Про те, які питання порушувалися на Погоджувальній раді в понеділок, хто з ким і проти кого буде дружити з українських політиків, чи відбудеться призначення нового складу ЦВК та скасування депутатської недоторканності, чи піде Порошенко на дострокові вибори, розповів гість Politeka Online Владислав Дзівідзінський, політолог і експерт УІАМП.

Щодо результатів Погоджувальної ради в понеділок

Насправді вона відбулася у відносно звичному темпі, але є декілька моментів, які визначають майбутні політичні тренди. По-перше, кожен із присутніх на Погоджувальній раді взяв слово, майже кожен запропонував два-три або більше законопроектів, які вже готові, та просив їх включити до порядку денного, актуалізувавши питання їхнього можливого майбутнього голосування. До звичайних принципів і логіки включення законів до порядку денного додаються два нових тренди, окрім основного: виконання своєї політичної програми в тих чи інших законодавчих напрямках кожної політичної сили або її окремих представників. Нині додаються ще такі організаційні моменти, як літні відпустки.

Якщо не помиляюсь, як мінімум тричі Андрій Парубій наголошував, що важливі для держави загалом законопроекти може бути провалено через відсутність необхідної кількості депутатів у залі протягом останніх двох тижнів.

Через це, щоб не ризикувати, адже після провального голосування законопроект можна включити лише в наступній сесії, він пропонував це питання перенести. Я особисто не вважаю це якимось інструментом затягування, було запропоновано абсолютно логічно і правильно. Це означає, що лише ті законопроекти, які необхідно розглянути в другому читанні або потрібна мінімальна кількість голосів – 226 – у першому читанні, мають шанс бути проголосовані за ці два тижні, які залишилися напередодні літніх канікул.

Безумовно, третій тренд, який я як експерт вбачаю в діях та висловлюваннях ключових осіб – це тиск передвиборної кампанії напередодні президентських виборів, адже ідентифікація вкрай потрібна, дуже важливо не розмитися або не залишитися для електорату непоміченим. У нас зараз настає період поділу на своїх та чужих, хто з ким і в якому напрямку має рухатися. Це вже в риториці всіх членів особливо відчувається. Найбільше – в представників тих політичних сил, які пропонуватимуть своїх кандидатів на президентські вибори весною 2019 року.

Щодо затвердження нових членів ЦВК

Давайте відверто. Для чинної влади, до якої я відношу передовсім президента, БПП у його повному складі у ВР та “Народний фронт” – старий склад ЦВК є більш вигідним. Тобто в разі оголошення дострокових виборів, про що активно ведуться перемовини, хоча ймовірність такого сценарію зараз дещо зменшилася, долучаються ті, хто здатен прорахувати ситуацію, в якій чинний або непризначений склад ЦВК є вигідним для чинної влади.

Якщо це питання провалиться або затягнеться, а також у разі дострокових виборів це повністю влаштовує чинну владу.

Новий склад ЦВК потрібен іншим кандидатам та іншим політичним силам для свого представлення.  Можливо, вони це питання більше форсують, але повпливати на його результат не можуть. Чи є це певною технологією затягування ситуації або проведення завідомо провального голосування через відсутність необхідної кількості депутатів у залі – я достеменно стверджувати не можу, проте повторюся, що це вигідний сценарій для чинної влади – продемонструвати свою готовність обрати новий склад ЦВК, але не з власної провини, а через колективну безвідповідальність частини депутатів це питання не вирішити.

Тому я дуже обережно ставлюся до можливості призначення нового складу ЦВК, принаймні до кінця цієї сесії. Якщо це питання буде порушено, то хіба що з осені цього року в разі своєчасних президентських виборів.

Вибори у нас відбуваються останньої неділі березня. Це тримісячний строк, 90 днів фінішної прямої президентської кампанії. За півроку до цього ЦВК має почати свою роботу. Якщо все ж таки новий склад ЦВК буде сформовано у вересні, це не буде критично, оскільки вони ще зможуть наздогнати всі необхідні за регламентом свої дії з алгоритмом виконання та підготовки виборів. Тим паче це будуть досвідчені представники, які розуміють принципи роботи. Тривалого періоду для входження на посаду там не вимагається, тому нічого критичного не відбудеться, логіка Парубія абсолютно правильна.

