Ігор Мосійчук: арешти, хабарі та замах

Ігор Мосійчук народився на Полтавщині. Після закінчення школи проходив службу в радянській армії на Далекому Сході. Там він створив гурток української націоналістичної молоді.

Повернувшись з армії у рідне місто Лубни, Ігор Мосійчук зайнявся громадсько-політичною діяльністю. У 1993 році разом з Олегом Гаврильченком відновив видання першої україномовної газети «Хлібороб», яка виходила за часів Російської імперії. Підтримував українізацію місцевих бібліотек. Для цього безкоштовно передавав українські книги в обмін на радянські. Був учасником очищення Лубен від комуністичної символіки та пам’ятників.

Через рік Мосійчук вступив до УНА-УНСО. У цей період відзначився бійкою із бійцями спецпідрозділу «Беркут», яка сталася 18 липня 1995 року, під час похорону Патріарха Володимира. Його та двох інших членів організації затримали правоохоронці. До січня 1996 року Ігор Володимирович перебував на нелегальному становищі. Поміж тим працював помічником-консультантом народного депутата Юрія Тими.

У січні 1996 року Ігоря Мосійчука заарештували. За сфабрикованим вироком він отримав рік позбавлення волі, але після втручання відомих політиків через півроку був звільнений.

Наприкінці 90-х років після розвалу УНА-УНСО Ігор Мосійчук став членом Соціал-Національної партії України. Він був активним учасником акцій протесту проти режиму президента України Леоніда Кучми. Займався видавництвом газети «Тихий жах», яка різко критикувала діяльність президента.

Після переформатування в 2004 році СНПУ у Всеукраїнське об’єднання «Свобода» Ігор Мосійчук покинув партію.

«Васильківський терорист»

У 2005 році Ігор Володимирович переїхав у м. Васильків Київської області. Був головним редактором газети «Вечірній Васильків». Ігор Мосійчук займався журналістськими розслідуваннями. У своїх публікаціях він неодноразово критикував діяльність місцевої влади. Одне із його розслідувань стосувалося діяльності Васильківської нафтобази. У статі фігурували кілька депутатів міськради. Після виходу матеріалу Ігоря Володимировича жорстоко побили. Саме тоді Ігор Мосійчук познайомився із керівництвом ВГО «Патріот України», члени якої виступили на його підтримку.

Зліт у політичній кар’єрі Ігоря Мосійчука припав на 2010 рік. Тоді його обрали депутатом Васильківської міськради. Також він брав участь у заснуванні Соціал-національної асамблеї. Став членом виконавчого комітету СНА та головою її прес-служби.

Тоді ж Мосійчук став фігурантом гучної так званої справи «васильківських терористів». У серпні 2011 року його та ще двох депутатів Васильківської районної ради Володимира Шпару та Сергія Бевза затримали бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа». Їх звинуватили у підготовці до підриву пам’ятника Леніну в Борисполі на 20-ту річницю незалежності України. Співробітники СБУ влаштували обшук в офісі одного з комунальних підприємств та нібито знайшли листівки із «закликом до повалення влади» та вибуховий пристрій.

Затримані всі звинувачення відкидали й заявляли, що «докази» підкинули самі працівники СБУ. 10 січня 2014 року Києво-Святошинський суд засудив так званих «васильківських терористів» Шпару, Мосійчука та Бевза до шести років ув’язнення. Однак після перемоги Революції Гідності усі троє вийшли з Лук’янівського СІЗО. Вони підпали під дію закону про амністію учасників Євромайдану.

Через рік Апеляційний суд Київської області повністю закрив справу так званих «васильківських терористів».

«Азов» та політика

Після звільнення Ігор Мосійчук повернувся в політику. У травні 2014 року його обрали депутатом Київської ради від «Радикальної партії Олега Ляшка». Був головою постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

Водночас Ігор Володимирович долучився до добровольчого підрозділу «Азов», який брав участь у бойових діях на сході України. Влітку 2014 року був його речником. Однак згодом у підрозділі заявили, що Мосійчук жодного стосунку до «Азову» не має й ніколи не брав участі в реальних бойових операціях та приїжджав із лідером «Радикальної партії» Олегом Ляшком лише попіаритися.

На позачергових парламентських виборах 2014 року Ігор Мосійчук отримав мандат народного депутата, пройшовши до Верховної Ради VIII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка.

Корупція

У вересні 2015 року тодішній генпрокурор Віктор Шокін під час засідання парламенту оприлюднив відео, на якому було зафіксовано передання хабара нардепу Ігорю Мосійчуку.

На відео було видно, як чоловік, схожий на Мосійчука, зустрічається з невідомим, який просить нардепа вирішити деякі питання. Ігор Володимирович озвучив йому суми. Зокрема, необхідний депутатський запит коштує $10-15 тис., а звернення – $3-5 тис. Наприкінці відео було зафіксовано нібито передачу грошей. Однак через недоліки зйомки ні самих грошей, ні обличчя Мосійчука не було видно.

Того ж дня Верховна Рада проголосувала за притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Ігоря Мосійчука. Рішення підтримали 289 народних депутатів. Співробітники правоохоронних органів відразу ж затримали Ігоря Володимировича в приміщенні парламенту. На нього завели справу за п’ятьма статтями Кримінального кодексу. Звинувачували у хабарництві, хуліганстві, погрозах або насильстві над службовою особою, втручанні в діяльність судових органів та погрозі або насильстві щодо судді.

Печерський районний суд Києва 18 вересня 2015 року заарештував Ігоря Мосійчука на два місяці без права внесення застави. Депутат на знак протесту оголосив голодування.

Завершилося все тим, що 17 листопада Вищий адміністративний суд України визнав незаконною постанову Верховної Ради про зняття депутатської недоторканності та арешт Ігоря Мосійчука. Незаконність процедури позбавлення його депутатської недоторканності підтвердив і Верховний суд України.

Замах на нардепа

Увечері 25 жовтня на нардепа Ігоря Мосійчука було скоєно замах. Після запису ефіру на «Еспресо TV», коли він разом із політологом Віталієм Балою та охоронцем виходив із будівлі, пролунав вибух. У результаті Мосійчук та Бала зазнали тяжких поранень. Охоронець депутата загинув від осколкових поранень на місці, ще один поранений перехожий помер у лікарні.

Вибухівку було закладено у припаркований поблизу мопед. Її підірвали дистанційно. За цими фактами відкрито кримінальне провадження, яке розслідується як теракт.

Біографія Ігоря Мосійчука

Дата народження: 5 травня 1972 року

Місце народження: м. Лубни, Полтавська область

Освіта:

Середня спеціальна.

Кар’єра:

1990 – служба в армії.

1993 – співзасновник газети «Хлібороб».

1993-1998 – член партії УНА УНСО.

1998-2014 – член партії Соціал-національна партія України.

2000 – один із видавців газети «Тихий жах».

З 2006 – головний редактор газети «Вечірній Васильків».

2010 – один із засновників та член виконкому Соціал-націоналістичної асамблеї.

2010 – депутат Васильківської міської ради.

Із серпня 2011 року по лютий 2014 року перебував у Лук’янівському СІЗО.

Травень-жовтень 2014 року – депутат Київської міської ради від «Радикальної партії Олега Ляшка». Голова постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

Із 27 листопада 2014 року – народний депутат Верховної Ради VIII скликання.