Юрій Гримчак про те, коли скінчиться війна і що чекає Крим (відео)

– Одразу хочу розпочати з серйозного питання: коли закінчиться війна?

– З точки зору військової агресії , я думаю, що досить вона швидко закінчиться, десь там протягом року, а як гібридна, триватиме ще багато років. Ми нікуди не подінемо свого сусіда – Росію. Треба розуміти, що в тому чи іншому вигляді, скоріше за все, вже не військовими засобами, але буде війна.

– Але коли вже перестане литися кров на сході України?

– Ви знаєте, вже 300 років ллється кров, а може й більше. Нажаль, чомусь останні 300 років ми воюємо з Росією, якщо не враховувати світових війн, тому що вони вважають, що без нас існувати не можуть. А ми вважаємо, що ми без них зможемо існувати і ще краще, ніж з ними.

– Що нам очікувати на сході України, що буде з Донбасом – війна, мир, АТО? Що це буде?

– Закінчиться це тим, що Російська Федерація виведе свої війська.

– Ви в це вірите?

– Я не просто вірю, я знаю, як буде. Вони виведуть свої війська, заберуть частину своїх інструкторів, і на цьому гаряча фаза війни на сході закінчиться. Але розпочнеться не найлегший етап, коли прийдеться займатися реінтеграцією цих територій та людей, які там залишалися під окупацією. Поверненням людей, які виїхали з міста, та спробувати знаходити спільну мову з тими, хто останні три роки перебував під тотальною пропагандою. Багато чого робити. Відновлювати інфраструктуру, запобігати екологічній катастрофі.

– Ви готові вже до цього?

– Будемо займатися.

– Ви кажете, що Путін все згорне і піде. Навіщо це йому? Він вже стільки там ресурсів загубив?

– Колись російська Радянська армія пішла зі Східної Європи мало не за один день. Швидко піднялася та поїхала. Війська виводили навіть в чисте поле тому, що вартість перебування окупаційних військ в Східній Європі стала не підйомною для Радянського Союзу.

Вже пішли повідомлення, що на наступний рік окремі території, окремі райони Луганської та Донецької областей, так званих ОРДЛО, вже не фінансуватимуться Російською Федерацією. Тобто, самі-самі. А вони десь на 15% більш-менш себе утримували.

Тому, я думаю, вони підуть. Росіянам не залишиться іншого виходу. Я би звернув увагу на те, що останні декілька місяців на перші шпальти газет, на перший план виходить Крим. Сьогодні розмова йде про повернення Криму, як це відбуватиметься, за яким алгоритмом.

– Де такі розмови йдуть, що Крим буде повертатись?

– Про це йдеться на міжнародних майданчиках. Так, навіть у нас, ще три-чотири місяці тому Крим був на другому плані, а зараз він вже виходить на перший. Таке враження, але це тільки враження, що по Донецькій та Луганській областях все вирішено, тобто принципове рішення прийнято. Росія піде, ми зайдемо, і далі відбуватиметься те, про що я розповідав. А от по Криму зараз ведуться найголовніші дискусії.

– Нещодавно, якщо ви чули, Захарченко заявив про побудову Малоросії. Наскільки він дійсно залежить від Путіна?

– Після того він поїхав до кураторів, де йому знову дали по шапці, і він вийшов та сказав: «Ні, ми не будемо цього робити». Хоча це не має особливого значення. Побудова, так званої Малоросії, не була ідеєю Захарченка. В нього мізків би не вистачило. Це ідея, так би мовити, його оточення і деяких російських блогерів. Оточення Захарченка, розуміє, що Росія скоро піде, і їм якимось чином прийдеться вирішувати свою подальшу долю, яка насправді проста: або покататися на ліфті, або виїхати і десь, умовно, сидіти в Ростові і чекати, коли тебе видадуть Україні. Хлопці, ви можете не перейматися, навіть Хонеккера видали Німеччині, а вас тим більше, як тільки влада поміняється в Російській Федерації. Причому швидше, ніж ви про це можете мріяти. Або третій варіант, саме для цього була ця спроба створення Малоросії: намагатися власними силами закріпитися на цих територіях, які вони сьогодні контролюють за допомогою російської армії. Тобто це Афганістан Наджабулли, коли пішли радянські війська.

Я так розумію, що саме ця ідея проговорювалась без погодження з Кремлем.

Тому її спробували вбити, бо фактично всі зрозуміли, що створення Малоросії – це вихід Росії з Мінського процесу, а це автоматично означає посилення санкцій. Тому вони все це зупинили, а про що розповідає Захарченко вже немає ніякого значення, він ніхто, він фасадна прокладка, щоб складалося враження, що там є якийсь місцевий режим. Хоча всім там заправляє Росія.

