Масштабна і миттєва висилка 139 російських дипломатів відразу з 24-х країн, скажімо так, євроатлантичного співтовариства – найбільш потужна і системна контррозвідувальна історія останніх десятиліть. З вельми серйозними наслідками.

По суті, цілком можна говорити про ретельно продумане руйнування організаційно-розвідувальної інфраструктури, до якої протягом десятиліть було вкладено багато фінансових і людських ресурсів.

Путін загнав Росію у кут

Починаючи з 2000-х років, росіяни різко наростили розвідувальний компонент в своїх посольствах і перетворили їх у потужні «спекулятивно-ігрові» центри. Співробітники були вже не просто традиційними пасивними тіньовиками, що спеціалізуються на зборі конфіденційної інформації, а «гібридними модераторами» – медійка, дискредитації, скупка активів, що дозволяють вкоренитися в місцевих елітах, участь в чужих виборах на різних рівнях. Через них же часто йшла масова скупка «інформаційних агентів» під різні завдання. Зовсім інша якість посольської роботи. В інших країнах гібридна робота йшла практично відкрито. І треба віддати належне росіянам – вони швидко перетворили ці «центри» в досить впливові неформальні інституції, які активно змінюють суверенні суспільні думки.

Західники все це прекрасно розуміли, але нічого не робили. І тільки в останні кілька років оцінили обсяг ru-проблеми – кібератаки, витоки даних, керовані ексцеси. Усе наростало як сніговий ком. Одну частину спрута – посольську інфраструктуру – вони і спробували зруйнувати.

Залишилася, правда, друга частина. Не менш потужна. Росіяни надзвичайно об’ємно і нахабно скуповували національних «корисних політиків», створюючи цілі популістські мережі з ультраправих і ультралівих. Укладали численні контракти з великими pr-агентствами. Викуповували пакети акцій в компаніях, які мають відношення до медіа. Робили західних ексів директорами в своїх сировинних гігантах. Отримували ліцензії на іномовлення. Найчастіше все це робилося через посольську інфраструктуру, що тільки підкреслює їх системність.

Сьогоднішня висилка дипломатів – це, можливо, початок руйнування масштабної російської «павутини впливу». Вигнання координаторів – на першому етапі. На другому – замороження підозрілих активів. На третьому – тотальна перевірка контрагентів (своїх громадян), які щільно сидять на ru-контрактах. Далі – мережеві контрігри.

На жаль, на такому яскравому тлі ми знову демонструємо провінціалізм. Навіщо потрібно було спочатку відправляти віце-спікера Ірину Геращенко з уїдливим зауваженням, що нам нема кого висилати і що не можна в це грати, інакше наших консулів приберуть з Москви? Масово розганяти цю тезу, відбиваючись від претензій в непродуманості нашої «близькоросійської» зовнішньої політики. А через пару днів вислати відразу 13 осіб, одну з найбільших фракцій (після Британії та США). Пора зрозуміти, що час провінційних медійних ігор закінчилося.

Михайло Подоляк, блогер

Оригінал