Наскільки неефективно працювала півроку Верховна Рада, скільки вартує українцям діяльність парламентарів, а також про неконтрольоване підвищення проїзду в Києві вдвічі та шляхи виходу з кризи розповів гість Politeka Online Микола Томенко, лідер партії “Громадський рух “Рідна країна”.
Оцінка роботи Верховної Ради цього скликання
Наша команда кілька днів аналізувала емпірично, фактологічно, концептуально, що відбувалося на VIII сесії ВР. Нагадаю, парламент працює дві сесії на рік: починається з першого вівторка лютого і зазвичай закінчується всередині липня, а потім розпочинається з першого вівторка вересня і рухається до лютого. Отже, за ці півроку VIII сесії, за нашим підрахунком, було ухвалено 11 нових законопроектів.
До речі, наш підрахунок, який базується на даних апарату ВР, не відповідає підрахунку, який дав на підсумковій прес-конференції голова ВР Андрій Парубій, який говорить про 88. Також до близько 40 законопроектів було внесено зміни. Зміною може бути й одне слово, тому повноцінним законом це важко назвати. Ще є 11 ратифікацій різних договорів. Зазвичай ратифікація – це формальна функція парламенту. Тобто, за нашими оцінками, йдеться про 62 законопроекти, які стали законами, але в різному форматі.
Далі ми порахували, а скільки за півроку фактично працювала Верховна Рада. У нас було 116 робочих днів. Ми вважаємо фактичним робочим днем ВР день, коли було проголосовано на пленарному засіданні бодай одне рішення. Ми відкинули більшість п’ятниць, коли приходять 100 людей і не голосують або відбувається прес-конференція Гройсмана і читаються запити.
Насправді ВР хитро працює. Коли тиждень комітетів – ніхто не працює. Ми це тестували через сайт Верховної Ради. Можливо, прийдуть кілька осіб, відбудеться нарада, але комітет, який ухвалює рішення, не працює, бо фізично не можна зібрати людей. Практика сьогодні неправильна, на нашу думку. Засідання комітетів відбувається по середах, пленарного дня, до обіду. Ми порахували фактично робочі дні – вийшло 34 дні з 116. Далі ми хотіли подивитися, скільки це коштує українському народу.
ВР на рік коштує українському народу більше ніж 1 млрд 700 млн. Тобто якщо ці півроку перевести на 3-4 дні, то один фактично робочий день ВР для нас коштує 25,4 млн гривень, тобто приблизно 1 млн доларів.
Звісно, це дороге задоволення. Майже 2 млрд гривень ми витрачаємо на всю цю братію з бюджету. Які функції не виконують? По-перше, функція кадрових призначень. Такого не було за всю історію злочинних влад. Як парламентсько-президентська республіка вони не виконують жодних функцій, хоча депутати люблять хвалитися протилежним. У нас немає коаліції, узаконеної опозиції, бо в регламент не внесено, що таке коаліція та опозиція, не ухвалено закон про опозицію, який вимагає ПАРЄ, не проголосовано за 10 голів комітетів.
У нас 10 виконувачів обов’язків голів комітетів, майже половина, вже четвертий рік. Також два в. о. міністрів, а два міністри, Кутовий та Стець, написали заяви більше ніж рік тому, які не розглядають у ВР. Два роки у нас немає члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення, більше ніж 4 роки у нас немає 12 членів ЦВК, 1 червня 2014 року закінчився термін їхніх повноважень. Немає двох членів Конституційного суду тощо. Якщо ви три-чотири роки не вирішуєте принципові кадрові питання, не голосуєте, то у вас немає функціональної коаліції, адже її функція – кадрове забезпечення.
Верховна Рада зразка Радянського Союзу
Відбувається конфлікт між різними фінансово-політичними групами, які ситуативно голосують за те, що їм вигідно.
Сьогодні уряд переймається питанням лісу. Та ви ж керівника лісового агенства не можете призначити, рибного агенства, “Укрзалізниці”, Фонду державного майна. До речі, нинішній в.о., за оцінками експертів, незаконно призначений. Тобто у нас країна виконувачів обов’язків, яких до того ж неправильно призначено. Я вже не кажу про парламентський контроль, якого немає. Кияни сьогодні їздять і дивляться на розтяжки про 8 грн від Кличка. Невже за такого підвищення всього громадського транспорту міста Києва, де живуть більшість депутатів, комітет, який займається транспортом, не зібрався і послухав, яка ж природа цього збільшення?
Ні Черновецький, ні Попов, ні хтось інший не міг собі дозволити провести підвищення на 100%, не провести громадське обговорення, не показати природу тарифу.
Парламентський контроль – це одна з ключових функцій. Я, наприклад, голова комітету з питань свободи слова. Якби у мене зареєстрували законопроект про позасудове закриття сайтів, то вже наступного дня ці автори звітували б, а я відповів би цим медійникам, що ніколи такого маразму не буде. Так само у мене сиділи б ті депутати, які сказали, що виженуть медійників із другого поверху. На маразм, на необґрунтовані речі треба реагувати. У комітеті люди отримують зарплати, це їхнє місце роботи. Але в нас комітети як такі знищено, як ключовий інститут професійного парламенту, бо, по-перше, немає керівників, а по-друге, вони нічого не роблять. Тому це знищений парламентаризм.
