки махають
Після того, як усе попереднє не спрацювало, затіяти тривалий судовий розгляд із невизнання результатів виборів. Через, ви будете сміятися, порушення і фальсифікації з боку опозиційного кандидата або роботу ЦВК.
Під час судів, які у нас можуть тривати роками, керувати країною буде Петро Порошенко.
Із цим інструментом, знову ж таки, може серйозно допомогти той-таки рідкісний крючкотвор Віктор Медведчук — якого корисного персонажа нам підсовує Кремль!
P. S. Як позитив відзначу, що в розробках політтехнологів ПОПа, наскільки мені відомо, відсутній пункт на кшталт замаху на опозиційного кандидата, проведеного диверсійною групою з ДНР-ЛНР. І це радує і вселяє.
А насправді, найбільш грандіозні плани і підступні інструменти політиків — це пил і попіл, які народ, який узяв свою долю в свої руки, навіть не помітить.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, пропагандисти Кремля активно піарять Тимошенко, в соцмережах заговорили про зраду.
Як писала Politeka, відмінний вибір: відома журналістка стала прес-секретарем Гриценко.
Також Politeka писала, що лякає реваншем, але покриває олігархів: журналіст розповів про таємну “змову” президента.