Щодо вибору 13 членів ЦВК із 14 кандидатів

Насправді це рішення за умови конструктивного діалогу можна ухвалити навіть під час засідання у Верховній Раді. Щоправда, практика нашого сучасного парламентаризму демонструє, що лише за умови попереднього погодження ключових осіб і лідерів фракції, на жаль, кулуарних домовленостей, знаходиться кворум у парламенті, необхідний для ухвалення рішень, але я вірю в те, що це можливо.

Для цього, по-перше, мають поступитися своїми позиціями БПП та НФ. Ледь не 11 осіб вважають афілійованими щодо президента.

Це означає, що якщо президент та його політична сила, яка відіграє ключову роль у нинішній коаліції, поступляться своїми амбіціями та одним кандидатом, то, думаю, і Блок Юлії Тимошенко поступиться і залишить одного свого представника, адже вони теж бажали збільшення квоти своєї присутності, та, можливо, включать представника “Опоблоку”.

Це вкрай важливо для законності проведення виборів, бо склад ЦВК має бути легітимним для того, щоб і суспільство, і міжнародна спільнота визнали ці вибори такими, що відбулися без порушень, і не було до них зауважень. Для легітимності органу має бути представлено всі політичні сили або як мінімум ті, які відіграють важливу роль та представники яких будуть на президентських виборах ключовими особами або кандидатами.

Щодо законопроекту про зняття депутатської недоторканності

Жоден інший варіант, окрім зняття недоторканності вже з наступної каденції, я не вважаю ймовірним через те, що жодна депутатська група не дозволить собі тиск, який може чинити чинна влада при знятті депутатської недоторканності. Лише такий законопроект може бути ухвалено.

Незважаючи на політичну нестабільність, яку я прогнозую вже на осінь цього року, ймовірність його ухвалення доволі висока, адже неголосування за депутатську недоторканність означатиме репутаційні втрати майже для кожної політичної сили, бо це вимога і часу, і суспільства, виборців практично кожної політичної сили.

Щодо можливості дострокових виборів

Погоджувальна рада не є найкращим місцем для піару, адже її дивляться незначна частка потенційних виборців, проте там задають політичні тренди, там ми чуємо ту риторику, яку в найближчому майбутньому будуть використовувати одні політичні сили проти інших. Відповідно, дуже показово відстежувати динаміку, хто проти кого зараз починає грати та в які політичні союзи збираються вступати, чим готові пожертвувати.

Щодо можливості дострокових виборів. Будь-яка в законному руслі ініціатива лежить винятково в руках президента.

Одна з причин – запит президента до спікера парламенту щодо перевірки реальної кількості депутатів. Ми чудово розуміємо, що реальна перевірка виявить, що там немає 226 депутатів. Не можливість президента, а його обов’язок у разі відсутності коаліції – а нову не вдасться сформувати – розпустити парламент. Це питання зараз порушують, бо насправді багато людей з оточення президента в парламенті, у виконавчій владі не знають, як залишити за собою посади, залишити своє представництво у владі, захистити свої інтереси, іноді корпоративні, бізнесові й приватні, у разі зміни влади, наприклад, на Тимошенко. Це величезні ризики для них: і юридичні, й економічні, й політичні.

Через це необхідно відповісти на питання, як залишитись у владі в разі програшу Порошенка на президентських виборах. Зважаючи на його рейтинг і величезний антирейтинг, це проблема.

Її потрібно якось вирішувати. Нині підключили політтехнологів, які пропрацьовують усі можливі варіанти. Оскільки влада та адмінресурс у руках президента, ефект несподіванки не дозволить дуже багатьом кандидатам підготуватися до якісної виборчої кампанії, що істотно зменшує їхні шанси на виграш. Ми можемо говорити про тих кандидатів, які ще навіть не заявили про свої амбіції, але ми їх очікуємо. Наприклад, це Вакарчук, який може оголосити 24 серпня про своє бажання балотуватися, Зеленський, навіть Гриценко. До дострокових виборів можуть бути готові лише найпотужніші політичні сили.