Це ВР неорадянського зразка, де замість однієї Комуністичної партії й одного політбюро є п’ять політбюро. Ці п’ять політбюро пішли вночі в Адміністрацію президента чи в Кабмін (дві точки вже, хоч якась конкуренція) та сказали: проголосуєте це – ми дамо вам із бюджету ось це або такі ось посади. Комітетів не існує в природі, вони втратили свої функції.
Судовий процес із Пашинським теж показовий. Апарат комітету вже ніхто не слухає. Уявіть, що у нас у старі часи підробили закон без візування. Візує виконавець, керівник комітету, науково-експертне, юридичне середовище, щоб не підробляли закони. Тепер я прочитав, що в комітеті Пашинського керівник секретаріату відмовилася, бо це підробка, їй сказали, що її ледь не знищать, і без її підпису подали цей законопроект.
Це машина з продукування законів у незаконний спосіб у інтересах певних фінансово-політичних груп. Я дуже скептично налаштований. Єдиний позитив ВР Радянського Союзу – там гроші не платили. Депутати приїжджали – їм давали пакет із харчем, “Київським тортом”, коли ще “Рошен” не було, пляшкою. Ця доярка чи металург поверталися в село після того, як у Києві пожили безкоштовно, підняли руку, як партія сказала. Тепер те саме, але платять депутатську зарплату близько 70 тисяч, відрядження тощо. Ми майже 2 млрд платимо за пострадянський парламент, тільки багатопартійний. Я противник такої ситуації, хочу сильний парламент, де депутатів поважали б, де комітети працювали б тощо.
Мене дивує й інша історія: весь транспорт подорожчав із 4 до 8 гривень, а великі опозиційні фракції в Київраді промовчали: “Батьківщина”, “Самопоміч” та інші. “Свобода” щось намагалася шуміти. Чому вони промовчали? Я пам’ятаю, як Черновецького блокували за підвищення на 20 чи 30%. Зараз підвищили вдвічі, але всі промовчали. Це означає, що і Київрада не працює повноцінно, і ВР не страхує. На жаль, слово “парламент” ми кажемо умовно, це ВР пострадянського зразка, від якої нічого не залежить.
Щодо пропозицій зміни форми правління
У нас багато прихильників, зокрема серед науковців. Команда “Громадського руху “Рідна країна” презентувала третій шлях. Є німецький шлях імені Меркель, який підтримує Тимошенко, “Опозиційний блок”, “Народний фронт” – це парламентська модель. Є другий шлях – президентська модель, яку озвучив Гриценко та Ляшко. Доволі впливові сили підтримують ці дві крайні моделі. Ми ставимося до цього критично не тому, що нам не подобається Меркель, а тому, що не потрібно в когось списувати.
Якщо запроваджувати президентську модель, як Ердоган, тоді потрібно і надзвичайний стан ввести, як Ердоган, 80 тисяч вчителів до в’язниці посадити, як Ердоган, тощо. Якщо говорити про німецьку модель, тоді треба двопалатний парламент робити, робити Україну федеративною. Якщо брати якусь функціональну модель, треба брати всі її складові. Ніхто з них не може сказати, скільки часу потрібно та в який спосіб це можна зробити. Ми вважаємо це хибним шляхом.
Ми підрахували, що для того, щоб повністю завантажити нову модель парламентську, без інституту президентства, потрібно приблизно три роки, повноцінну президентську модель – десь два роки. Треба не лише внести зміни до Конституції, а й на референдумі підтвердити. Тимошенко пропонує через спеціальну конституанту це ухвалити, а для цього треба ще обрати членів Конституційної асамблеї, провести вибори. Після ухвалення Конституції потрібно провести ще одні вибори за новою Конституцією – лише тоді парламент почне працювати.
Ми маємо Росію з Путіним, фантастичну корупцію, бідність – ми не можемо три роки гратися в нову Конституцію. Це хибна позиція, що ми всі хороші, а Конституція погана.
Не Конституція винна, що влада не працює, крадуть, не виконують свої обов’язки, не дотримуються законів чиновники, влада та суспільство, яке теж час від часу порушує закон. У нас Конституція парламентсько-президентська. Ми не жили за нею жодного дня. Ми пропонуємо спробувати. Ми назвали нашу концепцію “Як створити парламентсько-президентську республіку в Україні за 100 днів?”
Якщо йти за регламентом, ми зможемо це зробити за 100 днів. Конституційні норми не прописано, їх не виконують. Не треба жодної зміни до Конституції. Ми пропонуємо змінити Україну, не змінюючи Конституцію. Далі ми прописуємо, як поставити президента на місце. Щоб ми знали, що зовнішня політика працює, що Трамп не віддасть нас Путіну, що всіх послів призначено, що машина працює.
