Валентин Гладких про паразитарну опозицію та політичне сміття

– Як ви можете прокоментувати повернення Михайла Саакашвілі в Україну?

Якщо ми говоримо про медійну складову. Люди й ті, скажімо так, істоти,які хотіли погрітися в променях його слави, досягли свого. Це така топ-тема. В світі взагалі більше нічого не відбувалось, окрім цього тріумфального повернення.

– Невже фігура Саакашвілі в Україні така популярна і важлива, що про це всі говорять?

– Це, швидше, питання до людей, які працюють в інформаційному полі, які переводять фокус громадської уяви на персонажів, які не є суттєвими в українській політиці, не належать до тих людей, які приймають політичні рішення. Навіть не належать до тих людей, які мають вплив на прийняття політичних рішень.

Люди нічому не вчаться. Спочатку ми рік роздмухували повітряну кульку Савченко. Тепер роздмухують чергову повітряну кульку. Нащо це робити? Мабуть для того, щоб у людей складалось враження, що в Україні всі нікчеми, лузери, ідіоти і дегенерати. Мені особисто все це не подобається, бо це є провісником нездорових тенденцій в суспільстві,це є ірраціональним сприйняттям реальності.

– Чому депутати пішли на те, що порушували закон разом із Саакашвілі?

– Бо народним депутатам здається, що вони можуть все. Насправді народний депутат може лише те, що передбачено в Конституції і в законі про статус народного депутата. Я, працюючи у Верховній Раді, неодноразово чув цю пафосну заяву: «Я депутат, а депутат може все».

Треба депутатам в популярний спосіб пояснювати, що вони можуть далеко не все. Це також питання відповідальності за свої дії. Є також реакція суспільства. Коли одні депутати порушують – одна реакція, коли інші – інша.

– Якими можуть бути наслідки для України в світі після цієї ситуації?

– Я не думаю, що це якось суттєво вплине на імідж України. В Україні щодня відбувається значно більше подій або в світі відбувається набагато більше подій за участі України, які її дискредитують значно більше.

Ганна Гопко, яка є головою комітету ВР у закордонних справах, в залі засідання Генасамблеї ООН розкидає листівки, що шкодить іміджу України значно більше, ніж ця клоунада на кордоні. Хоча і клоунада, і дії, пов’язані з цим потягом, який відмовляється виїжджати, шкодять. Але треба розуміти, що це лише ще один невеличкий штрих до портрету, який намагаються намалювати певні сили і представити на ньому Україну, як failed state – країну, що не відбулась.

– Навіщо це потрібно? Яка їх головна мотивація?

– Дуже проста. Територія – це як термометр, який демонструє показники здоров’я організму. Зрозуміло, що мірою того, як буде слабнути ця держава, будуть виходити з під контролю певні території. Відповідно, це буде відкривати можливості перед тими державами, які почувають себе значно краще і, можливо, зацікавлені у збільшенні своєї території. Якщо українська еліта цього не розуміє, це її проблеми і проблеми українського народу, який неспроможний сформувати іншу еліту.

Є японська приказка, що найгучніше звучить порожній барабан. Якщо подумати, хто сьогодні в Україні найбільше звучить, то це абсолютні нікчеми, в яких немає програми дій, які не можуть запропонувати суспільству альтернативний сценарій розвитку. Я їх називаю «паразитарна опозиція». Це та опозиція, яка паразитує на помилках влади. Це не означає, що влада добра. Це трагедія. Коли в нас погана влада і гарна опозиція – все нормальна. Проблема в тому, що у нас влада не краща, ніж опозиція, а опозиція не краща, ніж влада.

В світі досить багато бажаючих, щоб в Україні відбувалась дестабілізація. Просто є країни і держави, які це демонструють відверто, як Російська Федерація, яка здійснює пряму військову агресію проти України, а є держави, які це не артикулюють, але готуються. Є певні сили, які в окремих державах, попри те, що вони не є владою, артикулюють відверто ворожі агресивні заяви по відношенню до України. Ми повинні враховувати можливі наслідки.

– Все ж повернемось до Саакашвілі. Наскільки вся ця ситуація з втратою громадянства може стати поштовхом для оновлення його політичної кар’єри в Україні?

– Все дуже просто. У Саакашвілі, відповідно до чинного законодавства, навіть якщо в нього є громадянство, право брати участь у виборах до Верховної Ради з’явиться через п’ять років від набуття постійного проживання, у президентських – через десять років. Тобто не раніше 2020 р. і 2023 р. Саме це штовхає весь цей політичний неліквід до його обойм. Бо вони готові взяти участь у виборах вже сьогодні.

– Наскільки в них вийде далі збурювати цю ситуацію, щоб були позачергові вибори? Наскільки Саакашвілі може об’єднати опозиційні сили навколо себе і зібрати навколо себе людей?

– А які опозиційні сили? У нас опозиційні сили різноманітні.

– На кордоні із Саакашвілі були представники «Батьківщини», «Самопомочі», «Альтернатива» Фірсова, Наливайченко.

– Якщо «Альтернатива» Фірсова – це є політична сила в Україні, то питань нема. Якщо сила Наливайченка є політичною силою, то у нас примарні уявлення про політсили.

– Але були інші, були окремі депутати.

– Так от чому вони там були – це окреме питання. Логіка дуже проста. Вони вважають, що Саакашвілі може стати тим ракетоносієм, який вивезе це політичне сміття на політичну орбіту.

– Наскільки це можливо?

– Згуртуватися можна лише тоді, коли є спільна мета.

– Припустімо, спільна мета – позачергові вибори в парламент.

– Вони можуть досягти цієї мети. Але чи зможуть вони сформувати спільний список, я сильно сумніваюсь. Я ще більше сумніваюсь в тому, що, навіть якщо вони досягнуть мети номер один – дострокових виборів, сформують список – два, вони зможуть здобути відчутну кількість голосів, яка дозволить їм сформувати коаліцію у ВР. Я сумніваюсь в тому, що, навіть потрапивши в парламент, ці люди, виїхавши на спині Саакашвілі, не зрадять його. Лещенки, найєми, які потрапили в парламент по списку однієї політичної сили, ведуть зовсім іншу гру, деструктивну, по відношенню до цієї політичної сили. Де гарантія, що ті люди, які зараз йдуть із Саакашвілі, не повторять досвід його прекрасної команди в Одесі? Досвід Марушевської, Саші Боровика. Де вони зараз?

Коли ви говорити про згуртування опозиції, це питання лідерства. Так от нехай пан Саакашвілі, при всій повазі, розкаже скільки «тушок» сьогодні є в грузинському парламенті, які потрапили туди за списками його політичної сили, але зараз не перебувають в її лавах.

Це не перший випадок в історії Саакашвілі, коли він іде з одними людьми, але як тільки ці люди досягають своєї мети, використавши його харизму чи драйв, вони про це забувають и починають переслідувати свої інтереси.

Коли в мене запитують про «Рух нових сил», то хто, Дерев’янко нова сила? В чому новизна Тимошенко?

– «Рух нових сил» – це партія Саакашвілі з Давідом Сакварелідзе і іншими людьми.

– А хто такий Давід Сакварелідзе? Йому я радив би або найняти собі вчителя з російської мови, або поставити перевірку граматики на Facebook.

Я б дуже хотів, щоб Сакварелідзе зараз дав, як правник, правову оцінку того, що відбулось на кордоні.