– Але наскільки можна порівнювати Афганістан і ситуацію, яка сьогодні відбувається на сході України? Тоді мова не йшла про розпад Радянського Союзу?

– Рівно через два роки після того, як радянські війська пішли з Афганістану, Радянський Союз припинив своє існування.

– Як Путін так легко, як ви говорите, піде з Донбасу, у нього ж вибори в 2018 році?

– Хто вам сказав, що Путін прийматиме участь у виборах? Я ще раз скажу, ситуація складається таким чином, є такий російський вислів «сила речей», тобто, коли велика кількість подій, начебто не пов’язаних між собою, все одно приводять до якогось результату. Сьогодні «сила речей» веде до того, що Росія піде зі сходу України досить швидко, кидаючи озброєння. Тому у мене таке враження, що війська, які сьогодні накопичені частково, бо не можна сказати, що їх там так багато, але вони розташовані на кордоні між Росією та Україною, який ми не контролюємо, здебільшого для того, щоб зупиняти ті можливі прориви з території ОРДЛО в Росію тих фактично обдурених найманців, які зрозуміли, що завтра тут з’являться Збройні сили України.

– Чи маєте ви план Б, якщо Путін не піде? Раптом він розгорне повномасштабну війну, раптом буде агресія восени?

– Непередбачуваність російської влади – це один з найнеприятніших сюрпризів Росії. Зрозуміти, що вони хочуть, що вони роблять, досить важко. Навіть, якщо ти ставиш себе на їх місце і найменша кількість розуму підказує, що вони цього не робитимуть, але у них своя логіка, яка виходить з того, що вони вважають себе імперією, вони захищають свій чудовий «руський мир».

Чи можна виключати повномасштабне вторгнення восени? Виключати не можна, але, я вже казав і ще повторюся, за останні три роки в Україні створено 16 нових бригад Збройних сил України, які на сьогоднішній день повністю забезпечують охорону нашої Незалежності.

– Наскільки загрозою для України є навчання російських військових на кордоні з Білоруссю?

– Спочатку дещо з оточуючого світу. В Балтійське море зайшла ескадра НАТО, яка там знаходитиметься під час навчань. У балтійських державах розгорнуті додаткові частини армії Сполучених Штатів Америки, в тому числі авіаційна підтримка. В Польщі, як ми знаємо, розташовані додаткові збройні сили НАТО, в першу чергу, США. Під час проведення навчань в Білорусії в Україні проходитимуть спільні з НАТО навчання, в яких візьмуть участь декілька тисяч військовослужбовців Сполучених Штатів Америки чи інших країн НАТО.

По різних джерелах, у россійських навчаннях прийматиме участь від трьох до 15 тисяч військовослужбовців Російської Федерації .Чи може ця кількість військ щось зробити? Теоретично, можливо, практично… Я нагадаю, 16 нових бригад – оснащених, озброєних плюс 260 тисяч резервістів.

– Ви вважаєте, що це дійсно військові навчання?

– Ні, це спроба пограти на нервах, особливо восени. Розуміючи, що в наступному році вони підуть, россіянам треба якимось чином дестабілізувати ситуацію в Україні. Довести, що Україна, як держава, не має права на існування. Тому вони, можливо, спробують загострення, саме загострення, а не широкомасштабне вторгнення на сході України, на лінії розмежування. Варіант можливий. Наскільки мені відомо, і розвідка, і Генеральний штаб, і військове командування в курсі цього і готово. Чи можливі варіанти розкачування країни середині? Так, це теж можливо, є досить значна кількість наших опозиціонерів, хоча, знаєте, нинішня опозиція – це така опозиція невдах.

Чому невдах? Тому що майже всі лідери опозиції або мали можливість зайняти якісь посади та змінити країну, або неодноразово займали ці високі посади, і нічого не змогли зробити, щоб змінити країну. Але вони спробують зараз розкачати ситуацію. Можливий варіант – всередині країни. Чи є загроза? Теоретично, так. Але сказати, що вона настільки велика, я би не сказав. Тому створити напруження, причому не тільки на нашому кордоні, а й взагалі в «європейському театрі» . Хоча Європа не дуже переживає. Наскільки я розумію за цими навчаннями вже зараз, ще коли вони не розпочалися, за Білоруссю дивляться всі, хто повинен дивитися, і готуються всі, хто повинен готуватися.

– Як ви гадаєте, білоруси і Лукашенко розуміють, що це також може бути загроза?

– Аннексія чи захоплення Білорусі, це вже навіть не надзвичайно суворі санкції, це повна ізоляція від усього світу, фактичний розпад російської економіки і, за великим рахунком, сама Російська Федерація зникне з політичної карти світу.

