Проїхавши в останні дні рекордну кількість кілометрів по ставшому дуже рідним Донбасу, я ловлю себе на думці, що навколишня краса – неймовірно напружує зір
Як пише Politeka, такою думкою поділився волонтер і військовий фотограф Дмитро Муравський на своїй сторінці в Facebook.
Добре обличчя війни: воїн із собакою підкорили Україну (фото)«Ця осінь залишиться, мабуть, однією з найяскравіших у моїй пам’яті. І причин цьому кілька», – написав він.
«На початку я списував це на хронічне недосипання і яскраве жовтневе сонце. Потім на роки і всюдисущий донбаський пил. Але лише згодом зрозумів характерну для тутешніх реалій особливість, з якою ваш погляд сканує навколишні околиці», – говорить очевидець.
Приміром, у машині, яка рухається, діють суворі правила розподілу уваги серед усіх без винятку членів екіпажу. За кожним пасажиром закріплений його сектор огляду. І твій сусід час від часу може не дуже ввічливо штовхнути тебе в бік, нагадуючи, що твоє відволікання може коштувати йому життя», – поділився автор.
За його словами, перш за все увага прикута до будь-яких сторонніх предметів біля узбіччя, оскільки в них може ховатися фугас: «Яскраві пляшки або коробки – це може бути мітка пристріляної дистанції для снайпера».
«Дуже сильно лякає зяюча порожнеча розбитих вікон, – ділиться волонтер. – Такі вікна, мабуть, ще довго будуть мене напружувати – спинним мозком відчуваєш, як тебе розглядають через приціл СВД. Далі ваш погляд ковзає по пішоходам та проїжджаючим повз місцевим “аборигенам”. Для себе відзначаєш вираз їхніх облич, положення тіла, обрис сумок та що знаходиться в руках. Ви мимоволі напружуєтеся в холці, коли під час поїздки по території населеного пункту довго не бачите людей і особливо дітей – це “поганий знак”».
«І взагалі ваш мозок постійно шукає і фіксує будь-які протиріччя і невідповідності, як у відомій грі “знайдіть десять відмінностей”. Машина завжди їде на максимально можливій швидкості – тут це єдина перевага. І офіцер з безпеки на кожному інструктажі постійно це вбиває в голову. І ось ви вже самі прекрасно можете передбачити кожне його слово, які він вимовляє як мантри кришнаїтів. Я в перший час жартував про себе, що такими собі інструктажами-заклинаннями вони намагаються відігнати злих духів, які чаклують на шляху прямування», – зазначає Муравський.
Незважаючи на попереджувальні команди старшого в машині, все навколо забарвилося в кольори мультиків: «Придорожні лісосмуги, кущі біля узбіччя, люди в твоїй машині, але що найбільш важливо, – твої думки теж тепер в цих кольорах. Дивлячись навколо, в першу чергу розглядаєш не красу, яку заради справедливості варто відзначити саме зараз, в першу чергу оцінюєш потенційну загрозу тобі і твоїм товаришам».
