У 1996 році в США стартувала програма JSF, яка передбачала створення уніфікованого багатоцільового винищувача. У конкурсі брали участь компанія Boeing зі своїм прототипом X-32 і Lockheed Martin з X-35. Обидва літальні апарати розробляли строго під вимоги військових і за гроші Конгресу США – на кожен проект було виділено по $750 млн.
За результатами випробувань переміг F-35 Lockheed Martin, а сумарні витрати на реалізацію програми створення винищувача п’ятого покоління перевищили $5 млрд. Сполучені Штати підтвердили своє лідерство у військовій авіації, ВПС і ВМС отримали на озброєння літак, якому немає рівних у світі, країна отримала експортну виручку від реалізації літаків дружнім країнам, Lockheed Martin – доходи на десятиліття вперед (за оцінками – більше $1 трлн), рядові американці – робочі місця, а компанія Boeing, яка програла – унікальні напрацювання, створені за гроші американських платників податків. Всі задоволені.
Ще один приклад. Влітку 2000 року ВМС США підписали контракти з компаніями Boeing і Northrop Grumman, які взяли на себе зобов’язання за $2 млн вивчити умови експлуатації ударних безпілотників з авіаносців, і презентувати концепції. В результаті перемогла компанія Northrop Grumman зі своїм ефектним трикутним безпілотним літаком X-47В. На сьогодні побудовано два апарати, які вперше в світі стартували і сідали на авіаносець, дозаправлялися в повітрі, і відпрацьовували концепцію нанесення ударів.
З чого починається розкладання арміїА як розробляються і закуповуються для потреби армії безпілотники у нас? Так само, як і будь-які інші системи озброєнь, крім «улюблених іграшок» нашого вищого військового керівництва – ракет різних класів, починаючи від протитанкових, і закінчуючи тактичними. Армія (держава) не проводить конкурси концепцій, не виділяє гроші на розробку необхідних систем, а задовольняється тим, що компанії розробляють та подають в ініціативному порядку.
Тому ми не мали, не маємо, і не будемо мати на озброєнні зброю, яка дійсно необхідна, а витрачатимемо гроші платників податків лише на те, що «більш-менш підходить». Тому що немає в реальності ніякої зрозумілої військово-технічної політики. Гірше того – безцінний досвід ведення бойових дій практично ніяк не використовується. Перемагають безнадійно застарілі технічні умови і відкати. В результаті скупий платить двічі – але вже життями наших військових.
Юрій Касьянов, волонтер
