А чи відомо вам, начитані співгромадяни і телезалежні співвітчизники, що якщо яку-небудь властивість довго розвивати, то вона перетворюється на щось непередбачене?
Ось, наприклад, влада настільки ревно імітує свій патріотизм і боротьбу з «поплічниками Путіна», що у депутатів «БПП» і «Нарфронта» трапилася множинна амнезія. І вони в нестямі приєдналися до представників «Батьківщини», які блокували трибуну Верховної Ради з вимогою провести розслідування безпардонної діяльності Віктора Медведчука, що підгортає під себе популярні телеканали, як кукурудзозбиральний комбайн.
Депутати від влади раптово забули, що їм не плакати із зображенням Василя Стуса треба розвішувати, а дружно дивитися у дзеркало. Але не для того, щоб оцінити наслідки чергового косметичного тюнінгу, а згадати: саме вони разом зі своїм Президентом і є персонально відповідальними за всю ту «медведчуковщину», що захльостує країну.
Не полум’яні звернення до СБУ та ГПУ їм треба зачитувати, а збирати голоси в залі за відставку керівників відомств, які не справляються зі своїми обов’язками. А заодно збирати голоси за закон про спеціальні слідчі комісії і спеціального прокурора, що нарешті-то зробить можливою процедуру імпічменту Президента, вже якщо депутати хочуть бути послідовними до кінця.
Тому що Петро Порошенко надзвичайно цікавиться інформаційним, тобто, політичним телебаченням. Будь-який непідконтрольний телеканал він вважає особистою загрозою страшніше отрути «новачка». І ніхто без його згоди ніякий телеканал в Україні не купить без ризику отримати одночасно маски-шоу від силовиків і блокаду від ряджених націоналістів.
Фахівці знають, що емісари ПОПа давно цікавилися 112 і NewsOne на предмет покупки задешево. Ключове слово «задешево», так як платити реальну ціну наша влада не звикла. А Медведчук, мабуть, взяв витрати на себе. І ближче до виборів ми побачимо результати скоординованої інформаційної політики.
Ось просто чудово буде виглядати ультрапатріотична риторика Президента саме на цих телеканалах, проти яких сьогодні люто виступають депутати його парламентської фракції. Це вже не вибіркова амнезія, це якийсь політичний Альцгеймер!
Взагалі-то, український плюралізм в окремо взятих головах на рідкість заразний. Навіть євросоюзний імунітет не допомагає.
Це я про те, що днями не останні європейські економісти Томаш Фіала і Іван Миклош, що консультують нашу владу, в своєму вузькому економічному колі заявили, що серйозні реформи в нашій економіці завадять отриманню чергової донорської допомоги. Ось як!
Виявляється, реальні реформи знімуть Україну з наркотичною голки фінансової залежності від Заходу.
Але зазначені діячі виступають на стороні МВФ та інших донорів, а не України, куди їх запросили всякими радниками і чим вони справно користуються!
Соросівська п’ята колона виходить мало не небезпечніша за путінську.
Один з найбільш інформованих в цій закритій сфері людей сказав мені якось, що фінансове донорство Україні вимагає окремого об’єктивного аудиту. І, цілком можливо, навіть судових позовів на кричущі прорахунки цих самих міжнародних донорів, які спричинили для України важкі фінансові та соціальні наслідки.
Що не кажи, а цікавий час нам після виборів маячить!
А поки відбувається добивання міжнародного інвестиційного іміджу України.
Щорічний економічний форум в Криниці-Здруй вшанував своєю присутністю наш перший віце-прем’єр і заодно міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів. Очевидці стверджують, що виглядав там дуже помітно. Дуже. Ну, як слюсар-сантехнік посеред віденського балу.
Чим він привертав до України інвесторів? Думаєте, тим, що ми маємо потенціал стати найпотужнішим інвестиційним майданчиком на вході в Європу, куди із задоволенням підтягнуться і Китай, і інші азіатські тигри і дракони?
Ні, наш перший віце-прем’єр заманював західний бізнес тим, що у нас мінімальна зарплата менше, ніж у багатьох країнах Африки.
Розумієте, один з керівників уряду України в відкриту рекомендує іноземцям платити українцям за кваліфіковану роботу якісь копійки. І називає це нашою перевагою!
Це очманіти яке позорище! Я б його на все життя посадив на цю саму мінімалку, нехай радіє «перевагам», створеним для українців при його безпосередній участі.
Тепер про успіхи в протидії агресору.
Правда, успіхи ці спостерігаються не на берегах Азовського моря, а за Ла-Маншем.
Прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей виступила в Палаті Громад зі звітом про розслідування замаху на Скрипалів, а також двох британців, які стали, мабуть, випадковими жертвами застосованої хімічної зброї.
Все чітко – напад скоїли офіцери російського ГРУ, встановлені їхні прізвища, представлено безліч фотоматеріалів, що підтверджують версію слідства. Відновлено всі переміщення агентів ГРУ, в тому числі, вихід на операцію і відхід з неї.
Характерна деталь: агентам видали паспорти прикриття, номери які йдуть підряд, відрізняючись лише на одну цифру – чиста халтура. Тобто, ГРУ яке ми з подачі Віктора Суворова знаємо, як найбільш професійну розвідувальну структуру, вироджується, як і всі в недоімперіі.
Але я про інше. У Британії недоімперія вбила одного і отруїла трьох. У нас загинуло більше десяти тисяч громадян, і нічого подібного за рівнем, доказовістю і прозорістю розслідування немає і не передбачається.
Більш того, як з’ясувала депутат Світлана Заліщук, при складанні указу Президента Порошенко про антиросійські санкції, що базується на аналогічному списку США, у нас викреслили з нього ряд фігур і компаній, безпосередньо причетних до агресії проти України. І яких фігур! Наприклад, Володимира Кожина – помічника Путіна з військово-технічних питань, Ігоря Сечіна – главу «Роснефти», Євгенія Пригожина – власника російської фабрики ботів і ПВК «Вагнер». Навіть Владислава Суркова – ідеолога анексії Криму та агресії на Донбасі – і того викреслили!
І після цього ПОП буде когось звинувачувати в проросійських настроях?
Зате у нас силовики вміють отримувати дозвіл на те, щоб покопатися в телефоні журналістки Наталії Седлецької, яка розслідує корупційні злочини влади. За період понад півтора року! Скромненько так, горезвісному Скотланд-Ярду і не снилося. І що саме вони в телефоні журналістки-розслідувача знайдуть, як і проти кого використають, ми, швидше за все, так і не дізнаємося.
Може, нам закупити трошки знаменитого лондонського туману для зростання національної самосвідомості? Або таки в нашій консерваторії треба щось підправити на самому верху? Швидше б уже.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