– Я так розумію, що ви вважаєте, що Путіна все ж таки додавили, і в нього немає тієї сили?

– Санкції, за великим рахунком, тільки почались.

– Але Путін розуміє їх наслідки?

– Думаю, що до кінця і він не розуміє. Будь-яка спроба працювати з РФ – це санкції проти тих компаній, які з нею співпрацюють. Заборона постачання зброї, технології і так далі. 180 днів дав Конгрес США і президент, щоб виявити, де ховає гроші, власність оточення Путіна. Причому через 180 днів ця доповідь повинна зайти в Конгрес, і тоді прийматимуться рішення: що робити з цими хлопцями, з їх оточенням. Тобто, ми розуміємо, що світ глобальний, і все відстежується. У них головні санкції ще попереду, через то – 180 днів.

– Законопроект щодо реінтеграції Донбасу може бути розглянуто у Верховній Раді України вже восени, а ви бачили цей документ?

– Його ніхто не бачив. Такого законопроекту ще немає. Те, що бачили, називалося концепція. Я чесно можу сказати, що там не буде слова «Донбас».

Якщо там і буде, то окремі райони Донецької та Луганської областей, тому що Донбас – це географічна назва, і за великим рахунком, є центральний, західний і східний Донбас. Якщо ми не збираємося реінтегрувати до складу України Ростовську область, то Донбасу в законі не буде. Бо східний Донбас – це Ростовська область. Це так, жарт такий.

За великим рахунком, я вважаю, що цей законопроект, окрім всього іншого, вирішуватиме два питання. Перше – сьогодні ланцюжок управління збройними силами він трохи задовгий. Унас антитерористична операція, яку згідно до нашого законодавства, проводить штаб АТО на чолі з першим заступником голови служби безпеки України. Хоча вже досить давно на лінії розмежування стоять Збройні сили України. Керівництво, через антитерористичний центр (АЦ), трохи затягує прийняття рішень і не дає змоги більш ефективно керувати збройними військами. Тому буде створено окремий штаб, який буде керувати військовою операцією. Друге – в законі буде детально прописано, як саме ми житимемо на цих територіях, які Україна сьогодні не контролює.

– А щодо проведення виборів, на чому наголошують наші європейські партнери?

– Вибори будуть проведені обов’язково. Надзвичайний термін – швидко, якщо ми забезпечимо безпеку на цих територіях.

– Ще хотіла поговорити про Крим. На сьогоднішній день там у період літніх відпусток, відпочиває багато людей. Ви маєте якусь статистику?

– Статистика за 2013 рік свідчить, що Крим відвідали 6,5 мільйонів туристів, з них 4 мільйона були з України і десь 2,5 мільйона – це Росія і інші.

В цьому році вони очікують десь близько 2 мільйонів. Причому більша частина цих людей є громадянами Росії, це так звані бюджетники, які їдуть по путівках, що продають через підприємства та органи влади. Туди люди їдуть за дешевим відпочинком, тому що профспілка оплачує більшу частину вартості. Певна кількість відпочиваючих українців в Криму є. Хоча я не можу собі уявити, що там можна робити і як відпочивати. Це, як в тебе вкрали квартиру та інколи тебе туди пускають відпочити, поспати, прийняти душ.

– Але є такі громадяни України, і держава ніяк не карає цих людей. Як ви гадаєте, може, треба щось змінити?

– У нас є громадяни України, у яких там родичі. Є кримські татари, для яких це батьківщина. Так, ми повинні якимось чином карати, але не можемо, тому що це наші громадяни, і за адміністративним кордоном Криму там теж наші громадяни. Тут досить така неприємна штука, і цим деякі користуються, не знаю, як їх назвати, які їдуть туди на відпочинок. Але більша частина людей, це ті, хто має там власність, родичів і тому подібне.

– Ви – заступник міністра окупованих територій. Крим є окупованою територією. Невже немає ніякої статистики щодо показників цього року? Скільки людей там відпочило, що там відбувається, яка ситуація, українці, росіяни?

– Ми не можемо сказати, скільки людей перетнуло, так званий кордон між Кримом і Україною. Близько 300 тисяч . А з якою метою люди їдуть, вибачте, ми не можемо їх допитувати.

– Коли ми вже можемо повернути Крим і яка стратегія щодо його повернення?

Крим повернеться в історичному розумінні, але з ним буде трошечки тяжче, ніж з Донбасом. Росіяни спробували Крим прописати у своїх законах і Конституції. Але з точки зору всіх міжнародних законів, ця територія належить Україні, і вони все одно звідти підуть. Як швидко? Це залежатиме від того, як швидко ми будемо розвиватися і від того, як швидко Росія втрачатиме внутрішній потенціал.